Рішення

від 30.11.2010 по справі 7/200(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10 Справа№ 7/200(10)

за позовом закрите акціонерне товариство Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструктурсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект»

до відповідача ОСОБА_1 капітального будівництва Львівської міської ради

про стягнення заборгованості

ціна позову : 6485,01грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреності в матеріалах справи;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструктурсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 капітального будівництва Львівської міської ради про стягнення заборгованості; ціна позову 6485,01грн., в тому числі 3768грн. основного боргу, 228,55грн. 3% річних за невиконання зобов'язання; 1071,99грн. інфляційних нарахувань, 1416,76грн. пені.

Відповідно до позовної заяви, між Сторонами укладено договір підряду, за яким Позивачем виконано роботи. Проте, внаслідок неповного розрахунку за виконані роботи, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, договором на розробку тендерної документації №93 від 07.05.2008р., актом здачі-приймання від 18.06.2008р., платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, фіскальним поштовим чеком.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/200(10) від 04.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 10хв. 15.11.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/200(10) від 15.11.2010р.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/200(10) які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представники Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали повністю, подали копії довіреностей на право здійснення представництва, та витяг про включення Позивача в ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав лише в частині основного боргу.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи від 15.11.2010р., довіреність на право здійснення представництва, та копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Також, представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, Відповідач визнає позовні вимоги лише в частині стягнення основного боргу. У відзиві також зазначено, що строк оплати за виконані роботи настав 30.06.2008р. Також, зазначено про невказання в розрахунку за який період нараховуються 3% річних та невказання формули, за якою проводиться розрахунок інфляційних нарахувань. Крім того, Відповідачем зазначено у відзиві, що Позивачем при розрахунку пені порушено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 3768грн. основного боргу.

07.05.2008р. між Позивачем (Підрядником) та Відповідачем (ОСОБА_5) укладено договір №93 на розробку тендерної документації (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за завданням ОСОБА_5 розробити тендерну документацію: Реконструкція СЗШ№6 на вул.Зелена, 22 у м.Львові, а ОСОБА_5 зобов'язується прийняти виконані Підрядником відповідно до Договору проектні роботи і оплатити їх.

Відповідно до п.6.1 Договору, договірна ціна (вартість) робіт за цим Договором становить 3768грн.

Згідно п.6.4 Договору, ОСОБА_5 оплачує вартість виконаних робіт шляхом перерахування на рахунок Підрядника суми, вказаної у п.6.1 Договору, протягом 10 днів з моменту підписання ОСОБА_5 здачі-приймання робіт.

Відповідно до ОСОБА_5 здачі-приймання проектної, науково-технічної продукції за Договором, складеного 18.06.2010р., тендерна документація «Реконструкція СЗШ№6 на вул.Зеленій, 22 у м.Львові» здана Підрядником, та отримана ОСОБА_5, і вона задовольняє умовам Договору і технічного завдання, і належним чином оформлена; договірна ціна складає 3768грн. Акт підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до доводів Позивача, станом на час розгляду справи Відповідачем борг за Договором не оплачено.

Існування боргу за Договором в розмірі 3768 визнано і Відповідачем у поданному відзиві

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 ОСОБА_6 України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, визнання боргу Відповідачем, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів повного чи часткового погашення боргу в розмірі 3768грн., позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3768грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1416,76грн. пені.

Позивач у позовній заяві надає розрахунок пені, проведений станом на 15.10.2010р.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає наступне:

датою початку виникнення боргу, а відповідно, проведення розрахунку, слід вважати 01.07.2008р., виходячи з наступного. Акті здачі-приймання виконаних робіт підписано 18.06.2008р. Розрахунок повинен був бути проведений протягом 10 днів з моменту підписання ОСОБА_5 здачі-приймання робіт (п.6.4 Договору). Останнім днем закінчення 10-денного строку з моменту підписання ОСОБА_5 здачі-приймання є 28.06.2010р. Згідно календарних даних - це субота, ОСОБА_6 України (вихідний день). Відповідно до п.6.4 Договору, розрахунок проводиться шляхом перерахування на рахунок Позивача суми. Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що перерахування у вихідний день здійснено не могло бути, а 29.06.2010р. (неділя), суд приходить до висновку, що першим днем протермінування строку оплати боргу є 01.07.2008р.;

також, суд зазначає, що частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;

Відповідно до п.8.3 Договору, за прострочення платежу ОСОБА_5 сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені підлягають до задоволення в розмірі 454,63грн., в частині ж стягнення 962,13грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 228,55грн. 3% річних за невиконання зобов'язання та 1071,99грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в позовній заяві надає розрахунки 3% річних за невиконання зобов'язання, та інфляційних нарахувань.

Щодо дати початку нарахування пені та 3% річних суд зазначає, що як описано в мотивувальній частині рішення щодо стягнення пені, датою початку проведення розрахунку слід вважати 01.07.2008р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних за невиконання зобов'язання підлягають до задоволення в розмірі 228,55грн., позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 1052,85грн., в частині стягнення 19,14грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

30.11.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.12.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч.3 ст.129 ОСОБА_6 України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 46, 47, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 капітального будівництва Львівської міської ради (79044, м.Львів, вул.Горбачевського, 10, ідентифікаційний код 04056049) на користь закритого акціонерного товариства Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструктурсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» (79012, м.Львів, вул..Сахарова, 46, ідентифікаційний код 00114073) 3768грн. боргу, 454,63грн. пені, 228,55грн. 3% річних, 1052,85грн. інфляційних нарахувань, 550,04грн. державного мита, 200,60грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.