Рішення

від 10.09.2015 по справі 911/2790/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"10" вересня 2015 р. Справа № 911/2790/15

за позовом Прокурора м. Біла Церква

до 1. Білоцерківської міської ради

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Шкарівка, Білоцерківський р-н

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції

про скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

прокурор - Підяш О.С. посвідчення №028911 від 17.09.2014;

відповідач 1 - не з'явився;

відповідач 2 - не з'явився;

третя особа - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора м. Біла Церква до Білоцерківської міської ради (відповідач-1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, відповідно до якої, прокурор просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради №1283-63-VI від 18.09.2014 року «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» в частині підпункту 7.9 пункту 7, яким передбачено передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква фізичні особі-підприємцю ОСОБА_1;

- визнати договір оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року, зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2014 року за № 7642272, недійсними;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2014 року за № 7642272, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку по вул. Курсовій, в районі будинків № 33 та 17 а територіальній громаді м. Біла Церква у стані, який існував до передачі зазначеної земельної ділянки в оренду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор посилається на те, що рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим має бути скасоване, а договір оренди, укладений на підставі вказаного рішення, визнаний судом недійсним, скасовано його державну реєстрацію та повернуто земельну ділянку, яка була передана відповідачу-2 на підставі спірного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі №911/2790/15 порушено провадження та призначено до розгляду на 17.08.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2015 розгляд справи було відкладено на 31.08.2015 року, у зв'язку з нявкою в судове засідання представників відповідачів та третьої особи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2015 розгляд справи було відкладено на 10.09.2015 року та продовжено строк розгляду справи, в порядку ст. 69 ГПК України.

10.09.2015 року через канцелярію суду від прокурора надійшла заява, в якій він просив п. 3 прохальної частини позовної заяви, розглядати в такій редакції: «Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2014 року за № 7642272, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17101985 від 11.11.2014».

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглядати позовні вимоги, з урахуванням даної заяви.

Відповідачі своїх повноважних представників в судове засідання 10.09.2015 не направили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомили, обґрунтованого клопотання про відкладення до суду не надсилали.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідачі не скористались правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на позовну заяву не надали.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 10.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора, суд,-

встановив:

18 вересня 2014 року на 63 сесії Білоцерківської міської ради - VI скликання прийнято рішення №1283-63-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам - підприємцям».

Відповідно до підпункту 7.9 пункту 7 оскаржуваного рішення, вирішено передати в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,0133 га, в районі житлового будинку №33 та 17а, по вул. Курсовій в м. Біла Церква, строком на 5 років під розміщення торгового павільйону з літнім майданчиком.

На підставі вказаного рішення, 01.10.2014 року між Білоцерківською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки №124, загальною площею 0,0133 га, в районі житлового будинку №33 та 17а, по вул. Курсовій в м. Біла Церква, строком на 5 років під розміщення торгового павільйону з літнім майданчиком. Вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Право користування ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2014 року за № 7642272.

Посилаючись на те, що в порушення вимог ст. 124 Земельного кодексу України передання земельної ділянки в оренду за спірним договором відбулось без проведення земельних торгів, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради №1283-63-VI від 18.09.2014 року «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» в частині підпункту 7.9 пункту 7, яким передбачено передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква фізичні особі-підприємцю ОСОБА_1; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року, зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2014 року за № 76422 з підстав ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку по вул. Курсовій, в районі будинків № 33 та 17 а територіальній громаді м. Біла Церква у стані, який існував до передачі зазначеної земельної ділянки в оренду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади а органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 с. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування, рішення яких приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України закріплено вичерпний перелік випадків, за наявності яких земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не передбачають проведення земельних торгів.

Зокрема, не підлягають продажу та передачі в оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій); використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, вищим навчальним закладам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); створення озеленених територій загального користування; будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної

Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала; поновлення договорів оренди землі; використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Також, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 Земельного кодексу України. А саме, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Частиною першою статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною третьою статті третьої Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно з абз. 7 п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до договору купівлі-продажу кіоску, який є підставою права власності ОСОБА_2 на торговий павільйон, загальна площа такого становить 30,0 кв.м., а право власності на торговий павільйон у покупця виникає з моменту підписання договору.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що торговий павільйон, що знаходиться на земельній ділянці в районі житлових будинків №33 та 17а, по вул. Курсова в м. Біла Церква, не відноситься до об'єктів нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав, і не є нерухомістю.

Таким чином, оскільки вказана земельна ділянка, яка на підставі оскаржуваного рішення передана в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, не підпадає під дію ст.ст. 34, 36, 121, ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, то вона підлягає передачі в оренду лише за результатами проведення земельних торгів.

