Постанова

від 21.09.2015 по справі 815/5070/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5070/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року м. Одеса

15 год. 10 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатіс-С» (код ЄДРПОУ 36919096) про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Мегатіс-С», що знаходяться на рахунках у банку, а саме: № 26005019383001 в ФАТ «Імексбанк» у м. Одеса, МФО 388584; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатіс-С» (надалі - ТОВ «Мегатіс-С») про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Мегатіс-С», що знаходяться на рахунках у банку, а саме: № 26005019383001 в ФАТ «Імексбанк» у м. Одеса, МФО 388584; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником податків, передбачених Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року та відповідно до ст. 16 цього Кодексу зобов'язаний в тому числі сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. відповідно до розрахунку податкового боргу станом на 20.08.2015 року, довідки про суми податкового боргу платника податків станом на 09.12.2014 року та облікової картки платника податку (КОР), у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом у розмірі 1 580 грн. 37 коп., з яких по податку на додану вартість - 428 грн. 57 коп., та по податку на прибуток приватних підприємств - 1 151 грн. 80 коп., яка виникла в результаті прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 07.11.2012 року та № НОМЕР_2 від 12.07.2012 року. З метою погашення зазначеної заборгованості, на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу, проте у встановлені чинним законодавством строки та порядку існуюча заборгованість погашена не була. Також, позивач звертався до суду із позовом про стягнення з рахунків ТОВ «Мегатіс-С» відкритих у банківських установах, обслуговуючих такого платника щодо стягнення вказаної заборгованості. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі № 815/1381/13-а (головуючий судя у справі - ОСОБА_1В.), позов було задоволено та постановлено стягнути до бюджету з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатіс С» (код ЄДРПОУ 36919096), а саме: № 26000011163301 (валюта - долар США) у ПАТ «Альфа Банк» у м.Києві, МФО 300346; № 26000011163301 (валюта - Євро) у ПАТ «Альфа Банк» у м.Києві, МФО 300346; № 26000011163301 (валюта - українська гривня) у ПАТ «Альфа Банк» у м.Києві, МФО 300346; № 26005019383001(валюта - українська гривня) у ФАТ «ІМЕКСБАНК» у м.Одеса, МФО 388584, - суму податкового боргу по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1151,80 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят одна гривня 80 копійок) на рахунок № 31110009700009, код бюджетної класифікації 11021000, до ГУДКСУ в Одеській області, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37607526, та суму податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 428,57 грн. (чотириста двадцять вісім гривень 57 копійок) на рахунок № 31112029700009, код 14010100, до ГУДКСУ в Одеській області, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37607526. після отримання вищевказаного рішення. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси скористалась своїм правом та звернулась до банків, обслуговуючих ТОВ «Мегатіс-С» щодо списання з розрахункових рахунків відповідача суми заборгованості. З банків було отримано відповіді: інкасові доручення (розпорядження) № 36 від 25.05.2013 року на суму 1 151 грн. 80 коп.; № 37 від 25.05.2013 року на суму 428 грн. 57 коп.; № 156 від 16.09.2014 року на суму 428 грн. 57 коп. та № 157 від 16.09.2014 року на суму 1 151 грн. 80 коп. про повернення інкасових доручень без виконання. Таким чином, позивачем було вчинено усіх передбачених чинним законодавством необхідних заходів щодо встановлення майна, яке можу бути джерелом погашення податкового боргу (аркуші справи 3-4).

В судове засідання сторони або їх представники не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи (аркуші справи 28-34).

Через канцелярію суду за вхід. № ФП/1518/15 від 18.09.2015 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження (аркуш справи 37).

Відповідач, відповідно до приписів ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлений належним чином, повістку про виклик до суду у судове засідання на 17.09,2015 року о 15 год. 00 хв. було надіслано судом за вказаною в адміністративному позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців юридичною адресою відповідача, проте поштове відправлення із судовою кореспонденцією суду було повернуто відправнику ВПЗ із довідкою Ф.20 віз зазначенням причин повернення (досилання) - за зазначеною адресою не проживає та власноручно дописано працівником ВПЗ - адресат вибув. Відповідно, про причини неприбуття відповідач суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав. Письмові заперечення проти позову відповідачем до суду не надано (аркуші справи 29-34).

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі вказаного, з урахуванням клопотання представника позивача, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

На підставі ч. 1 ст. 41 та ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без здійснення фіксування судового засідання.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатіс-С» зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку як юридична особа, код ЄДРПОУ 36919093, адреса: 65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 54А та перебуває на обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси як платник податків за № 7369 з 25.01.2010 року (аркуші справи 13-15).

