Рішення

від 24.09.2015 по справі 923/1421/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р. Справа № 923/1421/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", с.Княжичі Київської області

до - Фермерського господарства "Іолана", с.Дудчине Херсонської області

про стягнення 1 322 828 грн. 72 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Рубан В.Б., представник за довіреністю № 02/01-123 від 02.01.2015р.;

від відповідача - Яцун С.А., представник за довіреністю від 23.09.2015р.

Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Іолана" (відповідач) про стягнення заборгованості за отриманий товар з врахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1 322 828 грн. 72 коп.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві просить прийняти до уваги ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та зменшити розмір штрафних санкцій на 70%.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд -

в с т а н о в и в:

6 березня 2013 року між Малим приватним підприємством Фірма «Ерідон» (позивач, постачальник) та Фермерським господарством «Іолана» (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №772/13/95 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар - засоби захисту рослин, мікродобрива та ін.), а останній зобов'язався прийняти цю продукцію та сплатити за неї грошову суму, що складає її вартість, визначену на умовах договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Із огляду на зазначений Договів суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2. Договору асортимент, кількість, ціна продукції, що постачається за цим договором, визначено додатками до цього договору та накладними, які оформлюються (складаються) в період дії цього договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.3.1. Договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до цього договору.

Відповідно до п.3.6. Договору грошове зобов'язання покупця за договором відповідає загальній грошовій сумі, яку зобов'язаний сплатити покупець за отриманий товар, що розрахована на день його повної оплати у порядку, встановленому п.3.2., 3.3. та 3.5. договору. При цьому моментом виконання зобов'язань по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. В разі ненадходження грошових коштів від покупця постачальник залишає за собою право затримати передачу товару покупцю.

Відповідно до п.4.1. Договору строк поставки товару та інші умови поставки товару визначаються у відповідних додатках до даного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання договору поставки позивач та відповідач уклали до Договору такі додатки про поставку товарів у певних кількості та асортименті: від 23.04.2013р. № 772/13/95/1-ЗЗР, від 30.04.2013р. № 772/13/95/2-ЗЗР, від 27.05.2013р. № 772/13/95/3-ЗЗР, від 03.07.2013р. № 772/13/95/5-ЗЗР, від 24.07.2013р. № 772/13/95/6-ЗЗР, від 08.08.2013р. № 772/13/95/7-ЗЗР, від 23.08.2013р. № 772/13/95/8-ЗЗР.

На виконання умов Договору та, зокрема, згідно із вказаними додатками та накладними до нього, а саме:

- видаткова накладна №20084 від 03.05.2013 р. на суму 157709,76 грн.;

- видаткова накладна №20279 від 07.05.2013 р. на суму 309226,98 грн.;

- видаткова накладна №26070 від 27.05.2013 р. на суму 164760,48 грн.;

- видаткова накладна №32205 від 25.06.2013 р. на суму 210465,04 грн.;

- видаткова накладна №35730 від 24.07.2013 р. на суму 39294,29 грн.;

- видаткова накладна №36122 від 29.07.2013 р. на суму 21981,60 грн.;

- видаткова накладна №37639 від 09.08.2013 р. на суму 34400,88 грн.;

- видаткова накладна №39301 від 23.08.2013 р. на суму 46714,56 грн.;

- видаткова накладна №39309 від 27.08.2013 р. на суму 13960,08 грн., - позивач передав відповідачу у 2013 році товар загальною вартістю 1068569,67 грн .

Пунктом 4 кожного з додатків до договору передбачено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем в строк до 30.09.2014 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення умов договору та вищевказаних норм Цивільного кодексу України, - за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 185000,00 грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 883569,67 грн. основного боргу є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 439259,05 грн. інфляційних за період з 30.09.2014 р. по 07.08.2015 р.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок інфляційних та дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 439259,05 грн. підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 70%. Суд відмовляє відповідачу в зменшенні розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на тяжке матеріальне становище, на укладення договору закладу №1 від 26.11.2014 р., оскільки ці посилання не спростовують обставин справи, не звільняють відповідача від відповідальності та обов'язків, передбачених договором, і не є належними доказами по даній справі. Відповідач наполягає, що Договором закладу №1 від 26.11.2014 р. було передбачено стягнення 12% річних, а позивач нарахував за ставкою 20%. Суд звертає увагу відповідача, що стягнення річних не є предметом спору у даній справі і вимоги щодо стягнення річних позивачем не заявлялись та, відповідно, судом не розглядались.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Іолана» (74845, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Дудчине, вул..Будівельників, 14, ідент. код ЄДР - 21299121) на користь Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с Княжичі, вул. Леніна,46; ідент. код ЄДР - 19420704) - 883569,67 грн. основного боргу , 439259,05 грн. інфляційних, 26456,57 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя В.В.Литвинова