Рішення

від 21.09.2015 по справі 905/964/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.2015 справа № 905/964/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого - судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Вашето Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу № 905/964/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛСАЙ»,

м. Артемівськ Донецької області

до відповідача - ОСОБА_1 підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків, м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 255541,22грн., у тому числі основного боргу в сумі 117504,04грн., пені в сумі 49332,38грн., 3%річних в сумі 5002,77грн., інфляційних нарахувань в сумі 83702,03грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року шляхом надіслання поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛСАЙ» м.Артемівськ Донецької області (далі по тексту - ТОВ «Елсай») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків м.Маріуполь Донецької області (далі по тексту - КП по обслуговуванню адмінбудинків) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 255541,22грн., у тому числі основного боргу в сумі 117504,04грн., пені в сумі 49332,38грн., 3%річних в сумі 5002,77грн., інфляційних нарахувань в сумі 83702,03грн., мотивуючи свої вимоги тим, що у відповідності до умов договору підряду № 4 КП від 06 вересня 2012 року, що укладений між сторонами у справі, позивач виконав роботи по монтажу автоматичної пожежної сигналізації в приміщенні будівлі № 13 по вулиці Університетській в м. Донецьку, про що свідчить підписані відповідачем акти прийому виконаних робіт на суму 357426,04 грн., між тим замовник - КП по обслуговуванню адмінбудівель оплату за договором здійснив не в повному обсязі, через що утворилась заборгованість в сумі 117504,04 грн.

Ухвалою суду від 21 липня 2015р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 30 липня 2015р., у подальшому розгляд справи відкладався.

На підтвердження наведених у позові обставин і вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору № 4 КП від 06 вересня 2012 року, додаткової угоди №1 від 28 лютого 2013р., експертного звіту (позитивного) щодо розгляду кошторисної частини проектної документації до робочого проекту, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р., листів №137 від 25 грудня 2014р., №10 від 30 березня 2015р.

27 серпня 2015р. позивач додатково надав суду копію витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача, виписок з банківського рахунку, акти приймання-передачі обладнання від 2 грудня 2013р., довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2013р., акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р., звітні відомості ресурсів, договір підряду № 4 КП від 06 вересня 2012 року, додаткову угоду №1 від 28 лютого 2013р., листи №137 від 25 грудня 2014р., №10 від 30 березня 2015р. (в оригіналах).

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525 , 526,610,611, 625 , 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), ст.ст. 173,174Господарського кодексу України (далі - ГК України ).

У письмових поясненнях, які отримані судом 21 вересня 2015р. електронною поштою, позивач вказує, що сторонами без заперечень підписано акт прийому-передачі об'єкта, сторони домовились, що оформлення документів про ввід системи в експлуатацію жодним чином не впливає на можливість використовувати об'єкт за призначенням, з цього приводу претензії до відповідача відсутні. Жодних зауважень до якості виконаної роботи з боку відповідача не надійшло. Позивач вказує, що факт проведення оплати підтверджує, що виконані роботи його влаштовують та використовувати об'єкт за призначенням є цілком можливо.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, надав заяву про можливість розгляду справи 21 вересня 2015 року за відсутності його представника.

Дане клопотання судом задоволене.

Відповідач - Комунальне підприємство по обслуговуванню адміністративних будинків, належним чином, за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повідомлений про час і місце розгляду справи, не скористався наданим законом процесуальним правом на участь свого представника, який в судове засідання 21 вересня 2015 року, як і у попередні судові засідання, не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Зокрема, відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Адреса місцезнаходження КП по обслуговуванню адмінбудинків, яка зазначена у витягу з ЄДРПОУ: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, буд.85.

Вся кореспонденція суду, що направлялась на юридичну адресу відповідача, повернута на адресу суду з вказанням «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач не повідомив суд про свою власну позицію щодо позовних вимог.

Згідно з вимогами статей 22, 75 ГПК України суд за обставинами справи визнає, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, тому вважає можливим розглянути справу без його участі.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані позивачем в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

06 вересня 2012 року між юридичними особами: ОСОБА_1 підприємством по обслуговуванню адміністративних будинків (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛСАЙ» (Підрядник) укладено договір підряду № 4 КП, (а.с. 8-9), за умовами якого (пункти 1.1-1.2) Замовник доручає, приймає та оплачує, а Підрядник зобов'язується якісно, у погоджені даним договором строки, виконати своїми силами та засобами, зі своїх матеріалів і обладнання, у відповідності з проектно-кошторисною документацією на умовах цього договору роботи по монтажу автоматичної пожарної сигналізації (далі - роботи), на об'єкті: будівлі, розташованій за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 13 (далі - об'єкт). Роботи по монтажу включають в себе монтаж та введення в експлуатацію.

Перелік і найменування робіт по договору, перелік витрат і ресурсів (у т.ч. найменування, кількість та ціна матеріалів, конструкцій, обладнання), необхідних для виконання робіт передбачається в локальному кошторису та у відомості ресурсів до локального кошторису (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.

Роботи виконуються з матеріалів та обладнання Замовника, вартість яких включається в загальну вартість робіт (пункт 1.3 договору).