Втім, як вбачається з довідки Білоцерківської міської ради №334/1-13 від 05.02.2015 року, наданої на запит прокуратури м. Біла Церква №868 від 04.02.2015 року, земельні торги щодо передачі в оренду земельної ділянки, загальною площею 0,0133 га, в районі житлового будинку №33 та 17а, по вул. Курсовій в м. Біла Церква (кадастровий номер: 3210300000:03:060:0023) не проводились.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що підпункт 7.9 пункту 7 рішення Білоцерківської міської ради від 18.09.2014 року № 1283-63-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам - підприємцям» прийнятий в порушення вимог чинного законодавства, отже є незаконним та підлягає скасуванню.

Оскільки рішення №1283-63-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам - підприємцям» в частині 7.9 пункту 7 є незаконним і прийнято з порушенням земельного законодавства України, то, на думку прокурора, і договір оренди земельної ділянки від №124 від 01.10.2014, укладений на підставі цього рішення є недійсним.

З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Пунктом 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статей 123, 124 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Аналогічні положення містяться у ст. 16 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Зі змісту зазначених вимог Закону слідує, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

При цьому, в п. 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це, судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене та те, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від № 124 від 01.10.2014 року, зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2014 року за № 7642272 є похідною від первісної позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Білоцерківської міської ради №1283-63-VI від 18.09.2014 року «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» в частині підпункту 7.9 пункту 7, як такого, що прийнято з порушенням норм земельного законодавства та яка була судом задоволена, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року.

Крім того, прокурор просить суд скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2014 року за № 7642272, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17101985 від 11.11.2014.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Договір оренди земельної ділянки між Білоцерківсьою міською радою та ФОП ОСОБА_2 від 01.10.2014 № 124 відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» став підставою для державної реєстрації права користування ФОП ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою.

З огляду на те, що вказаний договір визнаний судом недійсним, то відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у зв'язку з чим право користування ФОП ОСОБА_2, яке пов'язане із державною реєстрацією відповідного договору підлягає припиненню шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17101985 від 11.11.2014.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру праві у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав.

Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3502/5, передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, у п. 41 закріпив, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зважаючи на викладене суд прийшов до висновку, що позовна вимога про скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди шляхом скасування рішення про державну реєстрацію, індексний номер: 17101985 від 11.11.2014 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги прокурора про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку по вул. Курсовій, в районі будинків № 33 та 17 а територіальній громаді м. Біла Церква у стані, який існував до передачі зазначеної земельної ділянки в оренду, слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 236, ч. 1 ст. 216 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.п. 2.5 та 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

У разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, найменування майна, що піддягає передачі, і місце його знаходження.

З огляду наведеного, а також враховуючи визнання судом недійсним договору оренди №124 від 01.10.2014, суд дійшов висновку про задоволення вимоги прокурора про зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку по вул. Курсовій, в районі будинків № 33 та 17 а територіальній громаді м. Біла Церква у стані, який існував до передачі зазначеної земельної ділянки в оренду з підстав ст.ст. 216, 236 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Білоцерківської міської ради №1283-63-VI від 18.09.2014 року «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» в частині підпункту 7.9 пункту 7; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку по вул. Курсовій, в районі будинків № 33 та 17 а територіальній громаді м. Біла Церква у стані, який існував до передачі зазначеної земельної ділянки в оренду підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду), ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Як вбачається з позовної заяви, прокурором було заявлено 4 немайнові вимоги. Таким чином, за розгляд даних вимог мав бути сплачений судовий збір у розмірі 4872,00 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду), органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція викладена в п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачі не звільнені від сплати судового збору, суд вирішив судовий збір у розмірі 4872, 00 грн. розподілити між відповідачем-1 та відповідачем-2 порівну та стягнути в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради №1283-63-VI від 18.09.2014 року «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» в частині підпункту 7.9 пункту 7, яким передбачено передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква фізичні особі-підприємцю ОСОБА_1.

3. Визнати договір оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року, зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2014 року за № 7642272, недійсними.

4. Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 124 від 01.10.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2014 року за № 7642272, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17101985 від 11.11.2014.

5. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (09170, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Шкарівка, вул. Лесі Українки, 9, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути земельну ділянку по вул. Курсовій, в районі будинків № 33 та 17 а територіальній громаді м. Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, код ЄДРПОУ 26376300) у стані, який існував до передачі зазначеної земельної ділянки в оренду.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09170, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Шкарівка, вул. Лесі Українки, 9, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, код ЄДРПОУ 26376300) в дохід Державного бюджету України 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 29.09.2015р.

Суддя О.В. Щоткін