Ухвала

від 09.03.2011 по справі 12/70-09(2а-11136/08)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 12/70-09(2а-11136/08) Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"09" березня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2, остаточно вточнивши позовні вимоги, звернулася до суду з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не вирішення по суті порушених у заяві позивача від 02.04.2008 року питань; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не доведення до відома позивача обґрунтованої відповіді на його звернення від 02.04.2008 року; зобов'язати відповідача вирішити по суті порушені у заяві позивача від 02.04.2008 року питання; зобов'язати відповідача у місячний термін довести до відома позивача обґрунтовану відповідь на його заяву від 02.04.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.04.2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив надати йому відповідь чи відповідає його скарга від 14.06.2007 року вимогам статті 85 Закону України «Про виконавче провадження». Одночасно зазначив, що якщо скарга від 14.06.2007 року не відповідає зазначеним вимогам Закону, просив надати йому мотивовану відповідь: в чому саме скарга позивача від 14.06.2007 року не відповідає вимогам статті 85 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначена заява зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № П-12681 від 02.04.2008 року, що підтверджується відповідним штампом МЮ України, який міститься на заяві позивача від 02.04.2008 року.

Відповідачем направлений позивачу лист від 11.04.2008 року «Щодо розгляду звернень»(у відповідь, в тому числі, і на звернення позивача № П-12681) яким відповідач повідомив позивача, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах компетенції розглянуті звернення ОСОБА_2 стосовно виконання судового рішення та повідомлено, що вичерпні відповіді на порушені у зверненнях питання позивачу надані. Крім того, зазначеним листом відповідач проінформував позивача, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»письмові звернення не розглядаються одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, тому Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято рішення про припинення розгляду повторних звернень позивача.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що позивачу надано повну та обґрунтовану відповідь на його звернення, а права на отримання відповіді у відповідності до статті 18 Закону № 393 не порушено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Закон України «Про звернення громадян»регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під поняттям «звернення громадян»Закон розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади та їхні посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно й вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Як вбачається з матеріалів справи в своєму зверненні від 02 квітня 2008 року позивач просить надати йому відповідь стосовно того, чи відповідає його скарга від 14.06.2007 року вимогам ст.85 Закону України «Про виконавче провадження»та якщо його скарга не відповідає зазначеним вимогам просить надати відповідь в чому саме є невідповідальність.

ОСОБА_3 управління юстиції у Київській області Міністерства юстиції України від 03.07.2007 року, повідомлено про результати розгляду звернення позивача від 14.06.2007 року та надано відповіді на порушені позивачем у зверненні питання.

Крім того слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2008 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ОСОБА_3 управління юстиції у Київській області про визнання бездіяльності протиправною відмовлено повністю щодо розгляду звернення позивача від 14.06.2007 року відмовлено.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Листом від 11 квітня 2008 року в термін передбачений Законом України «Про звернення громадян»позивачу була надана вичерпна відповідь на його звернення від 02 квітня 2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання позивача що рішення по його зверненню може приймати тільки Міністр юстиції України, оскільки позивач звернувся до Директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України то в силу ст.8 Закону України «Про звернення громадян»лист від 11 квітня 2008 року був підписаний саме ним.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що Позивачем не доведено факту порушеного права, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відсутність підстав для його задоволення

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність свої дій.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції- без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 197, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 29 червня 2010 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 14 березня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: А.Б. Парінов

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений 14 березня 2011 року.