Рішення

від 29.09.2015 по справі 924/1162/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2015 р.Справа № 924/1162/15 Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробнича компанія "Рідний край" м. Ізяслав

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас" с.Новоставці, Хмельницька область, Теофіпольський район

про стягнення 128073,62 грн., з яких 93419,20 грн. основного боргу, 17908,31 грн. пені, 895,42 грн. 3% річних 15850,69 грн. інфляційних нарахувань

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 16.06.2015 р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням збільшених позовних вимог 93419,20 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки б/н від 02.03.2015р, 17908,31 грн. пені, 895,42 грн. 3% річних 15850,69 грн. інфляційних нарахувань.

В обгрунтування позовних вимог посилається на ст. ст. 525,526,662,664,665,692 ЦК України, ст.ст. 173,193 ГК України.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався. При цьому, адреса відповідача та його правовий статус підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно на цю адресу та адресу, зазначену у позовній заяві, направлялися ухвали суду. Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи, оскільки ухвали суду надіслані відповідачу, що підтверджується штампом господарського суду та реєстром відправленої кореспонденції.

Судом враховано положення ст. 64 ГПК України, відповідно до якої вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена стороні належним чином, якщо вона надіслана за адресою місцезнаходження сторони, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому судом зважається на положення п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ".

З огляду на викладене, відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробнича компанія "Рідний край" м.Ізяслав (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мосспас" с.Новоставці, Хмельницька область, Теофіпольський район (Покупець) 02 березня 2015р. укладено договір поставки б/н, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити ВРХ, свині та барани (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору одиниця виміру кількості товару: голови та кг, які обов'язково мають відображатись в рахунку-фактурі та видатковій накладній на кожну партію товару.

Відповідно до п.5.1 договору товар, що поставляється покупцеві за даним договором, підлягає оплаті виключно в національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до наданого постачальником рахунку-фактури, ціни в якому мають співпадати з цінами в видатковій накладній та бути узгоджені з покупцем.

Оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом передоплати, але не пізніше одного календарного дня до дати постачання або по факту отримання товару. Якщо товар відвантажується в автотранспорт покупця, в такому випадку оплата здійснюється згідно наданого постачальником рахунку-фактури протягом 24 календарних днів. (п. 5.2 договору).

У відповідності до п.6.3 договору, у випадку, якщо покупець не виконав умови зазначені в п.5.1, 5.2 договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін, доказів розірвання договору сторонами не подано.

На підставі наведених документів, позивачем поставлено, а відповідачем одержано продукцію відповідно до накладних №156 від 27.03.2015р. на суму 15734,58 грн., №153 від 25.03.2015р. на суму 91525,20 грн., №139 від 16.03.2015 р. на суму 36803,76 грн., №4028 від 02.03.2015р. на суму 13682,04 грн., всього на суму 157745,58 грн. Поставка товару підтверджується приймальними квитанціями: б/н від 25.03.2015р., №811-03 від 27.03.2015р., б/н від 02.03.2015р., б/н від 16.03.2015р.

Відповідач частково погасив основну заборгованість, сума боргу склала 93419,20 грн.

У зв'язку із виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем, останній звернувся з позовом до суду, з урахуванням збільшених позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача 93419,20 грн. основного боргу, 17908,31 грн. пені, 895,42 грн. 3% річних 15850,69 грн. інфляційних нарахувань.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами 02.03.2015р. укладено договір поставки б/н.

За приписами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст.ст.525,526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем одержано продукцію на підставі накладних №156 від 27.03.2015р. на суму 15734,58 грн., №153 від 25.03.2015р. на суму 91525,20 грн., №139 від 16.03.2015 р. на суму 36803,76 грн., №4028 від 02.03.2015р. на суму 13682,04 грн., всього на суму 157745,58 грн.

Відповідач частково виконав зобов'язання, борг складає 93419,20 грн. Доказів про оплату продукції на дану суму суду не подано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 895,42 грн. згідно поданого розрахунку.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних судом встановлено, що останні нараховано правомірно та в межах можливої до стягнення суми, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 15850,69 грн. інфляційних нарахувань згідно поданого розрахунку за період з 27.03.2015р. по 21.07.2015р.

При перерахунку інфляційних нарахувань судом приймається до уваги Інформаційний лист ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", в якому передбачено, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що правомірним є нарахування 14758,37 грн. інфляційних нарахувань за період квітень 2015р. - липень 2015р.

В частині стягнення 1092,32 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17908,31 грн. пені нарахованої згідно поданого розрахунку.

Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 6.3 договору сторони передбачили, що у випадку, якщо покупець не виконав умови зазначені в п.5.1, п.5.2 договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи матеріали справи, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 17908,31 грн. пені підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 93419,20 грн. боргу, 17908,31 грн. пені, 895,42 грн. 3% річних та 14758,37 грн. інфляційних нарахувань. Доказів про сплату заборгованості та доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подано.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 44, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробнича компанія "Рідний край" м.Ізяслав до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас" с.Новоставці, Хмельницька область, Теофіпольський район про стягнення 128073,62 грн., з яких 93419,20 грн. основного боргу, 17908,31 грн. пені, 895,42 грн. 3% річних 15850,69 грн. інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас" Хмельницька область, Теофіпольський район с.Новоставці вул. Леніна,23 (код 36379395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробнича компанія "Рідний край" м.Ізяслав, вул. Жовтнева,115 (код 33707723) 93419,20 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста дев'ятнадцять грн. 20 коп.) основного боргу, 17908,31 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісім грн. 31 коп.) пені, 895,42 грн. (вісімсот дев'яносто п'ять грн. 42 коп.) 3% річних, 14758,37 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 37 коп.) інфляційних нарахувань, 2539,63 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять грн. 63 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 29.09.2015р.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 2 прим. : 1 - до справи, 2 - відповідачу (30611 Теофіпольський район, с.Новоставці, вул.Леніна,23)