Ухвала

від 28.08.2012 по справі 29/5005/16941/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.08.12р. Справа № 29/5005/16941/2011 Суддя господарського суду Дніпропетровської області Полєв Д.М.

при секретарі судового засідання Карпенко К.М.

за участю представників сторін:

від кредитора - не з'явився

від боржника - не з'явився

за участю - розпорядника майном ОСОБА_1

розглянувши справу

за заявою Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м. Київ

до боржника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Діва", вул. Мічуріна, 1, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про визнання грошових вимог

СУТЬ СПРАВИ:

Ухвалою від 08.12.11 р. порушено провадження у справі ТОВ "Діва" за заявою ТОВ "Українська нафтова компанія".

Постановою від 15.12.2011р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

26.01.12р. припинено процедуру ліквідації банкрута за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном боржника.

11.02.12 в газеті "Голос України" № 27 опубліковано оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

05.03.2012р. ПАТ "Сведбанк" (далі - кредитор) подано заяву від 02.03.2012р. №1440 вимогами до боржника у розмірі 10738668,12грн.

Вимоги кредитора заявлено на підставі іпотечного договору №610/ІП-2 від 27.05.2008р., за яким боржник виступив майновим поручителем за виконання кредитних зобов'язань ТОВ "Нафта Сервіс" перед ЗАТ "Сведбанк Інвест", та договору застави рухомого майна №619/ЗМ -2 від 26.05.2008р., за яким боржник виступив майновим поручителем за виконання кредитних зобов'язань ТОВ "Нафта Сервіс" перед ЗАТ "Сведбанк Інвест", у зв'язку з чим кредитор є заставним кредитором боржника. Оскільки вимоги банку забезпечено заставою майна боржника, відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор просить включити їх до першої черги задоволення до реєстру вимог кредиторів боржника.

Згідно повідомлення боржника вимоги банку відхилено у повному обсягу оскільки вони не є грошовими зобов'язаннями в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника розпорядника майном, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2008р. між ЗАТ "Сведбанк Інвест", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є кредитор та ТОВ "Нафта Сервіс", гр. ОСОБА_3, ТОВ "Укртюменьресурс" (позичальники) укладено кредитний договір №610, за умовами якого (з урахуванням додаткових договорів №1 від 26.05.2008р., №№2 від 07.07.2008р., №3 від 21.08.2008р., №4 від 10.09.2008р., №5, №6 від 18.11.2008р., №7 від 10.12.2008р., №8 від 15.12.2008р., №9 від 22.01.2009р., №10 від 12.03.2009р., №11 від 19.08.2009р., №12 від 14.09.2009р., №13 від 09.10.2009р.) банк надає позичальникам кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позивальнику кредит у гривні на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальників, що випливають з вказаного договору про відкриття кредитної лінії та додаткових договорів до нього, між кредитором (іпотекодержатель) та боржником (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №610/ІП-2 від 27.05.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під №3206 та договір №1 про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під №3170.

За умовами наведеного іпотечного договору та договору №1 про внесення змін іпотекодавець передав в іпотеку комплекс АЗС, зо знаходиться за адресою, смт. Ставище Ставищенського району Київської області, вул. Радянська, 5в, а саме нажитлова будівля, літ А, загальною площею 119,4 кв.м. та належить боржнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.04.2008р. приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №2847808. Предмет іпотеки зареєстровано в Білоцерківському МБТІ 24.04.2008р. за реєстраційним номером 16431940.

Сторони вказаного договору домовилися, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити всі свої вимоги у відповідності з цим договором, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки відповідно до чинного законодавства, погасити повну заборгованість боржника за основним договором тощо.

Також, 26.05.2008р. між боржником та кредитором укладено договір застави рухомого майна №610/ЗМ-2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під №3169.

За вказаним договором боржник як майновий поручитель передав банку в забезпечення виконання позичальниками (ТОВ "Нафта Сервіс", гр. ОСОБА_3В.) кредитного договору №610 від 04.01.2008р. обладнання, яке належить боржнику на праві власності.

Станом на 02.03.2012р. загальна заборгованість позичальника перед банком становить: 7426320грн. заборгованості по кредиту, 2563538,63грн. заборгованість по відсоткам, 704251,57грн. заборгованість по пені, 44557,92грн. заборгованість по комісії.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що кредиторські вимоги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4 1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до абзаців 3 та 6 ст.1 вказаного Закону боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

В силу абз.7 вказаної норми, під грошовими зобов'язаннями слід розуміти зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Частино 1 ст.575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст.583 цього Кодексу, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Приписами ст.1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з положень ст.583 Цивільного кодексу України майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення основного зобов'язання, як застава.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про заставу", ст.ст. 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст. 553-339 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Стаття 546 ЦК України визначає види забезпечення виконання зобов'язання, до яких відносяться: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Отже, правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою і забезпеченого іпотекою, заставою, не є тотожними і відрізняються одне від одного.

Згідно ст.11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Цивільний кодекс України та Закон України "Про іпотеку" не передбачають солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, у зв'язку з чим до майнового поручителя не можуть бути застосовані приписи ст.543 Цивільного кодексу України, згідно ч.1 якої у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, відповідно до приписів частин абзаців 3, 7 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є наявність саме грошових зобов'язань. Однак, іпотечний договір та договір застави не породжує у іпотекодавця/заставодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем/заставодердателем, останній має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою, заставою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, застави переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Таким чином, враховуючи положення ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотекодержатель/заставодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті.

Частиною 2 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, майнові інтереси іпотекодержателя/заставодержателя у справі про банкрутство гарантуються тим, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна.

У даному випадку кредитор, не є конкурсним кредитором у справі про банкрутство боржника, оскільки, враховуючи зміст ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник не має перед банком зобов'язань саме грошового характеру.

Отже, спірні вимоги ПАТ "Сведбанк" до ТОВ "Діва" не є грошовими вимогами в розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому підлягають відхиленню з вищевказаних підстав.

Керуючись ст.86 ГПК, ст.ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м. Київ до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Діва", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області у розмірі 10738668,12грн. відхилити.

Суддя ОСОБА_6