Згідно розрахунку позивача податкового боргу ТОВ «Мегатіс-С» станом на 20.08.2015 року, довідки про суми податкового боргу на 09.12.2014 року та даних облікової картки платника податків (КОР) ТОВ «Мегатіс-С», у відповідача наявний борг у загальному розмірі 1 580 грн. 37 коп., з яких: по податку на прибуток приватних підприємств - 1 151 грн. 80 коп.; по податку на додану вартість - 428 грн. 57 коп., який виник внаслідок несплати у повному обсязі грошових зобов'язань, визначених податковим органом згідно податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 07.11.2012 року та № НОМЕР_3 від 12.07.2012 року (аркуші справи 8-11).

Вказана сума заборгованості є узгодженою, оскільки оскаржена у відповідності до приписів ст. 56 Податкового кодексу України у встановленому порядку та строки не була.

З метою погашення податкового боргу відповідача, на виконання приписів ст. 59 Податкового Кодексу України, позивачем було надіслано на адресу ТОВ «Мегатіс-С» податкову вимогу № 731 від 12.12.2012 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 12.12.2012 року у розмірі 428 грн. 57 коп. (аркуш справи 12).

Проте, ТОВ «Мегатіс-С» не було виконано вимогу про сплату боргу.

Також, з метою погашення зазначеної заборгованості, позивач в порядку встановленому п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України звернувся із позовом до суду про стягнення наявної у ТОВ «Мегатіс-С» заборгованості з рахунків, відкритих у банківських установах, обслуговуючих такого платника.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року по справі № 815/1381/13-а адміністративний позов Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - задоволено повністю; стягнуто до бюджету з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатіс С» (код ЄДРПОУ 36919096), а саме: № 26000011163301 (валюта - долар США) у ПАТ «Альфа Банк» у м. Києві, МФО 300346;- № 26000011163301 (валюта - Євро) у ПАТ «Альфа Банк» у м. Києві, МФО 300346;- № 26000011163301 (валюта - українська гривня) у ПАТ «Альфа Банк» у м. Києві, МФО 300346;- № 26005019383001(валюта - українська гривня) у ФАТ «Імексбанк» у м. Одеса, МФО 388584, - суму податкового боргу по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1151,80 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят одна гривня 80 копійок) на рахунок № 31110009700009, код бюджетної класифікації 11021000, до ГУДКСУ в Одеській області, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37607526, та суму податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 428,57 грн. (чотириста двадцять вісім гривень 57 копійок) на рахунок № 31112029700009, код 14010100, до ГУДКСУ в Одеській області, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37607526.

На підставі вказаного рішення, яке набрало законної сили 08.04.2013 року, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звернулось до обслуговуючих платника податків ТОВ «Мегатіс-С» банківських установ щодо списання з розрахункових рахунків суму податкової заборгованості.

Проте, податковим органом було отримано інкасові доручення (розпорядження) № 36 від 25.05.2013 року на суму 1 151 грн. 80 коп., № 37 від 25.05.2013 року на суму 428 грн. 57 коп., № 156 від 16.09.2014 року на суму 428 грн. 57 коп. та № 157 від 16.09.2014 року на суму 1 151 грн. 80 коп., з повідомленнями про повернення інкасових доручень без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках (аркуші справи 23-26).

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України № 2755-VII від 02.12.2010 року визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Порядок реалізації такого права передбачений статтею 94 Податкового Кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерством фінансів України № 1398 від 07.11.2011 року (надалі - Порядок № 1398).

Даний адміністративний позов подано податковим органом відповідно до передбачених ст. 20 Податкового Кодексу України повноважень та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту положень пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України слідує, що судом може бути накладено арешт на кошти та інші цінності платника податків, у разі, якщо: у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно, та / або; його балансова вартість менша суми податкового боргу, та або; таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому сам факт наявності у платника заборгованості зі сплати податків до бюджету не є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавством чітко пов'язано із обставинами, передбаченими п. 94.2 ст. 94 Податкового Кодексу України.

Податковим Кодексом України та Порядком № 1398 встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Підстави для накладення такого арешту, передбачені ст. 94 Податкового Кодексу України є загальними як для податкового органу, так і для суду.

Згідно з пп. 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового Кодексу України, п. 7.1 Порядку № 1398, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Податковим Кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового Кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового Кодексу України, п. 7.1 Порядку № 1398).

