Рішення

від 22.09.2015 по справі 916/2793/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2015 р.Справа № 916/2793/15 за позовом: Державного навчального закладу "Тарутинський професійний аграрний ліцей"

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо"

про стягнення 84 566,34 грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про стягнення 84 566,34 грн.

Державний навчальний заклад "Тарутинський професійний аграрний ліцей" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо" про стягнення 84 566,34 грн. заборгованості, що складається з 55 828,00 грн. - основного боргу, 16 748,24 грн. - неустойки (пені), 7 249,85 грн. - витрат від інфляції та 3% річних у розмірі 4 740,25 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2015 р. року порушено провадження по справі № 916/2793/15.

07.09.2015 р. від позивача до канцелярії господарського суду Одеської області надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи (вх. 22030/15).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2015 р. строк розгляду справи продовжено до 24.09.2015 р.

На адресу відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо" що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у відповідності до спеціального витягу з цього реєстру станом на 24.07.2015 р. та на адресу, визначену позивачем у поданій ним позовній заяві, господарським судом, в порядку ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду справи № 916/2793/15. Конверти з поштовими відправленнями, надіслані на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо", були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланої на юридичну адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що був повернутий органом зв'язку з позначкою "адресат вибув" та "адресат відсутній", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо" про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо" про час та місце розгляду даної справи. Однак, незважаючи на це, даний відповідач жодного разу не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

09.07.2012 р. між Державним навчальним закладом "Тарутинський професійний аграрний ліцей" (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо" (Покупець) було укладено Договір № НОМЕР_1 поставки с/г продукції.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільгосппродукцію: пшеницю, українського походження врожаю 2012 року, або іншу сільгосппродукцію (ячмінь, горох, ріпак, кукурудзу та інше) за згодою сторін (Товар) на умовах, передбачених цим договором.

У п. 1.4 Договору сторони домовились, що поставка Товару буде здійснюватись партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, умови, місце, порядок і терміни поставки кожної окремої партії Товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, а також в видаткових накладних та інших супроводчих документах.

Пунктом 4.1 визначено, що ціна на кожну окрему партію Товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, а також вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних та інших супровідних документах.

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 сторонами погоджено, що форма оплати за Договором - безготівковий переказ грошових коштів Покупцем згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури на оплату. Покупець здійснює оплату Товару з моменту заходу та прийняття товару у пункт розвантаження, визначеному у Специфікації, на підставі рахунка-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.5 Договору рахунок-фактура підлягає 100 % оплаті на протязі 60-ти банківських днів з моменту його відвантаження постачальником.

Пунктом 5.1 даного Договору передбачено, що за несвоєчасну та неповну оплату Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діє на момент несплати, від суми, що несплачена за кожну добу прострочення.

09.07.2012 р. на виконання умов договору № НОМЕР_1 поставки с/г продукції від 09.07.2012 р. сторонами було укладено специфікацію №1 у якій зазначено, що продавець поставляє покупцю партію товару в кількості 32 840 тонн, вартість якого складає 55 828,00 грн.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії накладної № 31 від 09.07.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу пшеницю в кількості 32 840 тонн, вартість якої складає 55 828,00 грн.

09.07.2012 р. на виконання умов договору № НОМЕР_1 поставки с/г продукції від 09.07.2012 р. позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 7 на суму 55 828,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та у 60-дений термін рахунок-фактуру не сплатив. У зв'язку з чим, у рамках досудового врегулювання питання позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості № 3 від 28.01.2015 р.

