Постанова

від 26.03.2007 по справі 10/110-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000,

м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26"

березня 2007 р.                                                           

Справа №10/110-НА

за

позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1 м.

Старокостянтинів   

до

Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі м.

Старокостянтинів

про

скасування вимоги про сплату боргу НОМЕР_1

Суддя  Виноградова В.В.                    Секретар судового засідання

Матущак В.В.

Представники сторін:

від

позивача                             

ОСОБА_1

-приватний підприємець

                                 ОСОБА_2- за

усною заявою в судовому засіданні

від

відповідача                              Полудняк А.Г. -за довіреністю №308/07

від 23.01.2007р.                    

            Постанова приймається 26.03.2007р.,

так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.

    У судовому засіданні згідно ч.3 ст.160 КАСУ

проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

            Суть спору:

            Позивач звернувся до суду з позовною заявою

про визнання протиправною та скасування прийнятої управлінням Пенсійного фонду

України в Старокостянтинівському районі вимоги НОМЕР_2 про сплату 185,82 грн.

недоїмки до Пенсійного фонду України, посилаючись на її неправомірність та

невідповідність вимогам чинного законодавства.

          В обґрунтування позову вказує на те,

що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, обрала спрощену систему

оподаткування та сплачує єдиний податок. Посилається на те, що п. 4 ч. 8

Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  та  п.

4.3 Постанови Правління Пенсійного Фонду України "Про затвердження

Інструкції про порядок обчислення і сплати страховиками та застрахованими

особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

встановлено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових

внесків до накопичувального фонду, фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок,

єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей

зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької

діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу

оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у

фіксованому розмірі . При цьому згідно пунктів 7-8 частини 14 Розділу XV

"Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування", Кабінет Міністрів України повинен кожного

року подавати разом із проектом Державного бюджету фіксований розмір страхових

внесків, які повинні сплачуватися фізичними особами - суб'єктами

підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок, придбали спеціальний торговий патент),

який потім затверджується Верховною Радою України. Проте, на даний час

фіксований розмір страхових внесків не встановлений жодним законодавчим актом.

За

таких обставин, вказує на неправомірність прийняття оспорюваної вимоги, при

цьому посилається на ст.19 Конституції України, з якої вбачається, що ніхто не

може робити те, що не передбачено законодавством.

В

наданих додаткових поясненнях від 21.03.2007р., посилаючись на ст.1 Закону

України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ст.ст.50,95

Кодексу законів про працю ,Закон України „Про державний бюджет України на

2005р.” та дані Книги обліку доходів і витрат позивача за 1 квартал 2005р.

вказує на те, що розмір мінімального страхового внеску з відповідного

розрахунку повинен становити в січні 2005р.-16.38 грн., лютий-36,86 грн.,

березень 2005р.- 37,77 грн., а щодо позивача розмір внесків повинен складати 63

грн.

Крім

того, посилається на ст.1 Закону України „Про вирішення питання щодо

заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують особливі

умови оподаткування ,обліку та звітності у зв'язку з не перерозподілом

Державним   казначейством України частини

податків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування  на випадок безробіття протягом 2004р.-

першого кварталу 2005р.” №3583 від 16.03.2006р.

Позивачем

в судовому засіданні заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, а саме

просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу НОМЕР_1.

Дане

уточнення не суперечить чинному законодавству і задовольняється судом.

          Відповідач проти позову

заперечує, посилаючись на те, ПП ОСОБА_1 за 

період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. здійснювала підприємницьку

діяльність, обравши спрощену систему оподаткування і сплачувала єдиний податок

та відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування”( п.3 ст.11, ст.12, п.4 ч.8 „Прикінцевих положень”) є

страхувальником та платником внеску на -загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування у фіксованому розмірі, але 

не менше мінімального страхового внеску. Статтею 45 Закону України «Про

державний бюджет України на 2005 рік »№ 2285-IV від 23.12.2004 року встановлено

фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності , які

обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок , єдиний податок ) та

членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними

підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску,

визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування".

          Вказує на те, що згідно ст.4 Закону

України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 4.8

ст.4 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальника та

застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування до Пенсійного фонду України" розмір мінімального страхового

внеску становить 32% від мінімального розміру заробітної плати (з 1 січня 2005

року-262,00 грн. згідно ст. 83 Закону України „Про державний бюджет 2005

р." ), установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок

сум страхових внесків для застрахованих осіб (фізичних осіб-суб'єктів

підприємницької діяльності, утому числі ті, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований податок, єдиний податок.).

          Таким чином, стверджує, що позивач

зобов'язаний сплатити до Пенсійного фонду фіксований розмір страхового внеску,

розрахований як різниця між встановленою ставкою внеску (83,84 грн.) та

частиною єдиного (фіксованого) податку, яка згідно Указу Президента України

„Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

підприємницької діяльності" (ст. 2 Указу Президента України „Про спрощену

систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької

діяльності") та Закону України „Про внесення змін до Декрету Кабінету

Міністрів України" Про прибутковий податок з громадян становить 42 % та 10

% (п.2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України  „ Про внесення змін до Декрету Кабінету

Міністрів України" Про прибутковий податок з громадян").

Однак,

на виконання п.4 ч. 8 Прикінцевих положень Закону України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003

р., абз. 8 п.8 ст. 45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005

р." № 2285 від 23.12.2004 р., п.2 ст.48 п. 4 Прикінцевих положень Закону

України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на

2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України " № 2505 від

25.03.2005 року та Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості

суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови

оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним

казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального

страхування на випадок безробіття протягом 2004- І кварталу 2005 року" №

3583 від 16.03.2006 року приватний підприємецьОСОБА_1 не сплатила за І квартал

2005 фіксований розмір страхового внеску в сумі 185,82 грн.

          У зв'язку із цим, 19.10.2006 р.

Пенсійним фондом було проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого

розміру страхового внеску з урахуванням частин єдиного податку, за результатами

якої було складено акт НОМЕР_3, з яким підприємець був ознайомлений. В

результаті розрахунку позивачу було донараховано страхові внески за січень -

березень 2005 р. сумі 185,82 грн. з урахуванням частин єдиного податку та

надіслано вимогу про сплату боргу НОМЕР_1 на загальну суму 185,82 грн.

 Відповідачем надано додаткові заперечення щодо

позовних вимог, в яких посилаючись на вимоги чинного законодавства просить

відмовити в задоволенні позовних вимог. 

Розглянувши

подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників 

сторін,  з'ясувавши  фактичні 

обставини, на  яких  ґрунтується позовна  вимога 

і  заперечення проти позову,

дослідивши докази,  встановлено наступне:

ОСОБА_1

зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа, про що

видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4, зареєстрована платником

внесків до Пенсійного фонду відповідно до поданої заяви (реєстраційний номер

НОМЕР_5), з.01.01.2005р. по 31.03.2005р. перебувала на спрощеній системі

оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_6) та сплачувала

єдиний податок в розмірі 50 грн., що підтверджується листом

Старокостянтинівської ОДПІ НОМЕР_7 та довідкою НОМЕР_8.

Відповідачем

складено акт НОМЕР_3, яким проведено 

розрахунок належних  до сплати в 1

кварталі 2005р. позивачем сум фіксованого розміру страхового внеску з

урахуванням частини єдиного  податку,

сплаченого до бюджету (150 грн.).Фіксований розмір страхового внеску визначено

в сумі 185,82 грн. ( 248,82 грн.-150 грн.). Даний акт підписано позивачем.

Відповідачем

виставлено позивачу вимогу НОМЕР_1 про сплату боргу на суму в розмірі 185,82

грн. Сторони не заперечують даного факту.

Позивач,

вважаючи дану вимогу такою, що прийнята з порушенням вимог чинного

законодавства, просить визнати її протиправною та скасувати.

Досліджуючи

надані сторонами  докази, аналізуючи

наведені  міркування  та 

заперечення, оцінюючи  їх  в 

сукупності, судом 

враховується  наступне:

Відносини,

що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного

страхування регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 р.(надалі Закон). Нормами ст.5

вказаного Закону встановлено, що визначення платників страхових внесків,

порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, порядок

нарахування, обчислення і сплати страхових внесків регулюються виключно цим

Законом.

Відповідно

до п.5 ст.14 та п.1 ст.15 Закону страхувальниками та платниками страхових

внесків є фізичні  особи - суб'єкти

підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени

сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними

підприємницької діяльності.

          Враховуючи дані норми, не зважаючи на

те, що згідно Указу Президента України 

“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва” №727 позивач обрав особливий спосіб оподаткування та

перейшов на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку, на

нього стосовно сплати  страхових внесків  поширюється дія Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно

ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на

всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не

включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що  складають систему оподаткування, на ці внески

не поширюється податкове  законодавство.

Пунктом

6 ч.2 ст.17 Закону на страхувальників покладено обов'язок нараховувати,

обчислювати і сплачувати у встановлений строк та в повному обсязі страхові

внески.

Відповідно

до п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону фізичні особи -суб'єкти

підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань

особливого оподаткування сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим

Законом у фіксованому розмірі.

Статтею

45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.” за   період 

з 01.01.05 р. по 30.03.05р. встановлено фіксований розмір страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб

- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб,

які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі

мінімального страхового внеску, визначеного Законом України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до ст.1 Закону

України №1058 та п.1.3 ст.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати

страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено

Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р №21-1 (зареєстровано

в Міністерстві  юстиції України 16 січня

2004 р. за № 64/8663), надалі -Інструкція №21-1, передбачено, що мінімальний

страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток

мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених

Законом на день отримання заробітної плати (доходу). За перший квартал

2005р. розмір мінімального страхового внеску становить 83,84 грн. за один

календарний місяць.

Відповідно

до ст.1 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів

підприємницької діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування,

обліку та звітності у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством

України частини податків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального

страхування  на випадок безробіття

протягом 2004р.- першого кварталу 2005р.” №3583 від 16.03.2006р.  визначено, що суми  внесків 

до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової

втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття

суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови

оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків

згідно з чинним законодавством України протягом 2004 р. - I кварталу 2005 р.,

але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з

застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону

України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 р., не

вважаються заборгованістю.

Відповідачем,

зважаючи на вищезазначену норму Закону України №3583 від 16.03.2006р., п.4 ч.8

Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування”, абз.8 п.8 ст. 45 Закону України “Про Державний бюджет України на

2005р.”№2285 від 23.12.2004р., проведено розрахунок належних до сплати сум

фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням єдиного податку  , про що складено акт НОМЕР_3 , з яким

ознайомлений позивач, про що свідчить відповідний підпис. 

При

розрахунку відповідачем враховано, що позивач сплачував у 1 кварталі 2005р.

єдиний податок , 42% якого спрямовується до Пенсійного фонду. Як вбачається з

листа Старокостянтинівської ОДПІ НОМЕР_7 та довідки НОМЕР_8. позивачем

сплачено єдиного податку  за 1 квартал

2005 р.  в сумі  150 грн. (50 грн. в місяць) грн., з яких

відповідно 63 грн. (по 21 грн. за місяць) складають  внески до Пенсійного фонду України. При цьому

відповідачем визначено до сплати суму -185,82 грн.

Відповідачем

відповідно до ст.106 Закону та п.п. ”а„ п.8.2 Інструкції була сформована  та направлена позивачу вимога про сплату

боргу НОМЕР_1  на суму недоїмки в розмірі

185,82 грн.

           При цьому, судом не приймаються

доводи позивача з посиланням на Закон України „Про вирішення питання щодо

заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують особливі

умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з неперерозподілом Державним

казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України, Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального

страхування  на випадок безробіття

протягом 2004р.- першого кварталу 2005р.” про 

відсутність заборгованості  по

сплаті страхових внесків, оскільки відповідно до ст. 2 цього Закону

донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської

діяльності, які застосовують  особливі

умови оподаткування, обліку та  звітності  щодо 

сум  фактично сплачених внесків у

2004 р.- I кварталі 2005р., не застосовуються, оскільки відповідачем не було

проведено донарахування сум страхових внесків сплачених позивачем  у 1 кв. 2005р. у складі єдиного податку та

які не поступили на рахунки ПФ України та не були прийняті рішення про

нарахування відповідних штрафних санкцій за їх не сплату.

Доводи

позивача, викладені в додаткових поясненнях від 21.03.2007р., не приймаються

судом до уваги, оскільки законодавцем не ставиться в залежність встановлений

фіксований розмір страхового внеску до кількості відпрацьованих годин, а книга

обліку доходів та витрат не свідчить про фактично відпрацьований час приватним

підприємцем, а визначає факт реалізації товарів та отримання доходу у

відповідний день.

          За таких обставин суд вважає, що

позовні вимоги заявлені безпідставно, тому в їх задоволенні необхідно

відмовити.

Доводи

позивача спростовуються вищенаведеним.

Керуючись

ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу

7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства

України, СУД -                                                             

ПОСТАНОВИВ:

         В задоволенні позову приватного

підприємця ОСОБА_1 м. Старокостянтинів до       

управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі м.

Старокостянтинів про      визнання

протиправною та скасування вимоги про сплату боргу НОМЕР_1 відмовити.

Згідно

ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають

право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява

про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення,

апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через

суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ

Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                         

В.В. Виноградова

Постанова   оформлена 

і  підписана   28.03.2007р.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.