Постанова

від 26.02.2007 по справі 9/69-92а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/69-92А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

26.02.07                                                                                           Справа  № 9/69-92А

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Орищин Г.В.

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від скаржника (позивач) –Мельничук М.В.

від відповідача-1  – Хохлов В.О.

від відповідача-2 –не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Волинській області від 15.01.2007 року вих.№428/10-010

на постанову господарського суду Волинської області від 18.12.2006 року (підписана 22.12.2006 року), суддя Соломка Л.І.

у справі № 9/69-92А,

за позовом скаргу Державної податкової адміністрації у Волинській області, м.Луцьк

до відповідача 1  Товариства з обмеженою відповідальністю «Близнюки»ЛТД, м.Луцьк

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардинал плюс», м.Київ

про визнання угоди недійсною

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.

Постановою господарського суду Волинської області від 18.12.2006 року по справі № 9/69-92А в позові ДПА у Волинській області  про визнання недійсною угоди купівлі-продажу, укладеної в усній формі між ТзОВ «Близнюки»ЛТД та ТзОВ «Кардинал-плюс»на загальну суму 22554 грн. та застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачених ст.49 ЦК УРСР та стягнення з ТзОВ «Близнюки»22500 грн. в доход держави відмовлено повністю.

Суд першої інстанції при винесенні постанови зазначає про те, що із змісту спірного договору не вбачається про наявність у контрагентів, або хоча б у одного, мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме умов щодо порушення порядку сплати податку на додану вартість. Судом відзначено, що сторони за спірним договором на час його укладення були зареєстровані органами державної реєстрації і перебували на обліку в державних податкових інспекціях за місцем знаходження юридичної адреси, як платники податків та одержали свідоцтво платника податку на додану вартість, що на думку господарського суду свідчить про укладення договору правоздатними юридичними особами. Також суд першої інстанції вказує на те, що посилання позивача на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2003 року по справі 2/8970/2003, яким  визнано недійсним установчий договір ТзОВ „Кардинал плюс” не може бути підставою для визнання угоди недійсною, оскільки позивачем не доведено наявність умислу у сторін при укладенні та виконанні спірної угоди.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПА у Волинській області подано апеляційну скаргу, в якій остання просить постанову господарського суду Волинської області від 18.12.2006 року по справі № 9/69-92А скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.

Зокрема скаржник зазначає про те, що господарським судом при прийнятті даної постанови, безпідставно не враховано те, що згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2003р. по справі №2-8970/2003 (яке не оскаржувалось і набрало законної сили 24 січня 2004 року) - визнано недійсним установчий договір ТзОВ “Кардинал-плюс”, затверджений Шевченківською районною державною адміністрацією в м. Києві за №15659 від 03.04.2002 року.

Таким чином скаржник вказує на те, що на момент укладання угоди особи які діяли від імені ТзОВ "Кардинал-плюс" при продажі товарно-матеріальних цінностей - ТзОВ "Близнюки" ЛТД, переслідували мету - не сплачувати податки з отриманих сум за оплату ТМЦ, тобто діяли в супереч інтересам держави і суспільства.

Одночасно скаржником відзначено, що судом першої інстанції в порушення ст.ст. 10, 11, 163 КАС України в описовій частині постанови не зазначено позиції позивача стосовно наявного в ТзОВ "Близнюки" ЛТД умислу та мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства на укладання спірної угоди. Скаржник зазначає про те, що дана мета проявилась - у включенні до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість з придбаних товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ "Кардинал-плюс", подальшому декларуванні у податковій декларації з ПДВ за червень-липень 2002р.

Представник скаржника (позивача) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив постанову господарського суду Волинської області від 18.12.2006 року по справі № 9/69-92А скасувати, позов задоволити повністю.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог наведених у апеляційній скарзі, з підстав наведених у Запереченні на апеляційну скаргу.

Зокрема, представник відповідача-1 вказував на те, що визнання судом недійсним установчих документів, або рішення про скасування державної реєстрації не може бути підставою для того, щоб вважати недійними угоди укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру. Представник відповідача вказував на те, що на момент здійснення господарських операцій з ТзОВ «Близнюки»ЛТД ТзОВ «Кардинал плюс»було зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності та платником ПДВ.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, заперечень на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2 сторін, за наявними в справі доказами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

Луцькою ОДПІ проведено позапланову перевірку ТзОВ „Близнюки” ЛТД з взаємовідносин з контрагентами, в тому числі, ТзОВ „Кардинал плюс” за період з 01.01.2002 р. по 01.09.2004 р., за результатами якої складено довідку від 19.10.2004 р. №126-20136428.

Зокрема, перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та операцій по розрахунках з ТзОВ „Кардинал плюс" (код 31957760) встановлено наступне:

ТзОВ „Близнюки” ЛТД угоду (контракт) із зазначеним СПД у письмовій формі не укладало.

Було отримано товарно-матеріальні цінності по податкових накладних №273 від 25.06.2002 р. на суму  16 452,0 грн. (в тому числі, ПДВ - 2 757,0 грн.), №315 від 03.07.2002 р. на суму 6 012 грн. ( в тому числі, ПДВ - 1002,0 грн.).

