Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2а-16328/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/42275/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Галики О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 по справі №2а-16328/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Флеш» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Флеш» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0007292304.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби 23.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Флеш» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2008 року, на суму 657409,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно відображено в складі податкового кредиту грудня 2008 року суми ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Фенікс Драфт» з огляду на те, що стосовно зазначеного підприємства порушено кримінальну справу за ознаками фіктивного підприємництва, що свідчить про відсутність реальності господарських операцій між контрагентами.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 18.07.2011 №1663/23-04/19034993 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0007292304, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану у розмірі 809261,25грн., в тому числі за основним платежем 647409,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 161852,25грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Фенікс Драфт» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором, накладними, податковими накладними, виписками з банку про оплату товарно-матеріальних цінностей, довіреностями на отримання товару, відомостями про рух товарів на складі, каталогами.

Окрім того, придбані у Приватного підприємства «Фенікс Драфт» товарно-матеріальні цінності (меблеві гарнітури, м'які меблі, матраци, шафи) було використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме частина меблів реалізована позивачем на адресу третіх осіб, зокрема, через роздрібну мережу, частина знаходиться в продажу, що підтверджується матеріалами справи.

На момент здійснення спірних операцій Приватне підприємство «Фенікс Драфт» було у встановленому порядку зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, а також здійснював господарську діяльність щодо оптової торгівлі меблями, що узгоджується зі змістом господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Факт порушення кримінальної справи щодо контрагента позивача не може сам по собі свідчити про відсутність реальності здійснення господарських операцій та недійсність правочинів, укладених товариствами.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт правомірності формування ним податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з Приватним підприємством «Фенікс Драфт».

Натомість податковим органом не наведено доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій та не вказано на обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0007292304 є правильним.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 по справі №2а-16328/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв