Постанова

від 17.07.2015 по справі 826/4043/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 липня 2015 року 11 год. 40 хв. № 826/4043/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БізнесТрейд» до Київської міської митниці ДФС про скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БізнесТрейд» (далі - позивач) до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 04.08.2014 №100250004/2014/000045/2 (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення повинно бути скасоване, оскільки зроблені відповідачем у графі 33 записи про наявність розбіжностей є формальними і несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої позивачем митної вартості оцінюваних товарів.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є юридичною особою, що зареєстрований 16.05.2012 у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (основний); оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля напоями; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що 26.09.2012 між позивачем та компанією «THE LONDON OIL REFINING CO. LTD» (Великобританія) укладено зовнішньоекономічний контракт поставки №AST-1. За умовами контракту компанія «THE LONDON OIL REFINING CO. LTD» (Продавець) зобов'язується поставити, а позивач - прийняти та оплатити товар за кількістю та вартістю, як зазначено продавцем в інвойсі на кожну окрему партію товару.

Позивачем через митного брокера ФОП ОСОБА_1 04.08.2014 подано митну декларацію №100250004/2014/094968 від 05.08.2014 до митного оформлення.

Митну вартість товару визначено позивачем за першим методом - за ціною контракту.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні митної декларації на оформлення позивачем подано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0000283 від 26.11.2013; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №135667 від 29.07.2014; книжку МДП (Carnet TIR) №VX.74707529 від 29.07.2014; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 29/07/01 від 29.07.2014; прейскурант (прайс-лист) виробника товару GB №84736 від 28.07.2014; рахунок-фактура (інвойс) SІN027210 від 24.07.2014; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу AST-1 від 26.09.2012; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №2 від 19.09.2013; договір про надання послуг митного брокера 12/9-12 від 12.09.2012; договір (контракт) про перевезення 03/12/2012 від 03.12.2012; сертифікат відповідності (орган із сертифікації) UA1.037.0209769-13 від 25.09.2013; декларацію про відповідність UA.011.D.01365-13 від 03.10.2013; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару 2730 від 29.07.2014; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару 2730 від 29.07.2014; сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AK0181774 від 29.07.2014; інші некласифіковані документи (інвойс SIN027210 завір. ТПП ВБ від 29.07.2014); копію митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів №10025004.2014.09482931.07.2014 від 24.07.2015.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким визначено митну вартість товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

На підставі оскаржуваного рішення відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250004/2014/00180.

Щодо правомірності коригування відповідачем митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України (далі - МК України) , митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 57 МК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами 4 та 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як уже зазначено вище, оскаржуваним рішенням відповідачем визначено митну вартість товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що метод за ціною договору (контракту) не застосовано відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МК України, а метод за ціною угоди щодо ідентичних товарів - у зв'язку з відсутністю інформації у органу доходів і зборів та декларанта щодо вартості угоди з ідентичними товарами.

Відповідачем також вказано, що документи, зазначені у ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України, містили розбіжності, не містили відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в рахунку фактурі від 24.07.2014 №SIN027210, який завірений ТПП Великобританії, найменування товару «безфосфатний гель для прання, концентрат, 840 мл, арт. С3360 вказане як «Laundry Lavander& Ylang Ylang», однак у прайс-листі від 28.07.2014 GBN №84736, який також завірений ТПП Великобританії, найменування товару за артикулом С3360 вказане як «Non Bio Wash, Lavender & Ylang Ylang».

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що артикул, ціна товару, об'єм ємкості та спосіб пакування збігається. Отже, суд вважає зазначені відповідачем розбіжності в оскаржуваному рішенні несуттєвими, формальними та такими, що не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що в прайс-листі виробника товару від 28.07.2014 GBN №84736 ціна товару вказана виключно для позивача, тобто прайс-лист адресований безпосередньо для нього як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим відповідач робить висновок про те, що прайс-лист має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.

Однак, суд не приймає такі доводи відповідача до уваги, оскільки нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Дана правова позиція узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його ухвалі від 26. 03.2015 по справі №К/800/38254/14.

Зважаючи на вище викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято протиправним, тому воно підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин справи суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БізнесТрейд» до Київської міської митниці ДФС про скасування рішення відповідача, є таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 94, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2014/000040/2, прийняте 04 серпня 2014 року Київською міською митницею ДФС стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БізнесТрейд».

3. Присудити на користь ТОВ «Компанія «БізнесТрейд» (код ЄДРПОУ 38237664) здійснений ним судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (Одна тисяча вісімсот двадцять сім 00 копійок) із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин