Постанова

від 23.09.2015 по справі 826/3296/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3296/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фудз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фудз" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2014 №149726552207, від 30.10.2014 №149626552207,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фудз" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.10.2014 №149726552207, від 30.10.2014 №149626552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2015 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (правонаступником є Державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Фудз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» за період з 01.07.2013 по 31.01.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- статті 134, підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 341 034,00 грн.;

- пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 378 866,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 01.10.2014 №956/26-55-22-07/38544792, на підставі якого прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 30.10.2014 №149726552207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 568 299,00 грн., у тому числі: 378 866,00 грн. - основний платіж, 189 433,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 30.10.2014 №149626552207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 426 292,00 грн., у тому числі: 341 034,00 грн. - основний платіж, 85 258,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 131 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс», доказом чого є наявна в справі копія договору поставки від 01.07.2013р. №10/7-13-1.

За умовами вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» (постачальник) зобов'язується у встановлений договором строк передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фудз" (покупець) товари, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах визначених договором.

На підтвердження факту виконання умов даного договору позивачем були надані копії податкових і видаткових накладних за відповідні періоди.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біг Фудз» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» (виконавець) було укладено договір від 01.07.2013 №10/07-13, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки провести роботи по проектуванню, розробці та впровадженню підсистеми перевірки, вводу та аналізу інформації в технологічного процесу по виготовлення продовольчої продукції та її перевезення.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем були надані копії додатку до договору, акту про надання послуг, податкової накладної, звіту до договору та фото-звітів.

Разом з тим, як свідчать матеріали даної справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біг Фудз» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» (виконавець) було укладено договір від 01.07.2013 №10/07-13-2, відповідно до якого виконавець надає замовнику рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів замовника в порядку та відповідно до умов цього договору щодо асортименту товарів, наведеного у додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем були надані копії додатків до договору, актів наданих послуг за відповідні періоди та податкових накладних за відповідні періоди.

Згідно із пунктом 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6. статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктом 6.2 вказаного Порядку передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Так на підтвердження виконання господарських взаємовідносин позивачем до суду були надані копії належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, серед яких: копії банківських виписок, копії податкових та видаткових накладних, договори на основі яких Tовариство з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) здійснювало фінансово-господарську діяльність з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Біг Фудз» (код за ЄДРПОУ 38544792), журнали-ордери по рахунку 36, 631, головна книга (обороти по рахунках 301, 311, 643, 70) за період діяльності з 01.07.2013 по 31.01.2014 року.

Наведені вище первинні /платіжні/ облікові документи, що були досліджені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в повній мірі підтверджують факт виконання сторонами умов спірних правочинів та не дають підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

В свою чергу, заперечуючи проти вимог даного позову відповідач посилається на наявність вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к (Провадження №1-кп/761/776/2013) по обвинуваченню громадянина ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Даним вироком серед іншого було встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України ОСОБА_3 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс», яке в свою чергу було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_2, вчинене повторно, а також за згодою і безпосередньою участю ОСОБА_3 Зокрема, у липні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_3 зареєструвати на ім'я останнього в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс».

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними доказами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб контрагентів позивача) у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі відповідні матеріали можуть використовуватись податковим органом в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи.

Так за твердженням податкового органу, вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к (Провадження №1-кп/761/776/2013) в повній мірі підтверджує факт відсутності у TOB «Старксервіс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним правочинам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Проте в матеріалах справи не міститься доказів наявності відповідного судового рішення (обвинувального вироку) стосовно керівника ТОВ "Біг Фудз" ОСОБА_6, підпис якого міститься на первинних бухгалтерських документах, які надавалися позивачем на момент проведення перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України та частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках досудового розслідування кримінальної справи повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

У кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так в своїх запереченнях відповідач наголошує на тому, що податкові накладні та інші документи, що були складені TOB «Старксервіс», не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи, що підтверджують правомірність формування валових витрат та віднесення до податкового кредиту ТОВ "Біг Фудз" сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку, по причині фіктивності спірних правочинів.

Однак, колегія суддів критично оцінює дані твердження податкового органу, оскільки на момент укладення спірних правочинів юридична особа контрагента позивача - ТОВ «Старксервіс» не була припинена у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин була наділена адміністративною процесуальною дієздатністю. Дана обставина підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200063371.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача ТОВ «Старксервіс».

У свою чергу, податковий орган не надав доказів недобросовісності дій позивача, тобто факту обізнаності ТОВ "Біг Фудз" про можливе порушення вимог законодавства його контрагентом, оскільки порушення норм податкового законодавства контрагента не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток підприємств у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та на формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Викладене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалах від 19 червня 2013 року у справі №К/9991/63643/12, від 30 січня 2014 року у справі № К/800/29212/13.

Водночас, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними в справі доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2015 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фудз" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2014 №149726552207, від 30.10.2014 №149626552207, слід задовольнити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фудз" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фудз" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2014 №149726552207, від 30.10.2014 №149626552207 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.10.2014 №149726552207 та від 30.10.2014 №149626552207.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 29.09.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.