Рішення

від 08.09.2015 по справі 911/2885/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 911/2885/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Автономної Республіки Крим,

01011, Київ-11, вул. Різницька, 13/15

в інтересах держави в особі

1) Кабінету Міністрів України,

01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2

2) Державного публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» ,

01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, 16 А

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«КамаВ» ,

97210, ОСОБА_1 Республіка Крим, Совєтський р-н, с. Дмитрівка, пров. Білоруський, буд. 1, кв. А

про стягнення 117 763,04 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

прокурора - Пономарьов А.О. (службове посвідчення № 030835, видане 15.12.2014);

позивача 1 - ОСОБА_2 (довіреність від 24.07.2015 № 9-5/3085);

позивача 2 - ОСОБА_1 (довіреність від 07.05.2015 № 14/20-25-15);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач 1), Державного публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«КамаВ» (далі - відповідач) про стягнення 117 763,04 грн., з яких: 95 761,51 грн. основного боргу, 8 185,64 грн. пені, 13 406,61 грн. інфляційних втрат та 409,28 грн. 3% річних, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Позов подано прокурором на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України В«Про прокуратуруВ» , Указу Президента України від 23.02.2001 №111 В«Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економікиВ» та Статуту Національної акціонерної компанії В«УкрагролізингВ» , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 №354.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу від 27.10.2008 №1-08-582бфл/417.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України В«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території УкраїниВ» від 15.04.2014 № 1207-VII, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим судам та забезпечено розгляд, зокрема, господарських справ господарського суду Автономної Республіки Крим - господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17399/15 від 28.07.2015) прокурором подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, предметом позову у справі є стягнення заборгованості у розмірі 221 397,66 грн., з яких: 190 052,99 грн. основного боргу, 14 794,70 грн. пені, 15 810,23 грн. інфляційних втрат та 739,74 грн. 3% річних, а також розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18016/15 від 04.08.2015) позивачем 2 подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18040/15 від 04.08.2015) позивачем 2 подано додатковий доказ.

У судове засідання 04.08.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.07.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 18.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18870/15 від 13.08.2015) позивачем 2 подано клопотання.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18872/15 від 13.08.2015) позивачем 2 подано додаткові докази.

У судове засідання 18.08.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.07.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 08.09.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20633/15 від 04.09.2015) надійшла заява прокурора про зміну предмета позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки вказану заяву, відповідно до вимог частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подано до початку розгляду справи по суті, що підтверджується протоколами судових засідань, та вона відповідає вимогам статті 54 Господарського процесуального кодексу України, зміну предмету позову прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зміни предмета позову, предметом позову у справі є стягнення заборгованості у розмірі 221 397,66 грн., з яких: 190 052,99 грн. основного боргу, 14 794,70 грн. пені, 15 810,23 грн. інфляційних втрат та 739,74 грн. 3% річних, розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20664/15 від 04.09.2015) позивачем 2 подано додатковий доказ.

У судовому засіданні 08.09.2015 прокурор і представники позивача 1 та позивача 2 позовні вимоги підтримали, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, при цьому, судом враховано таке.

У зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача, ухвалою суду від 13.07.2015, запропоновано позивачу 2 направити копію ухвали про порушення провадження у справі на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначеної ухвали.

В якості доказу направлення на адресу відповідача копій ухвали господарського суду Київської області від 13.07.2015, позивачем 2 подано до матеріалів справи транспортну накладну від 03.08.2015 № 6745-31060.

Для належного повідомлення відповідача про дату та час судових засідань, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/2014, судом розміщено інформацію про час, дату і місце судових засідань на сторінці господарського суду Київської області (у розділі В«Новини та події судуВ» ) офіційного веб-порталу В«Судова влада в УкраїніВ» у мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), докази цього містяться у матеріалах справи.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/2885/15.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача і неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.09.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора і представників позивача 1 та позивача 2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«КамаВ» (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 27.10.2008 №1-08-582бфл/417 (далі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування, на визначений договором строк, предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору В«Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингуВ» , що є специфікацією предмета лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1904.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (далі - тристоронній акт), що укладається у 5 автентичних примірниках.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору В«Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингуВ» .

Сторонами підписано Додаток № 1 Договору В«Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингуВ» , в якому визначено найменування, кількість, вартість предметів лізингу.

Пунктом 3.2.1. Договору встановлено, що укладення між сторонами тристороннього акту приймання-передачі предмету лізингу свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту, за умови сплати попереднього лізингового платежу, визначеного пунктом 4.3. Договору.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, лізингоодержувач, після укладення Договору, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15% його вартості та у частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу, лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі - через кожні 3 місяці.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин, встановлюється Додатком до Договору В«Графік сплати лізингових платежівВ» .

