Рішення

від 24.09.2015 по справі 911/3000/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р. Справа № 911/3000/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі 1) міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ 2) державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Хлібороб», АР Крим, м. Сімферополь про стягнення коштів, за участю представників:

позивача 1:не з'явилися; позивача 2:не з'явилися; відповідача:не з'явилися; прокуратури:ОСОБА_1, посвідчення №029901; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2015 року перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі міністерства аграрної політики та продовольства України (позивач 1) та державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» (позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» (відповідач) про стягнення 163 840,09 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором №3-34 поставки насіння від 19.09.2013 року.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.09.2015 року.

У судовому засіданні 03.09.2015 року прокурором було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2015 року суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів, згідно ст. 69 ГПК України та відклав розгляд справи на 24.09.2015 року.

Представники позивача 1, позивача 2 та відповідача у судове засідання 24.09.2015 року не з'явився, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, відповідач відзив на позов не надав,

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача 1, позивача 2 та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача 1, позивача 2 та відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2013 року між державним підприємством «Державний резервний насіннєвий фонд України» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» (покупець) було укладено договір №3-34 поставки насіння (договір), згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин (надалі - насіння), а покупець зобов'язується прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 11.11.2013 року №1 до договору) постачальник зобов'язується передати у власність покупця протягом 10 (десяти) днів після виконання ним п. 3.2.1. даного договору, та після укладення договору застави і страхування предмету застави насіння: - пшениці, сорту «Безмежна», першої репродукції, у кількості 38,00 т по ціні 3 000,00 грн./т з урахуванням ПДВ; - пшениці, сорту «Подолянка», першої продукції, у кількості 23,00 т по ціні 3 200,00 грн./т з урахуванням ПДВ. Місце зберігання насіння: ПП «Аскон» (Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Якимівка, вул. Свердлова, 69/17).

Згідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.2.1., 3.2.2. договору (в редакції додаткової угоди від 11.11.2013 року №1 до договору), загальна вартість цього договору становить 411 600,37 грн., у тому числі ПДВ - 68 600,06 грн. Розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно: суму в розмірі 41 160,04 грн. на умовах 100% переоплати; суму у розмірі 370 440,33 грн. покупець сплачує наступним чином: - 3 750,00 до 25.10.2013 року; 3 750,00 грн. до 25.11.2013 року; 3 750,00 грн. до 25.12.2013 року; 3 750,00 грн. до 25.01.2014 року; 3 750,00 грн. до 25.02.2014 року; 3 750,00 грн. до 25.03.2014 року; 3 750,00 грн. до 25.04.2014 року; 3 750,00 грн. до 25.05.2014 року; 3 750,00 грн. до 25.06.2014 року; 3 750,00 грн. до 25.07.2014 року; 332 940,33 грн. до 01.09.2014 року.

Судом встановлено, що позивач 2 на виконання вимог п. 1.1. та 2.1.1. договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 187 600,09 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВН-3-36 від 09.10.2013 року, яка підписана представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем 2 товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній, копія якої знаходиться в матеріалах справи і достовірність якої відповідач не заперечує. Факт прийняття товару за вказаною видатковою накладною уповноваженим представником відповідача підтверджується довіреністю №7 від 25.09.2013 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи та достовірність якої відповідач не заперечує.

Тобто, підписана відповідачем видаткова накладна без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних видаткових накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем 2 товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Як вказує прокурор, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 163 840,09 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за договором №3-34 поставки насіння від 19.09.2013 року у сумі 163 840,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурор довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем 2 наявна заборгованість за договором у сумі 163 840,09 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення заборгованості за договором у вигляді боргу у сумі 163 840,09 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались прокурором суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані прокурором докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 276,80 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» (95051, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, код 31395014) на користь державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 30518866) 163 840 (сто шістдесят три тисячі вісімсот сорок) грн. 09 коп. боргу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» (95051, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, код 31395014) в дохід державного бюджету України 3 276 (три тисячі двісті сімдесят шість) грн. 80 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 29.09.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак