Рішення

від 28.09.2015 по справі 913/702/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

28 вересня 2015 року Справа № 913/702/15

Провадження №30/913/702/15

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль ", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Поліхім ", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 14 173 грн. 95 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П.

Секретар судового засідання - помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання теплової енергії в гарячій воді від 29.06.2010 № 61 в сумі 6841 грн. 41 коп., пені в сумі 4301 грн. 42 коп., 3% річних в сумі 163 гр. 14 коп., інфляційних втрат в сумі 2867 грн. 98 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані фактом невиконання відповідачем умов договору щодо розрахунків за отриману теплову енергію.

Позивач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В попередньому судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на те, що за зазначеною адресою не проживає, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, які направлялися відповідачу за юридичною адресою, поверталися підприємством зв'язку з посиланням на те, що за зазначеною адресою не проживає.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, подані позивачем документи, господарський суд встановив наступне.

Між позивачем - Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", та відповідачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Поліхім», 29.06.2010 було укладено договір № 61 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач прийняв зобов'язання постачати теплову енергію споживачу у вигляді гарячої води, а відповідач - оплачувати її у розрахунковий спосіб, що передбачено п. 6 даного договору.

Строк дії вказаного договору визначено до 29.06.2011, а у відповідності до п. 10.2 він є пролонгованим на кожний наступний рік.

Оскільки у справі відсутні докази того, що будь-якою із сторін робились заяви згідно п. 10.3 договору, суд вважає, що правовідносини сторін регулюються даним договором, пролонгованим з 30.06.2011 на кожний наступний рік.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону у приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 24А/82.

Пунктом 3.2.1 договору встановлений обов'язок енергопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором, а п. 4.2.2 передбачає обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Так, п. 6.1 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного сторонами, передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів.

Згідно із п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п. 6.3 договору сторони обумовили орієнтовну вартість теплової енергії.

В матеріалах справи містяться рахунки №№ 61 від 30.11.2013, від 31.12.2013, від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014, від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015 з доказами їх отримання відповідачем нарочно та з доказами їх надіслання на адресу споживача, якими є відповідні описи вкладення до цінного листа з фіскальними чеками до кожного відправлення, реєстрами розсилки цінних листів.

Зазначені рахунки є одночасно актами передаванння-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за розрахунковий період.

Відповідач не здійснив оплату спожитої теплової енергії за період з листопада 2013 по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 6841 грн. 41 коп.

Так, відповідач умови договору не виконав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання здійснюється Законом України "Про теплопостачання".

У відповідності до ст. 2 вказаного Закону теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Основними обов'язками споживача теплової енергії та теплопостачальної організації є своєчасне укладання договору на постачання теплової енергії.

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач) здійснює свою господарську діяльність у сфері теплопостачання на підставі відповідних ліцензій на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є суб'єктом відносин у сфері теплопостачання, і відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поставку теплової енергії позивачем відповідачу на виконання умов укладеного договору за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року на загальну суму 6992 грн. 73 коп. підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами про включення теплоустановок № 000001376 від 13.10.2013 та № 0151 від 25.10.2014 (а. с. 71, 72), якими зафіксовано подачу теплоносія до системи опалення та гарячого водопостачання будинку за відповідною адресою (м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 24А).

Умовами договору не встановлено строк оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Позивачем надано рахунки №№ 613 від 31.10.2012, від 30.11.2012, від 31.12.2012, від 31.01.2013, від 28.02.2013, від 31.03.2013, від 30.04.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013, від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014 з доказами їх надіслання на адресу споживача, якими є відповідні описи вкладення до цінного листа з фіскальними чеками до кожного відправлення, реєстрами розсилки цінних листів (арк.справи 34-48).

Тому ці докази господарський суд вважає належними та такими, що підтверджують факти звернення позивача (як кредитора) до відповідача (як боржника) з вимогами про сплату боргу за певні періоди прострочення у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності до вимог договору та згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння зміна зобов'язання, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено факт невиконання відповідачем договірних зобов"язань в частині оплати за отриману теплову енергію. У зв"язку з чим, розмір заборгованості за спожиту теплову енергію у період з листопада 2013 року по квітень 2015 року складає 6841 грн. 41 коп.

Таким чином, заявлена вимога про стягнення заборгованості у сумі 6841 грн. 41 коп. є обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами п. 7.2.3. договору у вигляді пені в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 № 686-XIV за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачується пеня в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивачем нараховано пеню у сумі 4301 грн. 42 коп. за період з 30.11.2014 по 31.07.2015.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір пені є обґрунтованим та стягується судом з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення 163 грн. 14 коп. 3% річних /за період з 14.12.2013 по 31.07.2015/ та 2867 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань /за період з грудня 2013 року по червень 2015 року/.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача та враховуючи лист Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 В«Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» , дійшов наступного висновку.

Нарахована сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача за вказаний період в сумі 2867 грн. 24 коп.

Розрахунок 3% річних є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі за вказаний період в сумі 163 грн. 14 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 6841 грн. 41 коп., пеню в сумі 4301 грн. 42 коп., інфляційні втрати в сумі 2867 грн. 24 коп. та 3% річних в сумі 163 грн. 14 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру позовних вимог в сумі 1826 грн. 82 коп.

Згідно із ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль " до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Поліхім " про стягнення 14 173 грн. 95 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Поліхім", м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Гвардійський, б. 24 «А», офіс 82, код за ЄДРПОУ 21814929, на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", код за ЄДРПОУ 00131050, м. Сєвєродонецьк-3 Луганської області, 6841 грн. 41 коп. боргу, 4301 грн. 42 коп. пені, 163 грн. 14 коп. 3 % річних, 2867 грн. 24 коп. інфляційних нарахувань та 1826 грн. 82 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2015.

Суддя І.П. Голенко