Ухвала

від 24.09.2015 по справі 379/422/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/422/15 Головуючий у І інстанції Василенко О.М. Провадження № 22-ц/780/4351/15 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М. Категорія 46 24.09.2015

УХВАЛА

Іменем України

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нива" про зобов"язання повернути земельну ділянку,

встановила:

У березні 2015 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому посилалася на те, що вона є власницею земельної ділянки площею 3,120 га, кадастровий номер 3224481000:03:002:0004, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 789674 від 07 липня 2011 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322440001000607.

12 жовтня 2012 року між нею та відповідачем укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років.

З метою встановлення орієнтовного часу збору врожаю 20 червня 2014 року вона звернулася до відповідача із заявою щодо надання відомостей якою сільськогосподарською культурою засіяно орендовану земельну ділянку та повідомленням про розірвання договору оренди в односторонньому порядку і повернення належної їй земельної ділянки, оскільки вона бажає здійснювати обробіток землі самостійно.

У своєму листі-відповіді відповідач повідомив, що належна позивачці земельна ділянка засіяна озимою пшеницею, орієнтовний збір врожаю - кінець серпня 2014 року та що підприємство виконує умови договору та не має наміру достроково розривати договір оренди земельної ділянки.

Позивачка вважає, що відповідачем проігноровано умови пунктів 2.4 та 4.4 договору оренди землі, вимоги ст. ст. 525, 651, 785 ЦК України, ч. 4 ст. 31 та ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» щодо односторонньої відмови від договору, розірвання договору та повернення орендареві земельної ділянки.

У зв'язку з цим позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача повернути позивачці належну їй спірну земельну ділянку.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 10 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд безпідставно не взяв до уваги її письмове повідомлення відповідача про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, що передбачено п. 4.4 договору оренди землі, укладеного 12.10.2012 року між сторонами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в спірному договорі оренди земельної ділянки не передбачено можливості розірвання вищевказаного договору в односторонньому порядку.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За змістом ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV з наступними змінами та доповненнями передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Встановлено, що позивачці належить на праві власності земельна ділянка площею 3,120 га, кадастровий номер 3224481000:03:002:0004, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 789674 від 07 липня 2011 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322440001000607.

12 жовтня 2012 року між позивачкою та відповідачем укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років.

Згідно пункту 4.4 умов договору оренди від 12 жовтня 2012 року орендодавець повинен повідомити орендаря про розірвання договору за місяць до закінчення збору урожаю.

Згідно пункту 2.4 умов даного договору оренди в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Встановлено, що 20 червня 2014 року позивачка письмово повідомила відповідача про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку і повернення належної їй земельної ділянки.

У своєму листі-відповіді відповідач повідомив, що належна позивачці земельна ділянка засіяна озимою пшеницею, орієнтовний збір врожаю - кінець серпня 2014 року та що підприємство виконує умови договору та не має наміру достроково розривати договір оренди земельної ділянки. Пункт 4.4 даного договору передбачає можливість звернутися з пропозицією про дострокове розірвання договору до орендаря за взаємною згодою, а не право на дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку.

Судом встановлено, що ні розділом 4 вказаного договору оренди землі, ні в інших розділах та пунктах даного договору чітко не передбачено можливості розірвання вищезазначеного договору в односторонньому порядку.

Враховуючи дані обставини та виходячи з того, що ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні даного позову, оскільки в спірному договорі оренди земельної ділянки не передбачено можливості розірвання вищезазначеного договору в односторонньому порядку.

За таких обставин, оскільки судом не встановлено розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку на вимогу позивачки, то відсутні підстави, передбачені п. 2.4 даного договору та ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» і ч. 1 ст. 785 ЦК України для повернення належної позивачці земельної ділянки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді