Постанова

від 25.09.2015 по справі 826/9090/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 вересня 2015 року                     №826/9090/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. за участі секретаря судового засідання Коровай Л.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з додатковою відповідальністю «Кор Стандарт»

додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 №0017232208,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Кор Стандарт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2014 №0017232208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 27.11.2014 №1725/26-59/22-08/36124725 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «ТК «Асторія» необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 №0017232208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 27.11.2014 №1725/26-59/22-08/36124725 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення 11.12.2014 №0017232208, а також на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Справу №826/9090/15 розглянуто в письмовому провадженні, згідно з приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (на час розгляду справи в суді – Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з приватним підприємством «ТК «Асторія» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 165 000,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 27.11.2014 №1725/26-59/22-08/36124725 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 №0017232208, яким позивачеві визначено податок на додану вартість у розмірі 206 250,00 грн., у тому числі: 165 000,00 грн. – основний платіж, 41 250,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 27.11.2014 №1725/26-59/22-08/36124725 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт»(замовник) та приватним підприємством «ТК «Асторія» (виконавець) за договорами від 01.07.2014 №121, від 01.06.2014 №122, від 01.07.2014 №128.

У відповідності до положень договору про дослідження ринку від 01.07.2014 №121, останній передбачає надання послуг з дослідження ринку консультантом та замовником. Послуги повинні забезпечуватися консультантом або його відділеннями замовника у відповідності з проектними угодами згідно форми, викладеної у Додатку №1 (Проектна угода). Кожна подібна Проектна угода посилається на строки та умови, визначені у договорі, якщо інше не визначено у Проектній угоді.

Згідно п. 2.1 даного договору, час від часу протягом строку дії даного договору, замовник та консультант можуть домовитися про те, що консультант буде надавати послуги відповідно до Проектної угоди. Даний договір не зобов'язує замовника отримувати послуги від консультанта, а також не зобов'язує консультанта надавати послуги замовнику доки або якщо не буде укладено Проектну угоду між сторонами.

За виключенням продуктів тестування або, якщо не передбачено інше, консультант не повинен надавати замовнику які-небудь інші матеріали крім результатів діяльності, але повинен зберігати та знищувати такі матеріали у відповідності до своїх процедур зберігання документації та законодавства. Після завершення яких-небудь послуг всі продукти тестування, які залишилися, повинні бути повернені замовнику для подальшого знищення (пп. «с» п. 2.1 даного договору).

В свою чергу, згідно визначення поняття «результат діяльності», викладеного сторонами даного договору у пп. 1.1 останнього, ними є оброблені матеріали та/або ідеї у фінальній формі, згідно визначення у відповідній Проектній угоді, які можуть включати, без виключень, звіти, дослідження, малюнки, ескізи, програмне забезпечення (включаючи вихідні програми та об'єктні програми), фотографії, процеси, плани та рекомендації, підготовлені персоналом консультанта та надані замовнику в ході надання послуг. Якщо інше не погоджено сторонами, результат діяльності не повинен включати ніяку інформацію особистого характеру про осіб (крім персоналу консультанта), які приймали участь або були предметом дослідження ринку, яке проводилося у зв'язку з підготовкою результату діяльності.

У додатку 1 проектна угода №1 від 01.07.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт» та приватне підприємство «ТК «Асторія» погодили, що консультант буде надавати послуги, вказані у додатку А («Послуги»). З урахуванням всіх зобов'язань по наданню послуг, які надаються відповідно до додатку до даної проектної угоди, замовник сплатить консультанту винагороду – 790 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно додатку А «Послуги», метою дослідження є визначення пріоритетних напрямків для покращення роботи на наступний період з провідними рітейлерами України, визначити рейтинг задоволення клієнтів провідними виробниками України та виявити місце SUNInBev Ukraine у цьому рейтингу.

У відповідності до додаткової угоди №2 від 21.07.2014 до договору №121 від 01.07.2014, копія якої наявна у матеріалах справи, сторонами даного договору узгоджено розробку оригінал-макетів та вартість проведення робіт з розміщення інформаційних матеріалів. Вартість робіт за даною додатковою угодою складає 58 000,00 грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору про дослідження ринку №121 від 01.07.2014 позивачем надано копії податкових накладених та актів надання послуг, а також виписку з банківського рахунку на підтвердження оплати наданих послуг.

