Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/14636/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" вересня 2015 р. Справа № 910/14636/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР», м. Васильків

про стягнення 11 227,08 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - ОСОБА_1 предст. дов. б/н від 25.06.2015;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача 14 271,77 грн. за Договором поставки № 5558 від 19.06.2012, з яких: 6 311,63 грн. основного боргу, 3044,69 грн. пені, 385,10 грн. 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 4530,35 грн.

В подальшому позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 11 227,08 грн., з яких: 6 311,63 грн. основного боргу, 385,10 грн. 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 4530,35 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2015 справу №910/14636/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.09.2015 року.

В судове засідання 14.09.2015 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0860008372909, вимоги суду не виконав, витребувані документи, в тому числі, відзив на позов, суду не надав.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2015 року озвучив позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 14.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

19 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (Покупець) укладено Договір поставки № 5558, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується поставити (передати) у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах і в порядку, визначних даним Договором.

Пунктом 9.1. передбачено, що Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару Постачальником, враховуючи день поставки.

На виконання умов Договору, відповідачу було поставлено товарів на загальну суму 6311,63 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 18031 від 28.03.2013 та № 29957 від 23.05.2013 підписаних та скріплених печатками сторін.

Як стверджує позивач, відповідач у свою чергу не оплатив отриманий товар.

В порядку досудового врегулювання спору, 16 квітня 2015 року позивач на адресу відповідача направив претензію № 118, в якій вимагав оплатити отриманий товар, проте відповідач жодним чином не відреагував та не здійснив погашення наявної заборгованості, у зв'язку з чим, позивач був змушений звернутись з позовом до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати та відзиву на позов відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 6311,63 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 385,10 грн. 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі 4530,35 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку 3% річних та інфляційних, нарахування було здійснено від кожної накладної, а саме:

- за видатковою накладною № 18031 від 28.03.2013 позивачем за період з 11.04.2013 по 25.05.2015 року нараховано 89,54 грн. 3% річних та 1010,88 грн. інфляційних втрат.

- за видатковою накладною № 29957 від 23.05.2013 позивачем за період з 06.06.2013 по 25.05.2015 року нараховано 295,56 грн. 3% річних та 3519,47 грн. інфляційних втрат.

Втім, відповідно до умов п. 9.1. Договору, відповідач мав оплатити отриманий за видатковими накладними товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач невірно визначив період прострочення оплати товару, так, як наслідок, невірно здійснив нарахування 3% річних та інфляційних за видатковою накладною № 29957 від 23.05.2013.

Вірним періодом нарахування за видатковою накладною № 29957 від 23.05.2013 є період з 06.06.2013 року по 25.05.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, судом за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» був здійснений власний розрахунок 3% річних та інфляційних за видатковою накладною № 29957 від 23.05.2013, з урахуванням умов договору, зокрема п. 9.1., норм чинного законодавства та встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 3709,95 грн.

Розмір 3% річних за видатковою накладною № 29957 від 23.05.2013 за розрахунком суду складає 289,92 грн.

Крім того, судом було здійснено перевірку нарахування 3% річних та інфляційних за видатковою накладною № 18031 від 28.03.2013 та встановлено, що нарахування 3% річних позивачем виконано вірно, разом з тим, розмір інфляційних за розрахунком суду є більшим та становить 1064,15 грн.

Водночас, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 4530,35 грн. інфляційних, тоді як за розрахунком суду розмір інфляційних є більшим і становить 4774,10 грн. (3709,95+1064,15), проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4530,35 грн. обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 385,10 грн. 3% річних задовольнити частково у розмірі 379,46 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 6 311,63 грн. основного боргу, 379,46 грн. 3% річних та 4530,35 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 57-А, код ЄДРПОУ 38097541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФУД» (03680, м. Київ, вул. Радищева, 10/14, корпус Б, оф. 700, код ЄДРПОУ 32765978) - 6 311 (шість тисяч триста одинадцять) грн. 63 коп. основного боргу, 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 46 коп. 3 % річних, 4530 (чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 08 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 29.09.2015р.

Суддя О.В. Щоткін