Рішення

від 23.09.2015 по справі 909/808/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р. Справа № 909/808/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ОСОБА_1 наук України", А-8, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77311

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "УСТБ 3000", вул. Мостиська, буд. 38, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77308

поштова адреса: вул. Євшана, 9, офіс 307, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення 42796,87 грн.

За участю:

від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, (довіреність № 470 від 03.09.15);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ОСОБА_1 наук України" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УСТБ 3000" про стягнення 42796,87 грн. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання зобов»язань з оплати поставленого товару, а саме, 250 кг пірогенного кремнезему (діоксиду кремнію) згідно доданої до матеріалів справи видаткової накладної № 74 від 31 березня 2015 року, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 41400,00 грн. З огляду на прострочення виконання грошового зобов»язання позивачем нараховано 3% річних в сумі 336, 87 грн. та 1060 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем було отримано продукцію ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ОСОБА_1 наук України", а саме, пірогенний кремнезем (діоксид кремнію) у кількості 250 кг на загальну суму 41400 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 74 від 31 березня 2015 року (а.с. 12), підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печаткою відповідача.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна досліджена судом та відповідає вимогам законодавства, є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідач оплату вартості отриманого товару в сумі 41400 грн. не здійснив.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами не обумовлений, то відповідач мав розрахуватися з позивачем після отримання товару.

Згідно приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду. Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань стосовно оплати поставленого товару, згідно доданої до матеріалів справи видаткової накладної.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 41400 грн. за отриманий на підставі накладної товар на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару відповідачем суду не подано, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 41400 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов»язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат. При перевірці розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при нарахуванні інфляційних втрат.

Господарським судом здійснено належний перерахунок інфляційних втрат в системі ІПС «Законодавство». Згідно з арифметичним розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі, що перевищує заявлену до стягнення позивачем суму, отже, суд задовольняє інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог в сумі 1060,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 3% річних в сумі 336,87 грн. за період з 31.03.15 по 31.06.15 слід зазначити наступне.

Позивач помилився щодо визначення періоду нарахування, що визнав в судовому засіданні. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом (розрахунок додається), з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 3% річних за період з 31.03.15 по 30.06.15, в сумі 309,65 грн., розрахована в ІПС «Законодавство», тобто на 27 грн. 22 коп. менше від суми нарахованої позивачем.

З огляду на вищевикладене, в частині стягнення 3% річних в розмірі 27 грн. 22 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В контексті викладеного, позов підлягає до задоволення частково.

За змістом ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 193, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202,204, 205, 526, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ОСОБА_1 наук України" до товариства з обмеженою відповідальністю "УСТБ 3000" про стягнення 42796,87 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УСТБ 3000" (вул. Мостиська, буд. 38, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77308; поштова адреса: вул. Євшана, 9, офіс 307, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; код 39249094) на користь Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні ОСОБА_1 наук України" (А-8, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77311; код 05540209) - 41400,00 ( сорок одну тисячу чотириста гривень) - основного боргу, 309,65(триста дев»ять гривень шістдесят п»ять копійок) - 3% річних, 1060 (одну тисячу шістдесят гривень) - інфляційних втрат та 1825,17 (одну тисячу вісімсот двадцять п»ять гривень сімнадцять копійок) - судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову про стягнення 3 % річних в сумі 27, 22 (двадцять сім гривень двадцять дві копійки) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 .09.15

Суддя Максимів Т.В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"