На виконання пункту 4.2. Договору, позивачем 2 та відповідачем підписано Графіки сплати лізингових платежів, що являються Додатками №2.1, №2.2 до Договору.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що договір набирає чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Крім того, між позивачем 2 та відповідачем укладено додаткові договори до Договору від 24.07.2009 № 1/418, від 30.12.2009 № 2/1448, від 10.10.2011, б/н.

На виконання умов Договору, позивач 2 передав, а відповідач прийняв предмети лізингу - зернозбиральний комбайн В«Дон-Лан В«АкросВ» , у кількості 2 одиниці, загальною вартістю 2 590 000,00 грн., на підставі акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 30.12.2009 № 5, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток. Копію акту долучено до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 4.1. Договору та Графіку сплати лізингових платежів, датами сплати лізингових платежів є кожні 3 місяці, починаючи з дати підписання акту №5 - 30.12.2009, у зв'язку з чим, лізингові платежі повинні сплачуватися до 30 числа відповідного місяця.

Оскільки відповідач неналежно виконував зобов'язання в частині сплати лізингових платежів і прострочення становить більше 30 днів, прокурор заявляє про розірвання Договору та зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі предмет лізингу.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 611 та частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, умовою дострокової односторонньої відмови від зобов'язання є порушення умов зобов'язання іншою стороною, яке має полягати в простроченні його виконання або у його невиконанні.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії Договору з підстави, зокрема, несплати лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу. При цьому, Договір вважається припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомленням про відмову від Договору.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України істотними є такі умови, які за законом є необхідними для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Таким чином, ціна договору є, у будь-якому випадку, істотною умовою Договору, відповідно, несплата відповідачем лізингових платежів у строки, визначені Договором, істотно порушує інтереси позивача 2, оскільки позбавляє його результату договору, заради якого даний Договір було укладено - отримання лізингових платежів.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання з оплати лізингових платежів лізингоодержувач належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за Договором. Порушення лізингоодержувачем строку внесення лізингових платежів більше ніж на 30 днів, відповідно до пункту 8.3. Договору, є підставою для розірвання договору.

Водночас, судом враховано відсутність повідомлення позивачем 2 відповідача про припинення Договору, що встановлено пунктом 8.3. Договору.

Проте, судом враховано правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду України від 17.06.2008 у справі № 8/32, де встановлено, що недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частина 5 статті 188 Господарського кодексу України встановлює, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про розірвання Договору фінансового лізингу від 27.10.2008 №1-08-582бфл/417, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» і Товариством з обмеженою відповідальністю В«КамаВ» .

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» лізингоодержувач зобов'язаний в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 8.8. Договору сторони погодили, що за несплату протягом 30 днів лізингового платежу, лізингоодержувач за власний рахунок, в термін не більше тижня, повертає лізингодавцю предмет лізингу.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі предмет лізингу є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню судом.

За твердженнями позовної заяви, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у відповідача наявна заборгованість зі сплати наступних лізингових платежів: 95 761,51 грн. - за березень 2015 року, 94 291,48 грн. - за червень 2015 року.

Згідно з наявних у матеріалах справи банківських довідок Публічного акціонерного товариства В«Альфа-БанкВ» та Публічного акціонерного товариства В«ДіамантбанкВ» , судом встановлено відсутність вказаних оплат відповідачем позивачу 2.

Даним рішенням суду, спірний Договір розірвано.

Договір за своєю правовою природою є договором лізингу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк, не менше одного року, за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» , лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Крім того, згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» - лізингові платежі включають не тільки винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, але і суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, а, отже, за своєю правовою природою вказані договори містять елементи як договору найму (оренди) - щодо винагороди, так і договору купівлі-продажу (щодо відшкодування частини вартості предмету лізингу). У зв'язку з цим, відносини з фінансового лізингу, як зазначено у статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір фінансового лізингу поєднує у собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим, лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів, у частині покупної плати за надання майна у майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

Згідно з пунктом 5.6. Договору, в разі належного виконання протягом усього строку дії Договору зобов'язань щодо сплати всіх лізингових платежів та інших зобов'язань, визначених Договором, лізингоодержувач має право одержати у власність предмет лізингу, який переходить до нього на підставі двостороннього акту приймання-передачі із зазначенням остаточних розрахунків виконання умов Договору.

