Ухвала

від 15.03.2007 по справі 3/365-4407

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/365-4407

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

15.03.07                                                                                           Справа  № 3/365-4407

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2006р.

у справі № 3/365-4407

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ольвія ЛТД”, м.Тернопіль

до Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

про визнання протиправними та скасування акту перевірки від 05.09.2006р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.09.2006р. № 0000462303/57650

За участю представників сторін:

від позивача: Пшик В.М. –представник.

від відповідача: Мулик П.М. –старший державний податковий інспектор.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заява про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2006р. у справі № 3/365-4407 частково задоволено позовні вимоги ТзОВ „Ольвіяр ЛТД" та визнано недійсним рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.09.2006р. № 0000462303/57650, в решті позову відмовлено.

Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що покупець дивана фактично не купив диван, а залишив кошти в якості завдатку для того, щоб мати гарантію, що вказаний диван буде проданий йому і магазином буде зберігатись для нього, а тому не допустив порушення п.п.1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; щодо вимоги про визнання протиправним акту перевірки, то така не підлягає задоволенню в силу того, що вказаний документ не є нормативним.

Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема скаржник стверджує, що при винесенні оскаржуваної постанови судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки зроблені судом у оскаржуваній постанові не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до винесення неправомірної постанови, яка підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав. Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені в запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною відповідачем 05.09.2006р. на підставі направлень від 01.09.2006р. № 1825/23-03 та № 1824/23-03 перевіркою господарської одиниці - магазину, що належить ТОВ „Ольвіяр", позивачу у справі, щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв, ліцензій, патентів встановлено порушення п.п.1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме при реалізації товару - дивану „Американка" вартістю 1300,00 грн. розрахункову операцію не проведено та не видано розрахунковий документ встановленої форми.

Пунктом 1 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено відповідальність у п'ятикратному розмірі у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до наведеного до позивача спірним рішенням застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 6500,00 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові помилково дійшов висновку, що покупець дивана фактично не купив диван, а залишив кошти в якості завдатку для того, щоб мати гарантію, що вказаний диван буде проданий йому і магазином буде зберігатись для нього. Такий висновок суду не ґрунтується на законодавстві, оскільки Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено поняття „розрахункова операція" як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Позивачем не заперечується та судом визнано, що кошти в сумі 1300,00 грн. за товар (диван вартістю 1300,00 грн.) було сплачено таким чином, розрахункова операція в розумінні наведеного вище Закону відбулася, гарантійний талон видано, однак розрахунковий документ на куплений товар видано не було.

Тому недоречним є зазначення судом першої інстанції, що кошти в сумі 1300,00 грн. залишались в якості завдатку. Відповідно висновок суду, що операції з реалізації дивана не відбулося, а тільки були наміри реалізації, тому касовий чек не міг бути виданий магазином не відповідає фактичним обставинам справи та нормам Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.1,2 ст.3 якого зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Таким чином, постанову місцевого господарського суду в частині задоволення позову слід скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а в позовній вимозі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.09.2006р. № 0000462303/57650 - відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 05.09.2006р., то у задоволенні такої судом першої інстанції відмовлено правомірно, оскільки акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії.

За таких обставин в сукупності, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова місцевого господарського суду – частковому скасуванню.

Тому керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2006р. у справі № 3/365-4407 в частині задоволення позовних вимог скасувати, в решті –залишити без змін.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.