Постанова

від 18.09.2015 по справі 804/8847/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2015 р. Справа № 804/8847/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія-КР" про стягнення 15051,43грн.-

ВСТАНОВИВ :

15.07.2015р. Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнолія-КР" та просить стягнути кошти з платника податків - відповідача, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу на користь бюджету податкову заборгованість у вигляді орендної плати з юридичних осіб в сумі 15051,43грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача та має заборгованість з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 15051,43грн., яка виникла у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань по податкових деклараціях № НОМЕР_1 від 21.05.2014р. за грудень 2014р.; №1500004203 від 24.02.2015р. за період січень-квітень 2015р. Позивачем на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу від 03.04.2012р. №171 на суму 707,70грн., яка отримана відповідачем 06.04.2012р., але залишилася несплаченою. У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, позивач просить стягнути його в судовому порядку на підставі п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 20.07.2015р. було відкрито скорочене провадження та зобов'язано відповідача у 10-денний строк після отримання ухвали про відкриття провадження надати до суду письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову (а.с. 2).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с.20).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнолія-КР» зареєстроване як юридична особа 10.08.2005р. за адресою: 50024, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул.Українська, буд.148, з 23.08.2005р. перебуває на обліку у Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.06.2015р., довідкою про взяття на облік платника податків від 01.07.2015р. №1504821400638 (а.с. 8-11).

Судом встановлено, що відповідачем до органу державної податкової служби були подані податкові декларації з плати за землю, а саме:

- 21.05.2014р. № НОМЕР_1 за 2014 р. на загальну суму 61292,70грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2014 р. в розмірі 5107,73грн. (а.с.13-14);

- 24.02.2015р. №1500004203 за 2015р. з розбивкою помісячної сплати з січня по квітень 2015р. у розмірі 2485,94грн.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку суми грошових вимог станом на 23.06.2015р. та довідки про стан розрахунків з бюджетом, відповідач має податковий борг по орендній платі за землю у загальній сумі 15051,43грн., зокрема, по податковій декларації №1400008395 від 21.05.2014р. за грудень 2014р. та по податковій декларації №1500004203 від 24.02.2015р. з січня 2015р. по квітень 2015р. (а.с.6-7).

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Згідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією №1400008395 від 21.05.2014р. за грудень 2014р. у строк до 30.01.2015р., отже, податковий борг виник - 31.01.2015р.; по податковій декларації №1500004203 від 24.02.2015р. у наступні строки: за січень 2015р. - у строк до 01.03.2015р., отже, податковий борг виник - 02.03.2015р.; за лютий 2015р. - у строк до 30.03.2015р., отже, податковий борг виник - 31.03.2015р.; за березень 2015р. - у строк до 30.04.2015р., отже, податковий борг виник - 05.05.2015р.; за квітень 2015р. - у строк до 30.05.2015р., отже, податковий борг виник - 01.06.2015р.

У вищевказаний строк відповідач суми узгодженого податкового зобов'язання не сплатив.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує суму узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, податковим органом, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, була сформована податкова вимога від 03.04.2012р. №171 на суму 707,70грн., яка була отримана відповідачем 06.04.2012р. (а.с.15).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу по орендній платі за землю з юридичних осіб за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. на загальну суму 15051,43грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 15051,43грн. є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159 - 163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія-КР» про стягнення 15051,43грн - задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнолія-КР» (50024, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Українська, буд.148, код ЄДРПОУ 33576327) в доход Державного бюджету України (р/р33215812700026, код платежу 18010600, одержувач: відділення ДКС України у Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу, код ОКПО 38032222, банк одержувача УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - податковий борг з орендної плати за землю за грудень 2014р., січень-квітень 2015р. в сумі 15051грн.43коп. (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят одна грн.43 коп.)

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1