Рішення

від 30.10.2012 по справі 2-3031/12

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 2-3031/12

2/609/1803/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді: Адамовича О.Й.

за участю секретаря: Агейчевої Ю.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2

та ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського агротехнічного коледжу про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної плати за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду про поновлення на посаді викладача, стягнення з Житомирського агротехнічного коледжу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000грн. моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що позивач була звільнена з посади викладача в день закриття листка непрацездатності. Після вручення трудової книжки з записом про звільнення позивачу стало погано, підвищився артеріальний тиск в результаті стресу чим завдано моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та вказала, що в результаті неправомірних дій відповідача їй стало погано, запаморочилася голова і вона втративши рівновагу впала забивши грудну клітину.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав викладених у запереченнях на позов від 15.08.12р. №407 (а.с. 30-32), вважає, що звільнення відбулося в останній робочий день з дотриманням усієї процедури звільнення.

Заслухавши позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

З наявної в матеріалах копії трудової книжки вбачається, що 10.05.2005 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду викладача Житомирського агротехнічного коледжу.

25.04.2012р. директором коледжу було прийнято наказ №61-к «Про скорочення штатної чисельності працівників коледжу» на підставі якого було видано наказ №62-к від 26.04.2012р. яким було попереджено працівників про наступне звільнення за скороченням штатів (п.1 ст. 40 КЗпП України) (а.с. 16-18).

З попередженням про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена 26.04.2012р. про що свідчить її підпис у списку працівників (а.с. 19).

14.06.2012р. було проведено засідання профспілкового комітету співробітників Житомирського агротехнічного коледжу. Згідно протоколу №22 на засіданні профкому було розглянуто подання директора коледжу ОСОБА_4 про надання згоди на звільнення з роботи за скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Згідно п.2 протоколу №22 профкомом було надано згоду на звільнення з роботи викладача креслення ОСОБА_1 (а.с. 22-24).

Наказом №96-к від 27.06.2012р. «Про звільнення» ОСОБА_1 було звільнено з роботи 27 червня 2012 року за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Наказом №96-к було зобов'язано бухгалтерію коледжу виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку, компенсацію за 56 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи 2011-2012 роки і матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Згідно п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 3 статті 40 КЗпП України встановлюється, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 18.06.2012 року по 27.06.2012 року була непрацездатною та перебувала на амбулаторному лікуванні про що свідчить листок непрацездатності серія АВЧ №834186 від 18.06.2012 р. (а.с. 4).

Таким чином, здійснивши звільнення позивача 27.06.2012р. відповідачем не було враховано норму Закону щодо заборони звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності.

Суд вважає помилковою позицію відповідача, що останнім робочим днем є день звільнення працівника, в даному випадку 27.06.2012р.

Згідно вказаного вище листка непрацездатності, позивачу необхідно було приступити до роботи 28.06.2012 року. Оскільки, 28.06.2012 р. був вихідним днем то позивач зобов'язана була приступити до роботи першого робочого дня наступного за вихідним. В будь-якому випадку позивач не зобов'язана була виходити на роботу в останній день непрацездатності.

Про недопустимість звільнення працівника під час тимчасової непрацездатності вказується також в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем порядку звільнення працівника відлягають задоволенню вимоги позивача щодо поновлення його на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд при вирішені спору виходив з наступного.

Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині завдання відповідачем моральної шкоди, позивач в позовній заяві вказала, що після вручення трудової книжки з записом про звільнення, їй стало погано, підвищився артеріальний тиск і вона перенесла стрес.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 вказала також, що через неправомірні дії відповідача щодо її звільнення, одразу після проведеного 14.06.2012р. засідання профспілки, на якому було надано згоду на її звільнення, позивач мала погане самопочуття в результаті чого спіткнулася та впала забивши грудну клітину, що і стало причиню її непрацездатності з 18.06.12р. по 27.06.12р.

З наявного в матеріалах справи акту про нещасний випадок невиробничого характеру від 02.07.2012р. (а.с. 38,39) вбачається, що ОСОБА_1 у вихідний день перебуваючи на дачі в с.Вереси спіткнулася та впала, травмувавши грудну клітину. В пункті 10 та 14 акту вказується, що причиною нещасного випадку є особиста необережність позивача, а сам випадок носить невиробничий характер.

При складанні акту про нещасний випадок були надані пояснення сомою ОСОБА_5 в яких вказується, що в суботу 16.06.2012р., о 15год. 00хв. Перебуваючи на дачі в с.Вереси спіткнувшись впала, травмувавши грудну клітину. 18.06.2012р. звернулась по місцю прописки в поліклініку №2 ЦМЛ №1 де видали лікарняний лист та призначили амбулаторне лікування.

З відповіді від 10.10.12р. №220 наданої на запит суду завідуючим поліклінікою №2 вказується, що ОСОБА_1 зверталася до лікарні №2 ЦМЛ №1: 18.06.12р., 25.06.12р., 27.06.12р., 13.07.12р. 08.08.12р. де було встановлено діагноз - забій грудної клітини; поліартрит ІІ ст., Ro ст ІІ СФН ІІ; Астено-вегетативний синдром та інші діагнози.

У відповіді також вказується, що травма отримана в побуті в результаті запаморочення (враховуючи вказаний терапевтичний діагноз), яке могло бути спровоковано підвищеним психоемоційним станом.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд не вважає, що позивачем були доведені обставини отримання травми грудної клітини в результаті незаконного звільнення в останній день непрацездатності, оскільки нещасний випадок стався до прийняття наказу №96-К від 27.06.12р. про звільнення та отримання трудової книжки з записом про звільнення. Також, суд не пов'язує отриману позивачем травму з засіданням профспілки 14.06.12р., оскільки нещасний випадок стався лише 16.06.12р. під час перебування на дачі, а вказані в листі завідуючого поліклініки №2 причини можливого запаморочення є лише припущенням, що не може вважатися належним доказом того, що саме причиною запаморочення стали дії відповідача щодо звільнення позивачки.

Суд вважає наголосити, що позивачу тривалий час було відомо про її звільнення, нею не оскаржувалися дії позивача щодо цього. Виходячи з обставин справи, факт звільнення в останній день непрацездатності, що є причиною звернення до суду з позовом, не завдав позивачу моральної шкоди, яка була оцінена нею в 5000грн.

На думку суду, обґрунтованою та справедливою сатисфакціє за вчинене правопорушення буде в даному випадку сума в 300грн.

Суд наголошує, що позивачем при визначенні суми завданої моральної шкоди не було проведено судової експертизи, висновок якої щодо розміру завданої моральної шкоди міг бути належним доказом у справі.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково. Позивача слід поновити на посаді викладача з дати незаконного звільнення та стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.06.12р. по дату прийняття рішення, а також 300грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Житомирського агротехнічного коледжу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Житомирському агротехнічному коледжі з 27 червня 2012 року на посаді викладача.

Стягнути з Житомирського агротехнічного коледжу (і.к. 00727966) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_1 виданий Корольовським РВУ МВС України в Житомирській області 05.03.1997р.) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.07.2012р. по 30.10.2012р.

Стягнути з Житомирського агротехнічного коледжу (і.к. 00727966) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_1 виданий Корольовським РВУ МВС України в Житомирській області 05.03.1997р.) - 300грн. моральної шкоди.

Стягнути з Житомирського агротехнічного коледжу (і.к. 00727966) в дохід держави 214,60грн. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.) судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Cуддя О. Й. Адамович