Арешт майна та коштів на рахунках платника податків застосовується тільки у разі, якщо з'ясовується одна з обставин, передбачених ст. 94 Податкового Кодексу України та п. 3.1.1 Порядку № 1398.

Пунктом 7.3. вказаного Порядку № 1398 від 07.11.2011 року передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що підставою для вжиття такого заходу, як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування такого арешту, яка вказана у ст. 94 Податкового кодексу України та одночасно з цим, наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів.

Відповідно до листа Вищого Адміністративного Суду України від 02.02.2011 року № 149/11/13-11 в п.12 «Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Судам варто мати на увазі, що застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 статті 94 Податкового кодексу України). У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається. Тому реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. За таких обставин вимоги податкового органу про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків можуть бути розглянуті виключно в загальному порядку позовного провадження і не підлягають розгляду в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України».

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації.

Згідно отриманої інформаційної Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 30177655 від 28.11.2014 року, встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо суб'єкта ТОВ «Мегатіс-С» (код ЄДРПОУ 26919096) у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (аркуш справи 17). Також, згідно інформаційної Довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відомості стосовно ТОВ «Мегатіс-С» відсутні (аркуш справи 18).

Крім того, з метою забезпечення погашення податкового боргу платника - підприємства відповідача, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звернулось із запитами щодо надання інформації до Головного управління Держземагентства в Одеській області № 14513/10-15-54-25-00 від 15.09.2014 року про наявність земельних ділянок у власності або у користуванні та документів, що посвідчують право власності або користування земельної ділки, а також до УДАІ УМВС України в Одеській області № 14512/10/15-54-25-00 від 15.09.2014 року з проханням надати інформацію про наявність на обліку ДАІ транспортних засобів, що перебувають у власності ТОВ «Мегатіс-С» (аркуші справи 19, 21).

Згідно листа ГУ Держземагентства в Одеській області від 26.09.2014 року про надання інформації, податковий орган було повідомлено, що згідно наявних у територіальних підрозділах Держземагентства в Одеській області Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі станом на 13.12.2012 року земельні ділянки за юридичною особою - ТОВ «Мегатіс-С» не зареєстровані (аркуш справи 20).

У відповідності до відповіді Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області № 7/2-1657 від 02.10.2014 року, згідно баз даних РІІС та НАІС «Автомобіль» центру № 2 надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, станом на 02.10.2014 року за ТОВ «Мегатіс-С» транспортні засоби не зареєстровані (аркуш справи 22).

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено належними письмовими доказами наявність підстав для застосування арешту коштів на рахунках платника та надано достатніх доказів вважати, що незастосування такого арешту може призвести до зникнення грошових коштів та неможливості погашення податкового боргу.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

З урахуванням зазначеного, на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає у даному випадку за доцільне вийти за межі позовних вимог та накласти арешт на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків ТОВ «Мегатіс-С», який має несплачений податковий борг в сумі 1 580 грн. 37 коп. саме у вказаному розмірі, задля не допущення прав позивача на безперешкодне користування належними йому коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 1 580 грн. 37 коп. повністю або частково відповідачем не надано.

Водночас, на думку суду, позивачем доведено письмовими доказами відсутність у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

З урахуванням встановлених судом обставин та аналізу наведених норм законодавства, зважаючи на те, що органом державної податкової служби було доведено підстави для застосування виключного засобу погашення податкового боргу платника - арешту коштів та інших цінностей боржника, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути здійснено погашення податкового боргу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, такими що підтверджені письмовими доказами та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим адміністративний позов ДПІ у суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області до ТОВ «Мегатіс-С» підлягає задоволенню в частині накладення арешту на кошти та цінності такого платника на суму боргу у розмірі 1 580 грн. 37 коп.

Керуючись Податковим Кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 128, 159-164, 167, 186, 254 Кодексу суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатіс-С» (код ЄДРПОУ 36919096) про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Мегатіс-С», що знаходяться на рахунках у банку, а саме: № 26005019383001 в ФАТ «Імексбанк» у м. Одеса, МФО 388584; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346 - задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатіс-С» (код ЄДРПОУ 36919096) з метою погашення податкового боргу на суму податкового боргу 1 580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 37 (тридцять сім) коп., що знаходяться на наступних рахунках в банківських установах: № 26005019383001 в ФАТ «Імексбанк» у м. Одеса, МФО 388584; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346; № 26000011163301 у ПАТ «Фльфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан