Постанова

від 07.09.2015 по справі 805/3075/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 р. Справа № 805/3075/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сніжнянського міського суду Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, про припинення трудового договору, -

встановив:

28 липня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сніжнянського міського суду Донецької області (далі - відповідач), тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - третя особа), в якому позивач просила припинити трудовий договір між нею та Сніжнянським міським судом Донецької області, укладений 27 вересня 2004 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 27 вересня 2004 року її було прийнято на роботу у Сніжнянський міський суд Донецької області на посаду секретаря судового засідання, про що зроблений відповідний запис у її трудовій книжці.

Сніжнянський міський суд Донецької області знаходився за адресою: Донецька обл., м. Сніжне, вул. Леніна, буд. 38.

Позивач стверджувала, що у зв'язку з подіями на сході країни вона була вимушена переселитися з м. Сніжне, однак з роботи не звільнилася.

Позивач доводила, що внаслідок проведення антитерористичної операції не має можливості звільнитися з роботи у встановленому законодавством порядку, працевлаштуватися на законних підставах чи отримувати допомогу на випадок безробіття.

Посилаючись на положення ст.ст. 8, 43, 46 ОСОБА_2 України, ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 1 Закону України «Про державну службу», Закон України «про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», позивач просила задовольнити позов (а.с. 4, 15).

Про дату ,час і місце проведення судового засідання позивач повідомлена належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28).

Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 10, 33).

Повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду в порядку ст.ст. 33-36 КАС України не є можливим, оскільки зареєстроване місцезнаходження відповідача: 86501, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Леніна, буд. 38.

Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами) Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти зокрема до/з м. Сніжне Донецької області, як до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с. 26-27).

Повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду в порядку ст. 38 КАС України також не є можливим, оскільки на підставі розпорядження в.о. голови Сніжнянського міського суду Донецької області від 15 липня 2014 року роботу суду призупинено у звичайному режимі, повідомлення про що було розміщене на офіційній сторінці суду в мережі Інтернет 22 липня 2014 року (http://snm.dn.court.gov.ua/sud0545/news/118413/).

Про дату, час і місце проведення судового засідання третя особа повідомлена належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36 КАС України, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29).

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила.

01 вересня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду представник третьої особи надав письмові пояснення (а.с. 30-31), сутність яких полягала у наступному.

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_2 України органи державної влади, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 152, ч. 3 ст. 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду; помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

На цих підставах третя особа стверджувала, що обов'язок звільнення працівників апарату суду діючим законодавством покладено на керівника апарату відповідного суду.

Крім того, тертя особа відзначала, що згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

На підставі положень ч. 4 ст. 122, ч. ч. 4, 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії МЕ 417074, виданого Сніжнянським МВ УМВС України в Донецькій області 30 квітня 2004 року (а.с. 5, 34)

З 09 квітня 2014 року місце проживання позивача було зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений Сніжнянським МВ ГУДМС України в Донецькій області (зворотні боки а.с. 5, 34).

Позивач має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що встановлено на підставі свідоцтв про народження серії 1-НО № 138949 і серії 1-НО № 036756 відповідно (а.с. 39-40).

Відповідач - Сніжнянський міський суд Донецької області (ідентифікаційний код 02895774, місцезнаходження: 86501, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Леніна, буд. 38) зареєстрований як юридична особа 13 квітня 1994 року, про що 05 червня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 278 120 0000 000501, що встановлено на підставі даних, отриманих за допомогою он-лайн сервісу пошуку відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 23-24).

На підставі записів, внесених до трудової книжки ОСОБА_1 серії АА № 160928, засвідчена позивачем копія якої надана суду, встановлено наступне.

З 27 вересня 2004 року на підставі наказу № 86 від 27 вересня 2004 року № ОСОБА_1 призначена на посаду секретаря судового засідання, тимчасово на період перебування у відпустці по догляду за дитиною основного працівника (запис № 5).

27 вересня 2004 року позивач прийняла Присягу державного службовця, їй присвоєно 13 ранг 6 категорії посад державного службовця (запис № 5).

З 01 вересня 2005 року на підставі наказу № 22-к від 01 вересня 2005 року позивач переведена на цю ж посаду постійно (запис № 7).

З 12 березня 2010 року на підстав наказу № 11-к від 11 березня 2010 року ОСОБА_1 переведена на посаду помічника судді з резерву на час фактичної відсутності основного працівника (запис № 8).

12 березня 2010 року на підставі наказу № 17-к від 12 березня 2010 року їй присвоєно 11 ранг 5 категорії посад державних службовців (записи № 9).

З 22 березня 2013 року на підставі наказу № 9-к від 22 березня 2013 року ОСОБА_1 переведена на посаду консультанта з кадрової роботи цього ж суду як така, що перебуває у кадровому резерві, на час фактичної відсутності основного працівника (запис № 10).

З 05 липня 2013 року на підставі наказу № 40-к від 05 липня 2013 року позивач переведена на посаду консультанта цього ж суду як така, що перебуває у кадровому резерві (запис № 11).

З 28 жовтня 2013 року на підставі наказу № 69-к від 28 жовтня 2013 року ОСОБА_1 переведена на посаду помічника судді цього ж суду на час фактичної відсутності основного працівника (запис № 12).

18 вересня 2014 року на підставі наказу № 97-к від 03 листопада 2014 року позивачу присвоєно 9 ранг 5 категорії державних службовців (запис № 14) (а.с. 6-7, 35-37).

Таким чином, ОСОБА_1 є державним службовцем, на час виникнення спірних правовідносин обіймає посаду помічника судді Сніжнянського міського суду Донецької області та їй присвоєно 9 ранг 5 категорії державних службовців.

