Рішення

від 21.09.2015 по справі 904/7209/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.15р. Справа № 904/7209/15

За позовом приватного підприємства "УКРБУТ", Мартинівське, Вознесенський район, Миколаївська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТРЕЙДЕР", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 15.04.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "УКРБУТ", Вознесенський район, Миколаївська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТРЕЙДЕР", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 39501,35грн.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 11.08.2015р. ухвалою суду від 14.08.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 31.08.2015р.

Суд розгляд справи відкладав з 31.08.2015р. до 21.09.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 31.08.2015р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 15.09.2015р. з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

21.09.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, також подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та долучення до матеріалів справи документів.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 21.09.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014р. між приватним підприємством "УКРБУТ" (далі по тексту - позивач, виконавець) та товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТРЕЙДЕР" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №11/11 надання послуг автотранспорту (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з перевезення автотранспортом вантажу. Пункт завантаження та пункт розвантаження узгоджується додатково в специфікації.

Відповідно до пункту 1.2 договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що сума цього договору дорівнює сумі додатків та актів до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.4 договору визначено, що оплата за договором здійснюється замовником у вигляді оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати видання рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 3.3 договору послуги надаються виконавцем замовнику до 31.12.2014р.

Пунктом 3.7 договору визначено, що об'єм послуг, що надається за цим договором та підлягають оплаті визначається сторонами та фіксується в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг). Акт складається виконавцем та передається замовнику на підпис. Протягом двох робочих днів з моменту пред'явлення акту на підпис, замовник зобов'язаний його підписати або надати виконавцеві мотивовану відмову від підписання акту.

Договір набирає чинності з моменту його укладання (пункт 8.1 договору).

Договір укладено строком до 31.12.2014р. (пункт 8.2 договору).

11.11.2014р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 в якій сторони визначили, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати такі послуги транспортування товару:

- найменування: транспортування руди силікатної-нікелевої;

- одиниця виміру: тонна;

- кількість: 10000;

- ціна без ПДВ: 25,00;

- сума без ПДВ: 250000,00;

- ПДВ: 5000,00;

- ціна з ПДВ: 300000,00.

13.11.2014р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 в якій сторони визначили, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати такі послуги транспортування товару:

- найменування: транспортування руди силікатної-нікелевої;

- одиниця виміру: тонна;

- кількість: 10000;

- ціна без ПДВ: 26,67;

- сума без ПДВ: 266666,67;

- ПДВ: 53333,33;

- ціна з ПДВ: 320000,00.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 181793,05грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- акт №11/11 від 11.11.2014р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4000,00грн. (а.с.13);

- акт №12/11 від 11.11.2014р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20298,00грн. (а.с.14);

- акт №18/11 від 11.11.2014р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 157495,04грн. (а.с.15);

Відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору зобов'язання з оплати послуг виконав частково шляхом перерахування на поточний банківський рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 170000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №926 від 11.11.2014р. на суму 30000,00грн., №936 від 12.11.2014р. на суму 20000,00грн., №939 від 13.11.2014р. на суму 20000,00грн., №946 від 14.11.2014р. на суму 80000,00грн., №955 від 20.11.2014р. на суму 20000,00грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги станом на 11.08.2015р. складає 11793,04грн.

Позивач в результаті неправильного округлення суми заборгованості просить суд стягнути з відповідача 11793,05грн.

11.11.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір №11/11/1 на надання послуг механізмами (далі по тексту - договір №11/11/1 від 11.11.2014р.), відповідно до пункту 1.1 умов якого виконавець надає послуги замовнику механізмами для виконання робіт. Завантаження 1 шт. Замовник використовує механізми за призначенням та сплачує виконавцю вартість виконаних послуг 5,00грн. за 1 тонну в тому числі НДС.

Розділом 3 договору №11/11/1 від 11.11.2014р. визначено, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунків на оплату наданих послуг та належним чином оформлених документів, які підтверджують фактичне надання послуг, не пізніше 3 (трьох) банківських днів, з моменту отримання рахунку. Замовник може перерахувати відповідні грошові кошти шляхом попередньої оплати.

Розділом 5 договору №11/11/1 від 11.11.2014р. визначено, що вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р. Всі зміни та доповнення в договір вносяться в письмовій формі при узгодженні сторонами, і жодна зі сторін не має права передавати свої права за даним договором третій особі без письмового узгодження сторін.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 27708,30грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- акт №12/11 від 11.11.2014р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 3111,70грн. (а.с.21);

- акт №18/11 від 11.11.2014р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 24596,60грн. (а.с.22);

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 39501,34грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню. В задоволенні 0,01грн. господарський суд відмовляє.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отримані послуги передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення укладених між сторонами договорів, строк оплати послуг є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати товару в сумі 39501,34грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТРЕЙДЕР" (49005, м.Дніпропетровськ, вул.Академіка Чекмарьова, буд.2, оф.5; ідентифікаційний код 33808472) на користь приватного підприємства "УКРБУТ" (56570, Миколаївська область, Вознесенський район, Мартинівське, ДОС-2АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 37326302) 39501,34грн. (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот одна грн. 34 коп.) основної заборгованості; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.09.2015 року

Суддя ОСОБА_2