Ухвала

від 24.09.2015 по справі 826/7880/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7880/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщука І.О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Установи « 28 управління начальника робіт» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2014 року №0006902201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу.

Представник відповідача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги та скасуванні судового рішення.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Установи « 28 управління начальника робіт» (податковий номер 24967480) з питань взаємовідносин з ТОВ «Техпром-Буд».

За результатами перевірки був складений акт від 11.11.2014 pоку № 5587/26-58-22-01-17/24967480, яким встановлено заниження податку на додану вартість у липні 2014 року на суму 200 000,00 грн.

Акт перевірки містить посилання на те, що до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відносно ТОВ «Техпром-Буд», надійшла податкова інформація від 09.09.2014 року №9546/8/20-36-22-03-08. Згідно даної інформації від ТОВ ДПІ у Київському районі м. Харкова отримано висновок, в якому було зазначено, що ТОВ «Техпром-Буд» за податковою адресою не знаходиться, станом на момент складання інформаційного листа має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. ТОВ «ТЕХПРОМ-БУМ» був зареєстрований платником ПДВ з 01.07.2014 року, кількість працюючих складає 3 особи, інформація, щодо наявності основних фондів відсутня.

Податковим органом зроблено висновки про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У заявку з цим, на переконання відповідача, позивачем не підтверджено реальних характер його правовідносин з вказаним контрагентом.

На підставі висновків акту перевірки, 03.12.2014 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0006902201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 200 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 50000,00 грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Установою « 28 управління начальника робіт» та ТОВ «Техпром-Буд» було укладено договір підряду від 03.07.2014 року № 140703.

За умовами договору, підрядник - TOВ «Техпром-Буд» зобов'язався виконати роботи, а замовник (позивач) прийняти їх та розрахуватися. Згідно п. 1.1 договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Жилий будинок на 198 квартир по вул. Поліській,2, в м. Києві, шифр К1-1» в обсязі, визначеному договірною ціною.

Позивачем було перераховано контрагенту кошти, що підтверджується наданими до перевірки платіжним дорученням від 03.07.2014 року на суму 200 000,00 в т.ч. 33333,33 грн. ПДВ та банківськими виписками від 08.07.2014 року на суму 400000,00 в т.ч. 66666.66 грн. ПДВ; від 09.07.2014 року на суму 200000,00 в т.ч. 33333.33 грн. ПДВ; від 14.07.2014 року на суму 400000,00 в т.ч. 66666.66 грн. ПДВ; від 16.07.2014 року на суму 200000,00 в т.ч. 3333333 грн. ПДВ; від 22.07.2014 року на суму 300000,00 в т.ч. 50000,00 грн. ПДВ; від 24.07.2014 року на суму 200000,00 в т.ч. 33333,33 грн. ПДВ.

Контрагентом позивачу були виписані та надані податкові накладні за фактом надходження грошових коштів на рахунок, зокрема: податкова накладна від 03.07.2014 року № 301, податкова накладна від 08.07.2014 року № 801, податкова накладна від 09.07.2014 року № 901, податкова накладна від 14.07.2014 року № 1401.

Як вбачається з матеріалів справи роботи з зовнішнього оздоблення житлового будинку були виконані відповідно до умов договору, про що свідчать підписані акти виконаних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3) № 1 за липень 2014 року на суму 346436,47 грн., № 2 за липень 2014 року на суму 51965,50 грн., № 3 за липень 2014 року на суму 1501598,03 грн.

Вищевказані документи досліджувались під час проведення перевірки та відображені в акті перевірки.

Факт виконання робіт відповідач не спростовував.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що укладений між позивачем та контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

На момент укладення господарських операцій та в період їх виконання контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем також не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Підставою недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегією суддів встановлено, що укладений між позивачем та контрагентом договір не суперечить суспільним чи державним інтересам, не визнаний судом недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) або рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність факту здійснення господарських операцій та правомірність прийняття ним оскаржуваного повідомлення-рішення.

Доводи, наведені відповідачем у апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2015 року по справі за адміністративним позовом Установи « 28 управління начальника робіт» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.