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включено до податкового кредиту, відображеного у книзі обліку придбання товарів та до податкових декларацій з ПДВ за червень і липень 2002 р.

На товар були виписані накладна №251 від 25.06.2002 р. на загальну суму  16 542,0 грн. ( в тому числі, ПДВ 2 757,0 грн.) та накладна №292 від 03.07.2002 р. на загальну суму   6 012,0 грн. ( в тому числі, ПДВ 1002 грн.). Останній одержано директором Загребельним В.Т. по довіреності №538210 від 25.06.2002 р.

Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі згідно платіжного доручення №352 від 05.07.2002 р. на суму 16 452,0 грн. та №373 від 17.07.2002 р. на суму 6 012 грн.

На підставі посвідчень на перевірку працівниками Луцької ОДПІ проведено позапланову комплексну документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТзОВ „Близнюки" ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складений акт перевірки від 14.03.2005 р. №00534/13/26-2/20136428 (а.с.9-17).

Згідно розділу акта 2.5 „Податок на додану вартість” за перевірений період встановлено, що у податкових накладних №273 від 25.06.2002 р., №315 від 03.07.2002 р., виписаних ТзОВ „Кардинал плюс” різні індивідуальні податкові номери платника ПДВ , чим порушено підп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 з врахуванням підп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Згідно висновку до акту перевірки від 14.03.2005 р. документальною перевіркою встановлено заниження ПДВ до бюджету на загальну суму 8966 грн. в результаті порушень підп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, підп. 7.4.5 п.7.4 ст.7, ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно акту наданого ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №362 від 14.09.2004р. ДПІ анульовано свідоцтво ТзОВ „Кардинал плюс” про реєстрацію платника ПДВ №39010477 видане 18.04.2002 р.

Засновниками підприємства є Форос Володимир Федорович та Король Павло Петрович жителі м. Києва. Згідно акту обстеження місцезнаходження підприємства від 16.12.2002 р. за адресою: м. Київ, вул. Гончарова,39 товариство відсутнє, його місцезнаходження невідоме. Підприємство звітувало з квітня 2002 р. про відсутність фінансово-господарської діяльності, остання звітність подана до інспекції 01.07.2002 р. за 1 півріччя 2002 р.

Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2003 р. у цивільній справі №2-8970/2003 р. визнано недійсними установчі документи ТзОВ „Кардинал плюс”, яке зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві за №15659 від 03.04.2002 р. на підставних осіб за винагороду, рішення набрало законної сили 24.01.2004 р.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:

Відповідно до ст.ст.41, 42 ЦК УРСР, угодами визнаються дії громадян організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно зі ст.49 ЦК УРСР угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається недійсною.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріпленому в статті 67 Конституції України, Законах України про оподаткування та відповідних повноваженнях державних органів: Верховної Ради України приймати закони, виключно якими встановлюється система оподаткування (статті 85, 92 Конституції України), Президента України підписувати закони, прийняті Верховною Радою України (стаття 106 Конституції України) та обов'язку Кабінету Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики (статті 116 Конституції України).

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою.

Пленум Верховного Суду України в п.6 Постанови №3 від 28 квітня 1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи –сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.  

Судом відзначено, що у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року № 1056 “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки”, зазначено про те, що доказами спрямованості умислу субєкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності та інше.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 звітував з квітня 2002 р. про відсутність фінансово-господарської діяльності, остання звітність подана до інспекції 01.07.2002 р. за 1 півріччя 2002 р., за місцем юридичної адреси не знаходиться, місцезнаходження невідоме. Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2003 р. у цивільній справі №2-8970/2003 р. визнано недійсним установчий договір відповідача-2 (ТзОВ „Кардинал плюс”), зареєстрований Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві за №15659 від 03.04.2002 р., рішення набрало законної сили 24.01.2004 р. В рішенні Шевченківського районного суду м. Києва зазначено, що засновники ТзОВ „Кардинал плюс” –Форос В.Ф. та Король П.П., зазначені в установчих документах зареєстрували підприємство за винагороду, ніякої участі в діяльності цього підприємства не брали, ніяких документів не підписували і податкові накладні не видавали.

Таким чином, матеріалами справи достатньо підтверджено умисел відповідача 2 в ухиленні від сплати податків.

Щодо застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачені ст.49 ЦК УРСР то суд вважає, що такі задоволенню не підлягають, оскільки  суд вважає, що в даному випадку мали місце безтоварні операції.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова  господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,

                                                          постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Волинській області задоволити частково.

Постанову господарського суду Волинської області від 18.12.2006 року по справі №9/69-92А - скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задоволити частково.

Визнати недійсною угоду купівлі-продажу, укладену в усній формі між ТзОВ «Близнюки»ЛТД та ТзОВ «Кардинал-плюс»на загальну суму 22554 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Близнюки»ЛТД (Волинська область, м.Луцьк, вул.8 березня,1, код ЄДРПОУ 20136428)  на користь Державного бюджету України –127,50 грн. гривень в якості відшкодування державного мита за розгляд справи господарським судом Волинської області та Львівським апеляційним господарським судом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              Якімець Г.Г.

Судді:                                                                      Дубник О.П.

                                                                                 Орищин Г.В.