Постанова

від 21.06.2010 по справі 9/49

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

21.06.10 Справа № 9/49

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Мадук-Львів», м. Львів за вих. № 21/05/10-1 від 21.05.2010 року

на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2010 року

у справі № 9/49

за позивом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Турківське лісове господарство», м. Турка Львівської області

про виселення орендаря із займаного приміщення та стягнення неустойки в розмірі 26 889,59 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 18-11-00006 від 11.01.2010 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 02/04/01 від 02.04.2010 року);

від третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Данко Л.С.) від 14.05.2010 року у справі № 9/49 позовні вимоги задоволено повністю: виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів», м. Львів із триповерхової нежитлової будівлі цеху переробки деревини Явірського лісокомплексу загальною площею 1436,5 кв.м за адресою: Львівська область, Турківський район, с. Явора, вул. Вокзальна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Турківське лісове господарство», м. Турка; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів», м. Львів передати орендоване майно за актом приймання-передачі балансоутримувачу -Державному підприємству «Турківське лісове господарство», м. Турка; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадук-Львів», м. Львів на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів неустойку в розмірі 37977 грн. 74 коп. за користування річчю за час прострочення.

ТзОВ «Мадук-Львів»(надалі -відповідач) з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі, оскільки вважає дане рішення незаконним, а висновки, викладені у ньому, такими, що не відповідають обставинам справи. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача передання орендованого майна по акту приймання-передачі балансоутримувачу -ДП «Турківське лісове господарство», оскільки вважає, що відповідно до умов договору оренди такий акт має бути підписаний між сторонами договору, тобто орендарем (відповідачем) та орендодавцем (позивачем), а ДП «Турківське лісове господарство»не є стороною у даному зобов'язанні. Окрім того, покликається на те, що відповідач на момент закінчення терміну дії договору оренди вже не користувався орендованим приміщенням, а обладнання, яке він використовував в процесі діяльності в цьому приміщенні, вже демонтовано і тільки з технічних причин воно не було вчасно вивезено з орендованого приміщення, однак дана обставина, на думку скаржника, не перешкоджає балансоутримувачу використовувати спірне приміщення.

Регіональне відділення ФДМ України по Львівській області (надалі -позивач) у відзиві на апеляційну скаргу (№ 10-11-03519 від 14.06.2010 року) зазначає, що наказом ФДМ України від 23.08.2000 року № 1774 затверджено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, пунктом 10.9 якого встановлено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу. При цьому, посилається на те, що згідно п. 10.10 Типового договору майно вважається повернутим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання, а обов'язок щодо складання такого акту покладається на орендаря. Окрім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач не отримував від відповідача примірника акту приймання-передачі орендованого майна. На підставі наведеного просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2010 року у справі № 9/49 залишити без змін.

Третя особа -ДП «Турківське лісове господарство»вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року не виконало, відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 96 ГПК України не подало і явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, при цьому, причини неявки суду не повідомило, клопотань про відкладення розгляду справи не подавало, хоча належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4253356, тому колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності його представника за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2010 року у справі № 9/49 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 21.12.2006 року між Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ «Мадук-Львів»(орендар) було укладено договір оренди № 197 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі -договір оренди), а саме: триповерхової нежитлової будівлі цеху переробки деревини Явірського лісокомплексу загальною площею 1436,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Турківський район, с. Явора, вул. Вокзальна та перебуває на балансі ДП «Турківське лісове господарство».

21.12.2006 року сторони підписали акт № 197 прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування орендовану згідно укладеного договору нежитлову будівлю.

Пунктом 10.1 договору оренди встановлено, що він набирає чинності з дня підписання і діє з 21.12.2006 року по 19.12.2007 року, включно.

Водночас, у п. 10.6 вказаного договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З'ясуванням документальних доказів у справі колегією встановлено, що на підставі листа Державного комітету лісового господарства України № 05-41/5208 від 06.11.2009 року позивач шляхом надіслання заяви № 11-03-08660 від 29.12.2009 року повідомив відповідача про те, що термін дії договору оренди закінчився 16.12.2009 року і пролонгації цей договір не підлягає. Цією ж заявою відповідача повідомлено про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу в термін, визначений чинним законодавством, з обов'язковим складанням акту приймання-передачі цього майна

Як вбачається з матеріалів справи, орендар вимоги орендодавця не виконав, орендоване приміщення не звільнив та по акту приймання-передачі балансоутримувачу його не передав, у зв'язку з чим позивачем заявлено позов у даній справі.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. За змістом ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди є строк, на який укладається договір оренди. Відповідно до ч. 2 ст. 26 цього ж Закону договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Одночасно, у відповідності до вимог ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін, при цьому, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондується і з приписами п. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України

Таким чином, можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення хоча б однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Зі змісту зазначених норм також вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди та заяви позивача № 11-03-08660 від 29.12.2009 року з достовірністю встановлено, що орендодавець у межах встановленого ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»місячного строку заявив про припинення договору оренди після закінчення його строку, що свідчить про відсутність факту пролонгації даного договору в порядку, визначеному цією статтею і п. 10.6 договору оренди, та підтверджує факт його припинення 16.12.2009 року. Окрім того, дана обставина відповідачем не заперечується.

Правові наслідки припинення договору оренди встановлені ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно вимог якої у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.5 договору оренди у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу; майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, при цьому, обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи та вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія дійшла висновку про те, що відповідач після закінчення терміну дії договору оренди користувався спірним нерухомим майном без належних правових підстав і на момент розгляду справи в суді першої інстанції та постановлення оскаржуваного рішення не надав доказів повернення орендованого майна балансоутримувачу в порядку, встановленому договором оренди, а тому позовні вимоги в частині виселення відповідача із орендованої будівлі та зобов'язання передати її за актом приймання-передачі балансоутримувачу місцевим господарським судом задоволено правомірно і підставно.

Одночасно, ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено право наймодавця, у випадку невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що станом на 30.01.2010 року заборгованість відповідача по договору оренди становила 5115,99 грн.

01.02.2010 року позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією № 11-11-00610 з вимогою повернути в добровільному порядку орендоване майно та сплатити нараховану неустойку за прострочення повернення орендованого майна, яка залишилася останнім без відповіді та задоволення.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди балансоутримувачу позивач нарахував відповідачу неустойку за користування орендованим майном за час прострочення, розмір якої станом на 16.04.2010 року становив 37977,74 грн. (заява про уточнення позовних вимог), яка останнім не погашена. Колегія вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні колегією встановлено, що після поставлення оскаржуваного рішення відповідач звільнив орендоване приміщення і обладнання, яке він використовував в процесі діяльності в цьому приміщенні, демонтував і вивіз. Окрім того, представник відповідача надав колегії доказ надіслання балансоутримувачу -ДП «Турківське лісове господарство»акту приймання-передачі нежитлової будівлі цеху переробки деревини Явірського лісокомплексу та пояснив, що примірник такого ж акту було скеровано і позивачу. Однак, вказані обставини та подані відповідачем апеляційному господарському суду додаткові докази з урахуванням вимог ст. 101 ГПК України не можуть бути взяті колегією до уваги в якості підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2010 року у справі № 9/49 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Мадук-Львів», м. Львів за вих. № 21/05/10-1 від 21.05.2010 року -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.