Положеннями Розділу 2 договору обумовлені права та обов'язки сторін: Підрядник в межах цього договору зобов'язується: пункт 2.1.1 - придбати та поставити обладнання системи автоматичної пожежної сигналізації (далі - Система) у відповідності до умов та в строки, передбачені цим договором; пункт 2.1.2 - встановити, змонтувати, підключити та запустити в роботу Систему в строки, передбачені цим договором; пункт 2.1.3 - якісно виконати роботи.

Замовник в межах цього договору зобов'язується, зокрема: пункт 2.2.2 - прийняти виконані роботи та провести оплату в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.

У пунктах 3.1, 3.2 сторони погодили, що вартість робіт за договором з урахуванням вартості матеріалів, комплектуючих та монтажу після попереднього огляду об'єкта становить 629186,00 грн. Кінцева (уточнена) вартість робіт за договором визначається після складання локального кошторису (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

У силу пункту 4.1 роботи по цьому договору повинні бути виконані до 01 березня 2013 року.

За умовами додаткової угоди № 1 сторони погодились продовжити строк дії договору № 4 КП про монтаж пожежної сигналізації на об'єкті: будівля, розташована за адресою: м.Донецьк, вулиця Університетська, 13 з 01 березня 2013 року по 01 листопада 2014 року.

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту Договору убачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, об'єму робіт, а також їх вартості та строку виконання, відповідальності за порушення їх умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнані.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення поняття розкриває сутність зобов'язання як правого зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Сторони дійшли згоди, що згідно ст. 31 Закону України від 17 лютого 2011р. №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», Підрядник у обов'язковому порядку повинен провести державну експертизу проектно -кошторисної документації на роботи по монтажу автоматичної пожежної сигналізації на об'єкті: будівля, що розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, буд.13, та отримати позитивний висновок.(п.1.4 Договору).

Відповідно до умов спірного договору 30 січня 2013 року філією ДП «Укрдержбудекспертиза» надано позитивний експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації до робочого проекту «Будівля інженерно-лабораторного корпусу по вул. Університетській, 13 в м. Донецьк. Монтаж системи пожежної сигналізації та мовного оповіщення про пожежу. Пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації та мовного оповіщення про пожежу».

Як встановлено у п. 5.1 договору по закінченні виконання всього комплексу робіт, передбаченого даним договором, Підрядник надає Замовнику виконані роботи, передає Замовнику належним чином оформлену проектну документацію, надає на розгляд акт приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в, довідку про вартість будівельних робіт по формі КБ-3. Строк розгляду акту приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в сім робочих днів з моменту отримання Замовником.(5.2 договору).

Згідно п. 5.5 договору робота вважається виконаною після підписання Замовником актів приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3.

30 грудня 2013 року ТОВ «ЕЛСАЙ» та КП по обслуговуванню адміністративних будівель підписано акти прийому виконаних будівельних робіт форми КБ-2в з монтажу системи пожежної сигналізації і мовного оповіщення про пожежу будівлі інженерно-лабораторного корпусу по вулиці Університетській в м. Донецьк.

Згідно представленим довідкам за формою КБ-3 від 30 грудня 2013 року сторони Договору погодили вартість виконаних будівельних робіт по об'єкту у загальній сумі 387504,04 грн.

Вищенаведені акти виконаних робіт та довідки за договором № 4 КП від 06 вересня 2012 року підписані посадовими особами замовника та підрядника, завірені печатками підприємств. Виконані роботи прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та претензій щодо об'єму і якості та визначеної вартості.

Таким чином, позивачем у передбаченому умовами договору порядку результати роботи передані відповідачу.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та провести оплату в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.

У положеннях розділу 3 сторонами встановлений порядок розрахунків за виконані роботи, зокрема: пункт 3.5 - оплата по цьому договору здійснюється замовником при наявності позитивного висновку про проходження державної експертизи проектно-кошторисної документації, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок підрядника, вказаний у даному договорі, на підставі виставлених підрядником рахунків-фактур та актів прийому виконаних будівельних робіт, складених по формі № КБ-2в; пункт 3.6. - оплата проводиться за виконані роботи протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами актів прийому виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 та введення системи в експлуатацію.

Судом встановлено, що у змісті спірного договору не передбачено порядку і процедури введення системи в експлуатацію, в п.1.1 договору сторонами узгоджено, що роботи по монтажу включають в себе монтаж та введення в експлуатацію, згідно п.5.1 договору прийняття робіт можливе виключно після виконання всього обсягу робіт.

Підрядником виконаний весь комплекс робіт, передбачений умовами Договору № 4 КП від 06.09.2012року, які у встановленому договором порядку прийняті Замовником без зауважень, що свідчить про факт введення об'єкту у експлуатацію, оскільки це безпосередньо входить у узгоджений сторонами обсяг робіт.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити виконані роботи.

Означена правова позиція міститься також у постанові Верховного суду України від 20.09.2009року у справі №37/405.

У період з травня по грудень 2013 року КП по обслуговуванню адмінбудівель здійснило часткову оплату виконаних робіт за договором у загальній сумі 270000,00 грн., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями і визнано позивачем.