Водночас, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо не підтвердження реалізації вказаних послуг на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт», з огляду на наступне.

Так, слід зазначити, що додаток 1 проектна угода №1 від 01.07.2014 не містить посилання про те, що останній є додатком до договору про дослідження ринку №121 від 01.07.2014, натомість у п. «А» вказаного Додатку лише визначено, що сторони уклали Договір про дослідження ринку 01.07.2014, що, як наслідок, не дає змоги встановити зв'язок між договором про дослідження ринку №121 від 01.07.2014 та вказаним додатком, а, відтак, і надання контрагентом послуг на підставі умов, викладених у Додатку 1 Проектна угода №1 від 01.07.2014.

Також, як було зазначено вище, умовами п. 2.1 до договору про дослідження ринку від 01.07.2014 №121 передбачено надання послуг саме відповідно до Проектної угоди.

Таким чином, факт укладення додаткової угоди №2 від 21.07.2014 до договору №121 від 01.07.2014, якою сторонами даного договору узгоджено розробку оригінал-макетів та вартість проведення робіт з розміщення інформаційних матеріалів, без подальшого затвердження сторонами Проектної угоди є порушенням умов договору №121 від 01.07.2014 та, відповідно, сприяє неможливості встановити дійсний предмет договору та мети укладення додаткової угоди, а, відтак, і реальність операцій, вчиненої на її підставі.

Крім того, на підтвердження виконання умов досліджуваного договору позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності в останнього «Результатів Діяльності», які згідно положень даного договору, зокрема, включають звіти, дослідження, малюнки, ескізи, програмне забезпечення (включаючи вихідні програми та об'єктні програми), фотографії, процеси, плани та рекомендації, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання до суду.

Суд також звертає увагу, що наявні у матеріалах справи копії первинної документації містять недоліки в оформленні останньої. Наприклад, у податковій накладній від 21.07.2014 №197 на загальну суму 58 000,00 грн. з визначеною номенклатурою «Організація розміщення інформаційних матеріалів при оформленні промоакцій» містить посилання на договір про надання послуг від 01.07.2014 №121 як на підставу складення останньої, в той же час як в акті надання послуг №539 від 21.07.2014 на загальну суму 58 000,00 грн. з визначеною номенклатурою «Організація розміщення інформаційних матеріалів при оформленні промоакцій» зазначено договір про надання послуг №122 від 01.06.2014 року, що вказує на наявні розбіжності при формуванні податкового кредиту за результатами надання послуг у відповідності до договору про дослідження ринку №121 від 01.07.2014 та не дає змоги встановити реальність вказаної господарської операції.

При цьому, наявні у матеріалах справи копії актів надання послуг, складені на виконання умов даного договору містять посилання на розрахункові документи, а саме: рахунки на оплату покупцю, копії яких на підтвердження власної позиції позивачем не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та приватним підприємством «ТК «Асторія» (виконавець) також укладено наступні договори:

-          договір №122 про надання послуг від 01.06.2014, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги по організації розміщення друкованих інформаційних матеріалів послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у порядку, передбаченому цим договором;

-          договір №128 про надання послуг від 01.07.2014 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати поліграфічні послуги (послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно положень п. 1.2 даних договорів, вичерпний перелік послуг, їх вартість та строк надання узгоджуються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором, встановлюється в додаткових угодах до цього договору (п. 6.1 даних договорів).

Факт надання виконавцем послуг фіксується в акті прийому-передачі наданих послуг. Всі акти приймання-передачі наданих послуг повинні містити посилання на номер і дату укладення цього договору, номер і дату відповідної додаткової угоди до цього договору, на підставі яких здійснювалося надання послуг, перелік послуг, наданих виконавцем, та їх вартість, що підлягають сплаті замовником, посилання на номер замовлення на закупівлю, що надається замовником (покупцем) до складання акту приймання-передачі (п. 7.1 даних договорів).

Згідно додаткової угоди №1 від 01.07.2014 до договору №122 від 01.06.2014, сторони узгодили розробку і вартість оригінал-макетів та вартість проведення робіт з розміщення візуальних інформаційних матеріалів. Вартість робіт за даною додатковою угодою складає 56 000,00 грн. з податку на додану вартість.

На підтвердження виконання умов договорів №122 про надання послуг від 01.06.2014 року та №128 про надання послуг від 01.07.2014 року позивачем надано суду копії податкових накладених та актів надання послуг, а також виписку з банківського рахунку на підтвердження оплати наданих послуг.