Проте, як зазначено вище, лізингоодержувачем не виконано зобов'язань за Договором зі сплати лізингових платежів і Договір достроково розірвано.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір розірвано і право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення лізингових платежів підлягає задоволенню, але лише у частині суми щорічної винагороди, у розмірі 22 050,35 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування частини вартості техніки, що залишається у власності позивача 2, яка входить до структури лізингових платежів, у розмірі 168 002,64 грн., є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 7/114/10 та від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, прокурор, на підставі пункту 7.1. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, яка за розрахунком прокурора складає 14 794,70 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 7.6. Договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань у повному обсязі.

Отже, з урахуванням даного пункту Договору, суд дійшов висновку про продовження сторонами строку нарахування пені, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Розмір пені, який підлягає задоволенню, за результатами перерахунку, зменшений судом, оскільки нарахування пені має здійснюватись на лізинговий платіж, у частині суми щорічної винагороди (без урахування суми відшкодування частини вартості техніки).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 7/114/10 та від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені та встановлено, що пеню нараховано надмірно, правильний розмір пені складає 1 814,78 грн., а позовна вимога, у частині стягнення 12 979,92 грн. пені, задоволенню не підлягає.

Також, прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 739,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15 810,23 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат і з'ясував, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснено невірно та нараховано надмірно, у зв'язку з тим, що їх нарахування має здійснюватись на лізинговий платіж у частині суми щорічної винагороди (без урахування суми відшкодування частини вартості техніки), у зв'язку з чим, правильний розмір 3 % річних складає 90,74 грн., а розмір інфляційних втрат - 1 940,43 грн., позовні вимоги у частині 649,00 грн. 3% річних та 13 869,80 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем 2 заявлено про включення до складу судових витрат витрат у розмірі 165,00 грн., що пов'язані з відправкою відповідачу копії ухвали суду.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи входять до складу судових витрат.

На підтвердження цих витрат, позивачем 2 надано платіжне доручення від 13.08.2015 № 3513 на суму 165,00 грн., з призначенням платежу «за транспортно-експедиційне обслуговування та кур'єрську доставку відправлень згідно з рах. №163745 від 10.08.2015», рахунок-фактуру від 10.08.2015 № 163745, який зазначений в призначенні платежу у вищезазначеному платіжному дорученні та накладну від 03.08.2015 № 6745-31060 про направлення копій ухвал суду та позовної заяви на адресу відповідача, крім того, дана накладна зазначена у рахунку-фактурі від 10.08.2015 № 163745 як підстава оплати за надані послуги.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено Господарським процесуальним кодексом України, зазначені витрати підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача 2, що пов'язані з відправкою відповідачу копій ухвал суду у розмірі 165,00 грн. до складу судових витрат у даній справі, відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 22 050,35 грн., пені у розмірі 1 814,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 940,43 грн. та 3 % річних у розмірі 90,74 грн., розірвання Договору та повернення предмету лізингу, решта позову задоволенню не підлягає.

Прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення боргу, розірвання договору та витребування майна. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону України В«Про судовий збірВ» ).

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на обставини справи, що встановлені судом, суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому, судовий збір підлягає покладенню на нього у повному обсязі та стягненню в доход бюджету.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 12 Закону України В«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території УкраїниВ» , суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«КамаВ» (97210, ОСОБА_1 Республіка Крим, Совєтський р-н, с. Дмитрівка, пров. Білоруський, буд. 1, кв. А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20700521) на користь Державного публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» (01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, 16 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30401456) 22 050 (двадцять дві тисячі п'ятдесят) грн. 35 коп. основної заборгованості, 1 814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 78 коп. пені, 90 (дев'яносто) грн. 74 коп. 3 % річних, 1 940 (одна тисяча дев'ятсот сорок) грн. 43 коп. інфляційних втрат та 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 00 коп. судових витрат.

2. Розірвати Договір фінансового лізингу від 27.10.2008 №1-08-582бфл/417, укладений між Державним публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» і Товариством з обмеженою відповідальністю В«КамаВ» .

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю В«КамаВ» (97210, ОСОБА_1 Республіка Крим, Совєтський р-н, с. Дмитрівка, пров. Білоруський, буд. 1, кв. А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20700521) повернути Державному публічному акціонерному товариству В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» (01601, м. Київ, Печерський р-н, вул. Мечникова, 16 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30401456) за актом приймання-передачі предмет лізингу - два зернозбиральні комбайни «Дон-Лан» «Акрос» вартістю 2 590 000,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«КамаВ» (97210, ОСОБА_1 Республіка Крим, Совєтський р-н, с. Дмитрівка, пров. Білоруський, буд. 1, кв. А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20700521) на користь Державного бюджету України 6 863 (шість тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 95 коп. судового збору.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.09.2015.

Суддя С.О. Саванчук