Оскільки позивач вимоги відповідача не виконав, та суму боргу за договором не сплатив, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 84 566,34 грн. заборгованості, що складається з 55 828,00 грн. - основного боргу, 16 748,24 грн. - неустойки (пені), 7 249,85 грн. - витрат від інфляції та 3% річних у розмірі 4 740,25 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами по справі Договору № НОМЕР_1 поставки с/г продукції від 09.07.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу пшеницю в кількості 32 840 тонн, вартість якої складає 55 828,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної № 31 від 09.07.2012 р. та копією рахунку-фактури № 7, однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав. Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо" за отриманий за Договором № НОМЕР_1 поставки с/г продукції від 09.07.2012 р. товар складає 55 828,00 грн.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку про правомірність заявленої до стягнення позивачем основної заборгованості за товар за Договором поставки № НОМЕР_1 поставки с/г продукції від 09.07.2012 р. у розмірі 55 828,00 грн., яка в свою чергу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.09.2012 р. по 30.06.2015 р. у розмірі 4 740,25 грн. , інфляційні витрати за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 7 249,85 грн., та пеню з 01.09.2012 р по 30.06.2015 р. у розмірі 16 748,24 грн. згідно наданого розрахунку.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 01.09.2012 р. по 30.06.2015 р. у розмірі 4 740,25 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору Покупець зобов'язався розрахуватись з Постачальником на протязі 60 банківських днів з моменту його відвантаження постачальником.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4 740,25 грн., суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3 % річних, однак суд не погоджується з періодом за який позивачем здійснено на рахунок 3 % річних, оскільки позивач нараховує заборгованість з 1.09.2012 р., що суперечить умовам укладеного між сторонами договору, оскільки за договором передбачено, що покупець повинен розрахуватись з постачальником на протязі 60 банківських, а не календарних днів. Таким чином, зобов'язання за договором виникли 28.09.2014 р.

За наслідком здійсненого судом перерахунку суми 3 % річних за період з 28.09.2014 р по 30.06.2015 р., судом встановлена інша сума, а саме 4 614,95 грн.

Отже, з урахуванням наявних в матеріалах доказів та за наслідком здійсненого судом перерахунку 3 % річних за період з 28.09.2012 р. по 30.06.2015 р. суд доходить висновку про правомірність їх нарахування у розмірі 4 614,95 грн., які в свою чергу, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 7 249,85 грн., та пені з 01.09.2012 р по 30.06.2015 р. у розмірі 16 748,24 грн. згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" від 11.04.2005р. N 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4 7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог .

Під час розгляду справи, ухвалами господарського суду Одеської області від 13.07.2015 р., від 28.07.2015 р., від 08.09.2015 р. та від 18.09.2015 р. позивача було зобов'язано надати обґрунтований розрахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства, а ухвалою від 18.09.2015 р. окрім обґрунтованого розрахунку пені було зобов'язано надати і обґрунтований розрахунок індексу інфляції відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем, в свою чергу, документів, витребуваних ухвалою суду, надано не було.

Водночас, відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Згідно з п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем не надано на вимогу суду обґрунтований розрахунок індексу інфляції та пені відповідно до вимог чинного законодавства, позовна заява в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 7 249,85 грн., та пені з 01.09.2012 р по 30.06.2015 р. у розмірі 16 748,24 грн. підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного навчального закладу "Тарутинський професійний аграрний ліцей" шляхом присудження до стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо" основного боргу у розмірі 55 828,00 грн. та 3 % річних у розмірі 4 614,95 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного навчального закладу "Тарутинський професійний аграрний ліцей" задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Грей Експо" (65069, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37680805, п/р 26002312183401 в АБ "Південний", МФО 328209) на користь Державного навчального закладу "Тарутинський професійний аграрний ліцей" (68500, смт. Тарутине Тарутинського району Одеської області, вул. Красна, 185, код ЄДРПОУ 20986836, п/р 35429201015029 УДКСУ в Тарутинському районі Одеської області смт. Тарутине, МФО 828011) суму основного боргу у розмірі 55 828 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 00 коп, 3 % річних у розмірі 4 614 (чотири тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 95 коп., та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 7 249,85 грн. та пені у розмірі 16 748,24 грн. - залишити без розгляду.

4. В решті позову відмовити.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повний текст рішення складено 25.09.2015 року

Суддя Степанова Л.В.