Листами від 25.12.2014 р. № 137 та 30.03.2014 р. № 30 ТОВ «ЕЛСАЙ» направило КП по обслуговуванню адмінбудівель письмові вимоги про сплату заборгованості за договором № 4 КП від 06 вересня 2012 року у сумі 117504,04 грн., які відповідачем залишені без реагування і відповіді.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З огляду на дату підписання актів - 30.12.2013р., враховуючи, умови договору, встановлення Національним Банком України особливого порядку здійснення банківських операцій у новорічні свята у 2014році, який виключає проведення безготівкових розрахунків, 31.12.2013р, з 01.01.2014р. по 02.01.2014р, з 04.01.2014р по 07.01.2014р. включно, відповідач повинен був сплатити вартість виконаних робіт в строк до 20.01.2014року включно.

Сума боргу ОСОБА_1 підприємства по обслуговуванню адміністративних будівель перед товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛСАЙ» по договору складає 117504,04 грн.

Положеннями статті 96 ЦК України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт порушення КП по обслуговуванню адміністративних будівель своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт з монтажу системи пожежної сигналізації та мовного оповіщення про пожежу за договором № 4 КП від 06 вересня 2012 року на підставі прийнятих актів виконаних робіт та довідок про їх вартість, унаслідок чого на теперішній час утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 117504,04 грн.

Крім того, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ «ЕЛСАЙ» до КП по обслуговуванню адмінбудівель про стягнення пені, трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору.

Порушенням зобов'язання, як визначено статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання за приписами статті 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

З наведеними нормами Цивільного кодексу України кореспондуються положення статті 230 ГК України, згідно якої штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями статей 1, 3 Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором передбачена відповідальність Замовника за неналежне виконання умов договору, яка визначена у пункті 6.3.1 - за несвоєчасне здійснення остаточного розрахунку Замовник сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Одночасно, в п. 6 ст.232 ГК України вказано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору не встановлено іншого порядку або строку нарахування пені.

Посилання позивача, що згідно п.6.3.1 договору пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, що свідчить про узгодження іншого строку нарахування пені та відсутність підстав для застосування шестимісячного строку нарахування, встановленого законом, суд не приймає до уваги, оскільки дане ствердження не витікає з змісту пункту договору, у даному випадку мова йде виключно про порядок розрахування пені.

Як вбачається з розрахунку пені, що доданий до позовної заяви, позивач просить стягнути пеню за період з 09.01.2014р. по 10.06.2015р. в сумі 49322,38грн.

Тоді як, з огляду на вставлений судом строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт - 20.01.2014р. включно та приписи п. 6 ст.232 ГК України, позивач має право на нарахування пені за період з 21.01.2014р. по 21.07.2014р., сума пені за цей період розрахована судом за допомогою Інформаційно - пошукової системи В«ЛігаВ» складає 9 606,36грн., у задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Частина 2 статті 625 ЦК України регламентує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно п. 6.3.2 договору, сторони домовились, що у випадку прострочки грошового зобов'язання Замовник зобов'язаний на вимогу Підрядника сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочки.

Як вбачається з розрахунку 3% річних позивач просить суд стягнути 3% річних в сумі 5002,77грн. за період з 09.01.2014р. по 10.06.2015р.

Суд вказує, що приймаючи до уваги строк виникнення зобов'язання з оплати - 20.01.2014р., позивач припустився помилки у визначенні дати початку нарахування, а саме, вірним періодом є - з 21.01.2014р. по 10.06.2015р. Здійснивши перерахунок за допомогою Інформаційно - пошукової системи В«ЛігаВ» вказаних нарахувань, суд встановив, що вірний розмір 3% річних складає 4886,88грн., у задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Період нарахування втрат від інфляції в сумі 83702,03грн. згідно розрахунку позивача - січень 2014р. - квітень 2015р.

Згідно рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені у листі Верховного суду України N 62-97р від 03.04.1997р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, з огляду на вставлений судом строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт - 20.01.2014р., позивач не має права нараховувати інфляційні витрати за січень 2014р.

Відповідно згідно розрахунку суду, що здійснений за допомогою Інформаційно - пошукової системи В«ЛігаВ» , інфляційні витрати за період лютий 2014р.-квітень 2015р., що розраховані на суму 117504,04 грн., складають 83300,42грн., у задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір у розмірі 4305,95грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в решті залишається на позивачі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛСАЙ», м.Артемівськ Донецької області до відповідача ОСОБА_1 підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків, м. Маріуполь Донецької області про стягнення 255541,22грн., у тому числі основного боргу в сумі 117504,04грн., пені в сумі 49332,38грн., 3%річних в сумі 5002,77грн., інфляційних нарахувань в сумі 83702,03грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків (87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, буд.85, ідентифікаційний код 20359915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛСАЙ» (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Шевченко,буд.1, ідентифікаційний код 36936071) основну заборгованість в сумі 117504,04грн., пеню в сумі 9 606,36грн., 3%річних в сумі 4886,88грн., інфляційні нарахування в сумі 83300,42грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 4305,95грн..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.09.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 28.09.2015року.

Суддя А.М. Осадча