Постанова

від 26.03.2013 по справі 824/529/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/529/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого – судді Маренича І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Кемп Індастрієз» про стягнення заборгованості, суд –

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Кемп Індастрієз» (відповідача) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4290,30 грн.

Від представника позивача поступило клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, при цьому представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження та запропоновано подати заперечення на позов, або заяву про визнання позову. Проте, у зв'язку з тим що відповідач за зазначено адресою не значиться, конверт повернувся на адресу суду.

Виходячи із ч.8 ст.35 КАС України, вважається що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Окрім того, ч.11 ст.35 КАС України, передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно із ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 30.07.2009 року та взятий на облік, як платник єдиного внеску з 30.07.2009 року.

Відповідачем подано до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень-грудень 2012 року, згідно яких загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, складає 4290,30 грн.

На адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу № Ю-5 від 29.01.2013 року на суму 4290,30 грн.

На день розгляду справи відповідачем доказів про погашення заборгованості до суду не надходило.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Частина 2 ст.9 Закону № 2464-VI передбачає, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 5 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка у відповідності до абзацу 2 цієї частини є виконавчим документом і має бути оплачена платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги.

Згідно п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.

Таким чином виходячи з встановлених обставин, системного аналізу норм Закону що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що обставини на які посилається позивач доведені і позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від 8.07.2011 р. № 3674-VI позивач звільнений від спалити державного мита. Тому суд не стягує судові витрати з відповідача.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Кемп Індастрієз» (60000, вул. Терешкова, 1, м. Хотин, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 36362821) на користь Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області заборгованість в сумі – 4290,30 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя                     І.В. Маренич