Рішення

від 17.05.2010 по справі 13/17-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.05.10 р. Справа № 13/17-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „УкрросазіяВ» , м. Дніпропетровськ

до товариство з обмеженою відповідальністю „Тако-буд торгВ» , м. Дніпропетровськ

про стягнення 89 611,42 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача ОСОБА_1- представник ТОВ "УкрросазіяВ» , довіреність від 12.03.2010 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрросазія»(далі -позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Тако-буд торгВ» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 89 611,42 грн., та судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем обов'язків щодо сплати за договором поставки №Б5-Р14/09 від 06.07.2009 р.

В ході розгляду справи позивач уточнював розрахунок суми позову та в останній редакції просив стягнути з відповідача суму у розмірі 84 759,43 грн., в тому числі вартість поставленого та неоплаченого товару на суму 74 794,84 грн. за період з 08.02.2010 р. по 27.04.2010 р., 3% річних - 719,25 грн., пеню в розмірі - 5 754,07 грн., інфляційні витрати - 3 491,27 грн.

Відповідач надав суду відзив на позов від 15.04.2010 р. в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на умови договору, при цьому визнав отримання від позивача претензії від 01.02.2010 р. та вказав на виникнення зобов'язання починаючи з 08.02.2010 р.

Справа розглядається за наявними матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

В судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2009 року між ТОВ «Укрросазія»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тако-буд торг»(покупець) був укладений договір поставки № Б5-Р14/09 (надалі -договір).

Згідно п.1.1. Договору, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар відповідно до додатку-специфікації до договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти від постачальника товар та оплати його, згідно умов договору.

На виконання своїх зобов'язань по укладеному договору, позивач 13 та 14 08.2009 року поставив відповідачу товар на суму 139 872,37 грн., що підтверджується накладними які містять відбиток печатки відповідача та підпис в графі прийняв (а.с. 17-25), податковими накладними (а.с. 26-42).

Відповідачем частково проведений розрахунок по договору, в період з 14.09.2009 р. по 20.01.2010 р. сплачено 63 256,02 грн., що підтверджують копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів відповідачем на рахунок позивача (а.с. 43-79). Таким чином неоплачена сума за отриманий відповідачем товар складає 74 794,84 гривень.

Згідно п. 4.3 договору, покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (за мірою реалізації) за період 1 календарний тиждень на протязі 14 банківських днів з дня закінчення календарної неділі, за яку здійснюється оплата.

З огляду на аналіз тексту п. 1.1. договору, в якому йдеться про передачу товару у власність відповідача та п. 4.3. договору в якому строк оплати пов'язаний із реалізацією отриманого товару вбачається, що строк оплати в договорі сторонами не конкретизовано, тобто не встановлено. У зв'язку з чим, в силу ст. 530 Цивільного кодексу України, кредитор вправі вимагати його виконання у будь-який час. Боржник, в цьому випадку, повинен виконати зобов'язання в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Позивач надав суду не посвідчену копію протоколу розбіжностей до договору, який містить нову редакцію п. 4.3 договору (а.с. 104). Але оригінал даного документу ні позивач ні відповідач суду не надали. Виходячи з приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає надану позивачем копію протоколу розбіжностей до договору, який містить нову редакцію п. 4.3 договору, недопустимим засобом доказування та не приймає викладені в ньому відомості до уваги.

Зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини.

Позивач вказує, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами №17 від 17.12.2009 р., №30 від 29.12.2009 р. відповідач не визнав отримання даних листів від позивача, позивач в свою чергу належних доказів отримання відповідачем даних листів не надав.

Крім того, позивач направив поштовою кореспонденцією відповідачеві претензію -вимогу вих. №19 від 19.01.2010 р. та надав суду докази отримання листа відповідачем. (а.с.107-111).

В свою чергу у відзиві на позов (а.с.126, 127) відповідач позов не визнав, пославшись на п. 4.3 договору, яким передбачено оплату товару лише після його реалізації. Крім того, відповідач у відзиві на позов зазначив, що отримав претензію -вимогу вих. № 19 від 19.01.2010 р. 01.02.2010 р. з огляду на це розрахунок позовних вимог є невірним, оскільки зроблений виходячи з часу який передував отриманню претензії.

Пункт 6.6. договору передбачає, що за порушення умов договору покупець - відповідач несе відповідальність за несвоєчасну сплату у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

З огляду на вказане вимоги позивача щодо стягнення з позивача суми грошового боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 відсотків річних та пені є обґрунтованими, випливають з закону та Договору.

Позивач 27.04.2010 р. уточнив розрахунок суми позову (а.с. 139-140).

Перевіряючи розрахунок наданий 27.04.2010 р. позивачем в уточненій позовній заяві суд дійшов висновку, що позивач допустив ряд помилок, які призвели до помилкового розрахунку. Так, за період з 08.02.2010 р. по 27.04.2010 р. позивач брав строк у 117 днів, в той час як фактично цей період у часі містить 79 днів, середній відсоток інфляції за лютий -квітень складає 102,5 відсотка, тому три відсотка річних арифметично складають не 719,25 грн., а 485,65 грн., пеня (подвійна облікова ставка НБУ) складає не 5 754,07 грн., а 3 318,64 грн., інфляційні витрати -не 3 491,27 грн., а 1 869,87 грн.

Так, виходячи з суми боргу та арифметично обґрунтованої суми інфляційних витрат, пені,

3% річних за період з 08.02.2010 р. по 27.04.2010 р. заборгованість відповідача складає 80 469,00 гривень., з яких сума основного боргу - 74 794,84 грн., 3% річних - 485,65 грн., пеня - 3 318,64 грн., інфляційні витрати - 1 869,87 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково у сумі 80 469,00 гривень., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Виходячи з того факту, що позов виник у зв'язку із неправомірними діями відповідача, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно в частині задоволених позовних вимог обсязі, а саме на відповідача в сумі 804,69 грн. витрат на оплату державного мита, та 211,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, решту судових витрат покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-буд торг»(49000, м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Молодогвардійська, буд.2-Д; код ЄДРПОУ 35738402; р/р 26006300015791 у Дніпропетровській філії АКБ «Форум», м. Дніпропетровськ, МФО 306878) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросазія»(49006, м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, буд.69, м-н «Мебелини»; ЄДРПОУ 35864586; р/р 26009186604900 в ЗАТ «Укрсиббанк», м. Дніпропетровськ, МФО 354005) суму основної заборгованості в розмірі 74 794,84 грн. (сімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто чотири грн. 84 коп.), 3% річних - 485,65 грн. (чотириста вісімдесят п'ять грн. 65 коп.), пені - 3 318,64 грн. (три тисячі триста вісімнадцять грн. 64 коп.), інфляційні витрати - 1 869,87 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят дев'ять грн. 64 коп.), 804,69 грн. (вісімсот чотири грн. 69 коп.) - витрати на оплату державного мита, 211,93 грн. (двісті одинадцять грн. 93 коп.) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_2

Рішення підписано 17.05.2010 р.