За розпорядженням в.о. голови Сніжнянського міського суду Донецької області від 15 липня 2014 року роботу суду призупинено у звичайному режимі. 22 липня 2014 року відповідне повідомлення було розміщене на офіційній сторінці відповідача в мережі Інтернет (http://snm.dn.court.gov.ua/sud0545/news/118413/).

В подальшому з метою збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, роботу Сніжнянського міського суду Донецької області було припинено у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя із-за бойових дій, що відбувалися в районі розташування суду, повідомлення про це розміщене на офіційній сторінці відповідача в мережі Інтернет (http://snm.dn.court.gov.ua/sud0545/).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», на підставі подань Державної судової адміністрації України про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцем загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року) Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ видане розпорядження від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ».

Змінена територіальна підсудність справ, підсудних Сніжнянському міському суду Донецької області, територіальна підсудність цих справ визначена Куйбишевському районному суду Запорізької області.

На час судового розгляду робота Сніжнянського міського суду Донецької області не відновлена.

Як свідчить довідка від 17 жовтня 2014 року № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, засвідчена позивачем копія якої надана суду, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 і перемістилася з тимчасово окупованої території в м. Біла Церква Київської області 11 вересня 2014 року.

Термін дії довідки продовжений з 17 квітня 2015 року по 17 жовтня 2015 року (а.с. 8, 38).

З 10 квітня 2015 року місце перебування ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6; з 05 травня 2015 року - АДРЕСА_1, про що свідчать відповідні відмітки Білоцерківського РВ УДМС України в Київській області, проставлені на зворотному боці довідки від 17 жовтня 2014 року № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (зворотній бік а.с. 8).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності ОСОБА_2 чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України).

При цьому відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Ч. 1 ст. 6 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Позивач звернулася до суду з вимогою про розірвання трудового договору, укладеного між нею та Сніжнянським міським судом Донецької області, мотивуючи свої вимоги неможливістю звільнитися у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453) організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Згідно з ч. 5 ст. 152 Закону № 2453 керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду.

Ч. 6 ст. 152 Закону № 2453 встановлено, що правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Закону № 2453 кожний суддя суду загальної юрисдикції має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом, Законом України «Про державну службу» та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

За правилами ч. 3 ст. 154 Закону № 2453 помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату суду за поданням судді.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є державним службовцем та обіймає посаду помічника судді Сніжнянського міського суду Донецької області.

Таким чином, звільнення позивача належить до компетенції керівника апарату Сніжнянського міського суду Донецької області.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 2993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які заміщають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ч. 2 ст. 9 Закону № 3723 визначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апаратах судів, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачене законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 3723, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Загальні підстави припинення трудового договору визначені ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39 цього Кодексу).

Згідно з положеннями ч. 1 і 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Позивач просить суд розірвати трудовий договір, укладений між нею та Сніжнянським міським судом Донецької області, на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_2 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Системний аналіз положень Законів № 2453 і № 3723 та Кодексу законів про працю України зумовлює висновок, що незалежно від підстави (загальна, визначена Кодексом законів про працю України, чи спеціальна, передбачена ст. 30 Закону № 3723), звільнення працівника апарату суду, зокрема помічника судді, має здійснюватися керівником апарату суду.

Виконуючи завдання адміністративного судочинства шляхом розгляду та вирішення адміністративної справи, суд не повноважний перебирати на себе повноваження суб'єктів владних повноважень, навіть у випадку, коли такі повноваження не можуть бути реалізовані з об'єктивних причин.

Адміністративний суд не може підміняти своїм рішенням відповідне рішення суб'єкта владних повноважень, в даному випадку наказ керівника апарату Сніжнянського міського суду Донецької області.

При цьому, на відміну від цивільного судочинства (справ окремого провадження), розглядаючи адміністративну справу, суд не може встановлювати факти, що мають юридичне значення, в даному випадку факт припинення державної служби ОСОБА_1 та її трудових відносин з Сніжнянським міським судом Донецької області.

В контексті спірних правовідносин відповідач не приймав жодних рішень, не вчиняв дій та не допустив бездіяльності, які потребували б оцінки суду.

В порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України позивачем не надані докази на підтвердження того факту, що вона зверталася до відповідача з заявою про звільнення на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, а останній ухилився від її розгляду чи відмовив позивачу у звільненні.

Зважаючи на викладене, правові та фактичні підстави для постановлення судового рішення про розірвання трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Сніжнянським міським судом Донецької області, відсутні.

З приводу посилання позивача на ст. 8 ОСОБА_2 України та її доводів щодо необхідності захисту її конституційних прав, гарантованих ст. ст. 43, 46 Основного Закону, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Ст. 43 ОСОБА_2 України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ст. 46 ОСОБА_2 України гарантоване права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до ОСОБА_2 та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, визначає Закон України «Про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Судом встановлено, що позивач набула статусу внутрішньо переміщеної особи, отже на неї поширюються гарантії, встановлені Законом № 1706.

Зокрема, ст. 7 Закону № 1706 визначені засади забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту.

Ч. 1 ст. 7 Закону № 1706 передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Абз. 2 ч. 4 ст. 7 Закону № 1706 визначено, що зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення таким працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Отже, чинним законодавством України визначений позасудовий порядок припинення трудових відносин внутрішньо переміщених осіб, які не звільнилися з роботи, у разі неможливості продовження роботи за попереднім місцем проживання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ОСОБА_2 України, ст.ст. 2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сніжнянського міського суду Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, про припинення трудового договору - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

3. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.