Постанова

від 30.01.2012 по справі 2а-72/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2012 р.                                                   Справа № 2a-72/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участі секретаря Хоми О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Снятинському районі Івано-Франківської області до Приватного агропромислового підприємства "Вітамир" про стягнення боргу в розмірі 58579,50 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 року Державна податкова інспекція у Снятинському районі Івано-Франківської області (далі –позивач) звернулася з адміністративним позовом до Приватного агропромислового підприємства "Вітамир" (далі –відповідач) про стягнення боргу в розмірі 58579,50 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого статтею 36 Податкового кодексу України не сплатив податок на додану вартість в розмірі 46515,50 гривень, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12064 гривень. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 58579,50 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явився, його представником суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 05.05.2005 року Снятинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області здійснено державну реєстрацію відповідача –Приватного агропромислового підприємства "Вітамир", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Відповідач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Снятинському районі Івано-Франківської області з 17.05.2005 року.

05.08.2011 року позивачем проведено позапланову виїзну перевірку Приватного агропромислового підприємства "Вітамир" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року до 21.06.2011 року та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року, згідно якої відповідачем самостійно, за вказаний період, задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99845 гривень.

За результатами перевірки посадовими особами складено акт про результати позапланової виїзної перевірки відповдіача за №2586/23/32636395 від 05.08.2011 року, згідно висновків якого відповідачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 47012 гривень за листопад 2008 року, березень, червень, липень, вересень, листопад 2009 року та квітень 2011 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 47012 гривень, в тому числі за лютий 2011 року –14133 гривень, за березень 2011 року –120 гривень, за квітень 2011 року –120 гривень та за червень 2011 року –32639 гривень (а. с. 9 –33).

Крім того, відповідачем не подано позивачу спецдекларацію з податку на додану вартість за лютий, березень 2010 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на додану вартість (пункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

У відповідності до статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлені підстави за якими контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Пунктом 31.3 статті 31 Податкового кодексу України встановлено, що строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що податковим органом, податковими повідомленнями-рішеннями за №0000432300 та №0000442300 від 18.08.2011 року відповідачу, на підставі акта перевірки за №2586/23/32636395 від 05.08.2011 року, визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі штрафні (фінансові) санкції, на загальну суму 59076 гривень, які вручені відповідачу –18.08.2011 року.

На момент звернення позивача до суду за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в розмірі 46515,50 гривень та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12064 гривень, що підтверджується довідкою позивача за №3885/10/19-30/1127 від 18.11.2011 року (а. с. 41).

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Оскільки, відповідачем не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання з сплати вказаного податку, то сума вказаного податкового зобов'язання відповідача, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженою.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано першу податкову вимогу за №151 від 25.08.2010 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконано податкові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 46515,50 гривень та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12064 гривень.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, 46515,50 гривень податку на додану вартість та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12064 гривень утворюють податковий борг відповідача в розмірі 58579,50 гривень, який відповідачем не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                             ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Приватне агропромислове підприємство "Вітамир" (ідентифікаційний код 32636395) податковий борг з сплати податку на додану вартість в дохід державного бюджету в розмірі58579 (пятидесяти восьми тисяч пятисот семидесяти дев'ятьох) гривень 50 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

          Суддя:                                                                                          Остап'юк С.В.

          Постанова складена в повному обсязі 06.02.2012 року.