Ухвала

від 10.07.2014 по справі 497/1577/14-ц

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.07.2014

Справа № 497/1577/14-ц

Провадження № 2/497/613/14

У Х В А Л А

Іменем України

10.07.2014 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Тимошенко І.В.

за участю секретаря - Бабіч Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Болград матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

10 червня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики від 12 березня 2013 року в загальній сумі 214305 грн. 44 коп.

18 червня 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення його позову .

Ухвалою суду від 20 червня 2014року на підставі заяви ОСОБА_3 з метою забезпечення його позову було накладено арешт на належні відповідачу ОСОБА_2 транспортні засоби : - автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. Цією ж ухвалою відповідачу ОСОБА_2 заборонено вчиняти дії, пов"язані із відчуженням належної йому частки в статутному капіталі ТОВ "Юність", а також заборонено ТОВ "Юність" проводити загальні збори учасників з питань зміни розміру статутного капіталу ТОВ «Юність» та зміни розміру часток учасників у статутному капіталі.

10 липня 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою та просить з метою забезпечення його позову передати транспортні засоби: - автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, що належать відповідачу ОСОБА_2, на зберігання Малому приватному підприємству « 359-УНР». При цьому позивач ОСОБА_3 посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань за договором позики, після пред'явлення ним - позивачем позову до суду про стягнення боргу та після того як ухвалою суду від 20 червня 2014 року відповідачу було заборонено вчиняти дії , пов'язані з відчуженням належної йому частки в статуному капіталі ТОВ «Юність» , здійснив відчуження належной йому частки у статутному капіталі вказаного товариства на ім'я свого сина. Іншого майна , на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення суми боргу у відповідача немає. Крім того, позивач посилається на те, що в особистій розмові відповідач ОСОБА_2 йому повідомив , що і зазначені транспортні засоби ним також продані і що він - позивач отримає рішення суду лише на бумазі , яке неможливо буде реально виконати. Тому до вирішення спору по суті з метою недопущення розукомплектування транспортних засобів, їх знецінення, передання іншим особам з метою ухилення від виконання рішення суду , він - позивач просить передати ці транспортні засоби на зберігання Малому приватному підприємству « 359 УНР» , яке має умови для зберігання транспортних засобів та згодно прийняти ці транспортні засоби на зберігання. Позивач також посилається та те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в подальшому виконання рішення суду за його позовом або взагалі зробити неможливим його виконання.

Суд вважєає, що зява позивача ОСОБА_3 про забезпечення його позову підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1,3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі , може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи , якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.152 ЦПК України судом можуть бути застосовані види забезпечення позову, перелічені у п.1 цієї статті, а у разі необхідності можуть бути застосовані також інші види забезпечення позову.

За змістом позовної заяви ОСОБА_3 та доданих до неї документів 12 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики , за умовами якого ОСОБА_3 передав у борг ОСОБА_2 97267 грн. , що еквівалентно 11920 доларам США, які ОСОБА_2 зобов"язався повернути до 12 вересня 2013 року. Загальна сума боргу за договором позики, з врахуванням передбаченої договором позики відповідальності за несвоєчасне повернення боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача , складає 214305 грн. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав письмовий договір позики , укладений між ним та відповідачем ОСОБА_2 в.Д. 12 березня 2013 року(а.с.5), та розписку від 12 березня 2013 року про отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача грошових коштів в сумі 97267 грн., що еквівалентно 11920 доларам США (а.с.6).

Судом встановлено, що з цим позовом до суду позивач звернувся 10 червня 2014 року. 11 червня 2011 року по справі було відкрите провадження,відповідачу направлена копія позовної заяви з додатками до неї. 19 червня 2014 року відповідач отримав копію позову та повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.33). Ухвалою суду від 20 червня 2014 року заборонено відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії, пов"язані із відчуженням належної йому частки в статутному капіталі ТОВ "Юність". З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається , що станом на 17 червня 2014 року відповідач ОСОБА_2 є засновником ТОВ «Юність» разом з ОСОБА_4 і їх частки в статутному капіталі товариства є рівними; станом же на 03 липня 2014 року засновниками ТОВ «Юність» з рівними частками у статутному капіталі є вже ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.54-56). Таким чином відповідач ОСОБА_2 , дізнавшись про те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, здійснив відчуження належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Юність" на користь іншої особи.

Зазначені обставини дають підстави вважати , що відповідач ОСОБА_2 має намір ухилитися від виконання зобов'язань за договором позики, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в подальшому виконання судового рішення в цій справі або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

З врахуванням викладеного , з метою недопущення розукомплектування транспортних засобів , що належать відповідачу ОСОБА_2, їх знецінення , передання іншім особам з метою ухилення від виконання зобов'язань за договором позики , з врахуванням ціни позову та тієї обставини , що іншого майна у відповідача ОСОБА_2 , на яке може бути звернено стягнення, немає, що підтверджується матеріалами цивільної справи (а.с.22-25), суд вважає за необхідне з метою забезпечення позову накласти арешт на належні відповідачу транспортні засоби шляхом проведення опису та оцінки їх технічного стану з складанням відповідного акту та передати ці транспортні засоби на відповідальне зберігання їх власнику ОСОБА_2 з попередженням його про відповідальність за збереження цих транспортних засобів у належному стані.

Керуючись ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2) про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом проведення опису та оцінки технічного стану з складанням відповідного акту на наступні транспортні засоби, які належать ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серія КЕ 091570, виданий 21 березня 1996 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) :

- AUDI А6 2.4 державний номер НОМЕР_5,

- полупричіп TRAILER S343 державний номер НОМЕР_6,

- полупричіп державний номер НОМЕР_7.

Передати перелічені транспортні засоби на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , попередивші його про відповідаьльність за збереження транспортних засобів в належному стані .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: І.В.Тимошенко