Проте, за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо непідтвердження реалізації вказаних послуг на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт», з огляду на наступне.

Так, на виконання сторонами положень договору №128 про надання послуг від 01.07.2014 року матеріалами справи не підтверджено факт укладення сторонами останнього додаткових угод до вказаного договору, що не дає змоги встановити перелік послуг, що надаються, їхню вартість та строк надання.

Також, як вбачається з викладених вище умов договорів №122 про надання послуг від 01.06.2014 року та №128 про надання послуг від 01.07.2014 року, останні містять посилання на необхідність формування завдань замовника, які, крім іншого, відображаються в актах приймання-передачі наданих послуг як обов'язкових реквізит останніх, натомість, наявні у матеріалах справи копії актів надання послуг не містять такого реквізиту як номер замовлення на закупівлю.

Водночас, вказані акти надання послуг містять посилання на розрахункові документи, а саме: рахунки на оплату покупцю, копії яких не надані позивачем до суду, а також останнім не зазначено причин неможливості їхнього подання.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні у матеріалах справи копії первинної документації із зазначеній у ній номенклатурі товарів/послуг продавця та інші наявні у матеріалах справи докази не дають змогу встановити дійсний обсяг наданих послуг за договорами від 01.07.2014 №121, від 01.06.2014 №122, від 01.07.2014 №128, зокрема, не містять відповідей на наступні питання: за якими адресами було розміщено відповідні друковані інформаційні матеріали, наявність результатів за наслідками проведених досліджень.

Разом з тим, суд вказує, що надані позивачем копії договорів та первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій з третіми особами як доказ наявності ділової мети при укладенні вказаних договорів з приватним підприємством «ТК «Асторія» не спростовують викладених вище висновків суду щодо нереальності (безтоварності) фінансово-господарських операцій з даним контрагентом.

Також, слід зазначити, що у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру, серед видів економічної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт» зазначено код КВЕД 18.13 «Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг», код КВЕД 18.14 «Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг», код КВЕД 73.11 «Рекламні агентства» (основний), код КВЕД 73.12 «Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації», код КВЕД 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки», які відповідають предметам договорів від 01.07.2014 №121, від 01.06.2014 №122, від 01.07.2014 №128. При цьому, підстав для залучення до надання таких послуг третьою особою – товариства з обмеженою відповідальністю «Кор Стандарт» – позивачем не наведено.

Щодо посилань позивача про помилковість тверджень контролюючого органу, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, щодо факту неможливості проведення зустрічної звірки контрагента, про що вказано в акті перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.07.2014 №2096/26-55-22-07/38866261 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «ТК «Асторія» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.03.2014 по 31.07.2014, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 у справі №821/4094/14 за позовом Приватного підприємства «ТК «Асторія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, які полягають в зміні в електронній базі даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які задекларовані приватним підприємством «ТК «Асторія» за період з 01 березня 2014 року по 31 липня 2014 року, на підставі акту від 30 липня 2014 року №2096/26-55-22-07/38866261 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТК «Асторія» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01 березня 2014 року по 31 липня 2014 року» та зобов'язано державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відновити в електронній базі даних Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих приватним підприємством «ТК «Асторія» за період з 01 березня 2014 року по 31 липня 2014 року та які були змінені на підставі акту від 30 липня 2014 року №2096/26-55-22-07/38866261 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватним підприємством «ТК «Асторія» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01 березня 2014 року по 31 липня 2014 року», суд зазначає про наступне.

Так, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, про що зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З огляду на викладене, а також враховуючи викладені вище висновки суду, згідно яких реальність перевіряємих відповідачем фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «ТК «Асторія» не підтверджена, суд вказує про необґрунтованість посилання позивача на вказану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 у справі №821/4094/14 як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки останні протилежного не доводять. При цьому, суд звертає увагу, що дослідженню у даній адміністративній справі підлягають саме фінансово-господарські операції позивача з приватним підприємством «ТК «Асторія» за липень 2014 року, реальність яких у судовому порядку не підтверджена.

Отже, беручи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 412,50 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 3 712,50 гривень.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Кор Стандарт» (ідентифікацій код: 36124725, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 16, офіс 19) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 3 712,50 грн. (трьох тисяч семисот дванадцяти грн. 50 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Літвінова А.В.