Постанова

від 10.12.2012 по справі 2а/2470/2820/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2820/12

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого –судді Маренича І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Буковина»про стягнення заборгованості, суд –

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Буковина»(відповідача) про стягнення податкового боргу в сумі 5321,38 грн.

В обґрунтування свої позивних вимог позивач зазначив, що станом на 09.11.2012 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Буковина»рахується податкова заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб в розмірі 5321,38 грн., яка виникла на підставі поданих платником податків податкових декларацій.

Від представника позивача поступило клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, при цьому представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення на адміністративний позов та просив розгляд даної справи провести в порядку письмового провадження.

Відповідно із ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 01.06.2005 року та взятий на облік, як платник податків.

Відповідачем подавались податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік.

Податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №000191/1500/6083 від 05.06.2012 року про застосування штрафу в розмірі 10%, що становить 127,67 грн.;

- №000191/1500/6081 від 19.06.2012 року про застосування штрафу в розмірі 20%, що становить 2297,97 грн.;

- №000192/1500/6082 від 19.06.2012 року про застосування штрафу в розмірі 20%, що становить 1855,16 грн.;

- №000192/1500/6084 від 19.06.2012 року про застосування штрафу в розмірі 10%, що становить 103,06 грн.;

- №0002331500/8143 від 06.08.2012 року про застосування штрафу в розмірі 10%, що становить 43,93 грн.;

- №0002341500/8142 від 06.08.2012 року про застосування штрафу в розмірі 10%, що становить 35,42 грн.

Позивачем на адресу відповідача сформовано та направлено податкову вимогу про сплату боргу №Ю-21 від 14.08.2012 року, факт направлення та отримання вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заборгованість відповідача підтверджується розрахунком податкового боргу, відповідно до якого станом на 09.11.2012 року, за відповідачем обліковується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 5321,38 грн., в тому числі: по Стерчанській сільській раді - 2376,81 грн.; по Чагорській сільській раді - 2944,57 грн.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до п. «в»ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок.

Відповідно п.п. 16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.

Підпунктом 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п. 286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 175 Податкового Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.41.5 статті 41 Податкового Кодексу України, контролюючими органами та органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до підпункту 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає такому платнику податків податкову вимогу.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення - орган державної податкової служби, звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податків.

Органи державної податкової служби, відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пункт 95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачає, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент звернення з позовною заявою до суду сума заборгованості в розмірі 5321,38 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Буковина»в добровільному порядку не сплачена, тому несплата вищевказаної суми податкового боргу спричинить збитки Державному бюджету України в частині ненадходження вищевказаного податкового боргу, в зв'язку з чим порушені економічні інтереси держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від 8.07.2011 р. № 3674-VI позивач звільнений від спалити державного мита. Тому суд не стягує судові витрати з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Буковина» (58000, вул. Руська, 232, м.Чернівці, ідн. код 31229594) кошти на суму податкового боргу у розмірі 5321,38 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника до Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя                     І.В. Маренич