Рішення

від 18.12.2006 по справі 19006-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404

РІШЕННЯ

Іменем

України

18.12.2006

Справа №2-26/19006-2006

За позовом Приватного підприємства

«Мегаполіс» (98500, м. Алушта, вул. Ялтинська, 17, ЗКПО 30121964)

До відповідачів:  1) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

2) Сімферопольського МБРТІ (95000,

м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11, ЗКПО 03347537)

Про визнання дійсним договору та

визнання права власності, спонукання провести державну реєстрацію права

власності.

Суддя О. Л. Проніна

                                        За

участю представників:

Від позивача -  Хаваєва Н. В., довіреність від 01.11.2006р.;

Від відповідачів - 1) не

з'явився  2) Шипко В. В., довіреність від

10.04.2006р. №12503/1

        Сутність справи:

         Позивач звернувся до господарського

суду АР Крим із позовною заявою та просить визнати дійсним договір

купівлі-продажу від 01.09.2003р. торгівельного павільйону «У Фонтана» з літньою

площадкою, розташовану у АДРЕСА_2 в районі морвокзалу, укладений між ПП

«Мегаполіс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. Крім того, позивача

просить  визнати право власності за

позивачем на об'єкті нерухомого майна - 

торгівельний павільйон «У Фонтана» (Літера А) з літньою площадкою,

розташований у АДРЕСА_2 в районі морвокзалу та зобов'язати Сімферопольське

МБРТІ провести державну реєстрацію права власності на зазначене майно за

позивачем з дійсного спору.

       Позивач у судовому засіданні  позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

       Перший відповідач на позовних вимогах не

заперечує.

        Другий відповідач відзиву на позов суду

не надав. У судовому засіданні надав усні пояснення, згідно яких по суті

позовних вимог на заперечує.

        Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2003р. між приватним

підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством «Мегаполіс»

(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу торгівельного павільйону, за

яким приватний підприємець ОСОБА_1 продав, а ПП «Мегаполіс» придбав

торгівельний павільйон  «У Фонтана» з

літньою площадкою площею 108 кв.м., розташований у м. Алушта на центральній

набережній напроти морпункту.

Вартість відчуженого за договором

майна складає згідно п. 1.2 Договору 10 000 грн.

Відповідно п. 2.1 Договору право

власності переходить до набувача одночасно із підписанням акту

прийому-передачі, який складається сторонами у трьохденний строк з дати

підписання договору.

Відповідно п. 2.1 Покупець сплачує

вартість майна у двохденний строк з дати підписання договору.

За актом прийому-передачі від

01.09.2003р. об'єкт був переданий Покупцю.

Згідно квитанції до приходного

касового ордеру від 02.09.2003р. НОМЕР_1, ПП «Мегаполіс» сплатило приватному

підприємцю ОСОБА_1 вартість придбаного об'єкту.

За змістом ст. 204 ЦК України,

договір є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Слід зазначити, що діюче

законодавство пов'язує недійсність договору, зокрема, із недотриманням форми

договору, перевищенням повноважень представників при укладенні договору, тощо.

Проте, як було вищенаведено, при

укладенні договору купівлі-продажу від 01.09.2003р., сторонами були виконані

вимоги ст. 203 ЦК України, як саме й зобов'язання за договором купівлі-продажу.

У подальшому, листом від

23.02.2004р. Приватне підприємство «Мегаполіс» звернулося до Приватного

підприємця ОСОБА_1 із проханням здійснити нотаріальне посвідчення договору

купівлі-продажу від 01.09.2003р. у зв'язку зі змінами у законодавстві, якими

передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення угод, за якими відчужується

нерухомість.

Листом від 11.03.2004р приватний

підприємець ОСОБА_1 відмовив у проведенні державної реєстрації договору

купівлі-продажу шляхом його нотаріального посвідчення у зв'язку з тим, що договір

був укладений відповідно до законодавства, яке діяло на час його   укладення та виконання.

Слід зазначити, що відповідно п.2

ст. 220 ЦК України,  якщо сторони

домовилися щодо усіх істотних умов 

договору, що  підтверджується  письмовими 

доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання

договору, але нотаріального посвідчення договору не відбулося з об'єктивних

підстав, які не залежали від волевиявлення сторін за договором, суд може

визнати такий договір дійсним. У 

цьому  разі  наступне 

нотаріальне  посвідчення   договору  

не вимагається. 

Згідно п. 9 Прикінцевих та

Перехідних  положень ЦК України від

2003р. до договорів,  що були укладені до

1  січня 

2004  року  і продовжують 

діяти  після  набрання 

чинності  Цивільним  кодексом України,  застосовуються  правила 

цього  Кодексу  виключно щодо   підстав, порядку  і 

наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від

дати їх укладення.

При цьому, з системного аналізу ст.

ст. 202-209 ЦК України від 2003р. договір за своїм змістом та формою має

відповідати законодавству, яке діяло на час укладення договору.

Таким чином, позовні вимоги із

визнання дійсним договору купівлі-продажу від 01.09.2003р. підлягають

задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно умовам договору, норм ст. 328

Цивільного кодексу України у позивача виникло право власності на придбане

майно.

          Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст.

16 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст.1

Господарського процесуального кодексу України захист  порушеного права може здійснюватися судом, у

тому числі й шляхом визнання цих прав.

Відповідно ст. 49 Закону України «Про власність» володіння майном

визнається правомірним, якщо інше не встановлене судом.

Володіння позивачем вищенаведеним майном є правомірним, так як інше

судом не встановлене, договір купівлі-продажу від 01.09.2003р. у вставленому

законом порядку недійсним не визнаний. За такими обставинами, позовні вимоги в

частині визнання права власності підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині

зобов'язання  Сімферопольського МБРТІ

провести державну реєстрацію права власності, суд вважає за необхідне зауважити

наступне. 

       Предметом дійсного позову є визнання

права власності на певні об'єкти нерухомого майна. Відповідно діючого

законодавства органом, що здійснює державну реєстрацію права власності є органи

бюро технічної інвентаризації, які крім того, здійснюють технічну реєстрації

об'єктів нерухомості, складають відповідні реєстри технічного стану таких об'єктів

тощо. Крім того, слід зауважити, що відповідно Інформаційного листа Вищого

господарського суду України № 01-8/537 від 19.05.2003 відповідно  до 

статті  1  Закону 

України "Про державну реєстрацію речових  прав 

на  нерухоме  майно 

та   їх   обмежень" відповідна державна

реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення,  переходу або припинення речових прав на

нерухоме майно та їх обмежень,  що

супроводжується внесенням даних до Державного реєстру  речових 

прав  на  нерухоме майно та їх обмежень. Отже, названі

у  цьому 

Законі  органи  єдиної системи  реєстрації 

відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про визнання

права власності на об'єкт нерухомого 

майна, пред'явленими згідно 

зі  статтею  392 

Цивільного кодексу України. Проте, оскільки відповідно   до  

пункту  5  розділу 

V  "Прикінцеві

положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на

нерухоме  майно  та 

їх  обмежень"  до створення єдиної системи органів

реєстрації прав,  а також до формування

Державного реєстру  прав  у 

складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості

проводиться відповідними бюро технічної 

інвентаризації,  останні  можуть 

бути  відповідачами у таких

справах.

Отже, реєстрація права власності на

об'єкти нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних

осіб, здійснюється відповідно Тимчасовому положенню про порядок реєстрації

права власності на нерухоме майно, що затверджене наказом Міністерства  юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5

Відповідно до пункту 1.5 вказаного положення право власності на нерухоме

майно підлягає обов'язкової реєстрації.

Реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснюють комунальні

підприємства бюро технічної інвентаризації (п. 1.3 положення), для чого до БТІ

надаються правовстановолюючі документи (п. 2.1 положення).

Відповідно  п. 9 Переліку

правовстанавлюючих   документів,  на підставі яких здійснюється реєстрація

права власності  на об'єкти нерухомого

майна (Додаток 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права

власності на нерухоме майно), такими правоустанавлюючими документами є договори

відчуження нерухомого майна.

       При цьому, слід зауважити, що відповідно

ст. 47 Цивільного кодексу УРСР від 1963р., який діяв на час укладення договору

купівлі-продажу від 01.09.2003р., нотаріальна форма договору була обов'язкова

лише у випадках, прямо визначених законом.

При цьому, відповідно абз. 2 ст. 47

ЦК УРСР від 1963р., якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що

потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від

нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала

угоду, визнати угоду дійсною.

Згідно ст. 338  ЦК України встановлено, що право

володіння  виникає на підставі договору з

власником або особою, якій майно було передане власником, а також з інших

підстав, встановлених Законом. Аналогична норма міститься в ст 220 ЦК України

від 2003р.

На підставі викладеного, 

керуючись ст.ст.  75, 82-84 ГПК

України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати  дійсним договір купівлі-продажу від

01.09.2003р. торгівельного павільйону «У Фонтана» з літньою площадкою,

розташовану у АДРЕСА_2 в районі морвокзалу, укладений між ПП «Мегаполіс» (98500,

м. Алушта, вул. Ялтинська, 17, ЗКПО 30121964) 

та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1). 

3.          Визнати право власності за ПП

«Мегаполіс» (98500, м. Алушта, вул. Ялтинська, 17, ЗКПО 30121964) на об'єкт

нерухомого майна -  торгівельний павільйон

«У Фонтана» (Літера А) з літньою площадкою, розташовану у АДРЕСА_2 в районі

морвокзалу.

4.          Зобов'язати Сімферопольське

МБРТІ  (95000, м. Сімферополь, вул.

Некрасова, 11, ЗКПО 03347537) провести державну реєстрацію права власності на

об'єкт нерухомого майна -  торгівельний

павільйон «У Фонтана» (Літера А) з літньою площадкою, розташовану у АДРЕСА_2 в

районі морвокзалу за ПП «Мегаполіс» (98500, м. Алушта, вул. Ялтинська, 17, ЗКПО

30121964).

                 Видати наказ після вступу

рішення у чинність.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Проніна

О.Л.