Постанова

від 23.03.2012 по справі 2а-507/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2012 р. Справа № 2a-507/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участі секретаря Озара О.Я.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську до приватного виробничо-комерційного підприємства «ІН ТОТО»про стягнення податкового боргу в розмірі 8742,60 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2012 року Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства «ІН ТОТО»(далі -відповідач, підприємство) про стягнення податкового боргу в розмірі 8911,16 гривень.

21.03.2012 року представником позивача суду надано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої розмір податкового боргу відповідача становить 8742,60 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зміну, мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 38 Податкового кодексу України не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 175,47 гривень, з податку на прибуток підприємств в розмірі 639,82 гривень та з податку на додану вартість в розмірі 7927,31 гривень. Всього відповідачем утворено 8742,60 гривень податкового боргу, який ним не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав вказаних в позовній заяві.

Відповідач правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, однак представник позивача в судових засіданнях 12.03.2012 року та 16.03.2012 року позов визнав частково, а саме: визнав утворення податкового боргу та несплату відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб, однак заперечив щодо розміру такого податкового боргу, який вважає меншим, ніж заявлений позивачем. Суму на яку підлягає, на його думку, зменшення податкового боргу вказати не зміг.

23.03.2012 року представник відповідача, після оголошеної за його клопотанням перерви в розгляді справи, в судове засідання не з'явився, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 31.03.1997 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи -приватного виробничо-комерційного підприємства «ІН ТОТО», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 28 - 29).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в місті Івано-Франківську, є платником податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Підприємством допущено утворення податкового боргу з сплати податку на додану вартість в розмірі 7927,31 гривень, що виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум з податку на додану вартість в розмірі 7545,85 гривень та визначеного позивачем грошового зобов'язання з сплати штрафних (фінансових) санкцій, які застосовані за несвоєчасну сплату узгоджених сум з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням за №0002721502 на суму 59,75 гривень -прийнятого за наслідками розгляду акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за №6709/15-2/24686195 від 23.08.2011 року (а. с. 13) та податковим повідомленням-рішенням за №0004111502 на суму 170 гривень, пені в розмірі 151,71 гривень, нарахованої позивачем самостійно.

Суми невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з вказаного податку визначені відповідачем податковими деклараціями з податку на додану вартість №17470 за лютий 2011 року, №77636 за березень 2011 року, №103437 за квітень 2011 року, №112320 за травень 2011 року, №130382 за червень 2011 року, №151587 за липень 2011 року, №156592 за серпень 2011 року, №172206 за вересень 2011 року, №187933 за жовтень 2011 року та 205852 за грудень 2011 року, поданими податковому органу (а. с. 14 - 19, 58 - 60).

Також, відповідачем допущено утворення податкового боргу з сплати податку на прибуток в розмірі 639,82 гривень, що виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум з податку на прибуток в розмірі 570,54 гривень та визначеного позивачем грошового зобов'язання з сплати штрафних (фінансових) санкцій, які застосовані за несвоєчасну сплату узгоджених сум з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням за №0009714501 на суму 53,62 гривень -прийнятого на підставі акта камеральної перевірки податкової звідності з податку на прибуток за №4280/15-1/24686195 від 09.06.2011 року (а. с. 11), пені в розмірі 15,66 гривень, нарахованої позивачем самостійно.

Суми невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з вказаного податку визначені відповідачем податковими деклараціями з податку на прибуток №83962 за І квартал 2011 року, №142279 за ІІ квартал 2011 року та №223918 за ІІ-ІV квартали 2011 року, поданими податковому органу (а. с. 8, 9, 57).

Також, товариством допущено утворення податкового боргу в розмірі 175,47 гривень, що виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум з податку на доходи фізичних осіб, згідно поданої, 14.03.2011 року податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб №17450 (а. с. 20).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1), податок на доходи фізичних осіб (підпункт 9.1.2) податок на додану вартість (підпункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

У відповідності до статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу ( підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків -сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб, у відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту подання таких податкових декларацій, а грошові зобов'язання визначені податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту отримання податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено податок на додану вартість, в тому числі штрафні (фінансові) санкції, в розмірі 7775,60 гривень, податку на прибуток підприємств, з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 624,16 гривень та податок на доходи фізичних осіб в розмірі 175,47 гривень до державного бюджету в строки визначені нормою Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як встановлено судом, позивачем, на суму невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з сплати податку на додану вартість, нарахована пеня в розмірі 151,71 гривень та на суму невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з сплати податку на прибуток підприємств, нарахована пеня в розмірі 15,66 гривень.

Таким чином, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, 7775,60 гривень податку на додану вартість та 151,71 гривень пені, нарахованої позивачем на суми несплати зобов'язань з цього платежу, 624,16 гривень податку на прибуток підприємств та 15,66 гривень пені, нарахованої позивачем на суми несплати зобов'язань з цього платежу та 175,47 гривень податку на доходи фізичних осіб утворюють податковий борг відповідача в розмірі 8742,60 гривень, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що відповідачем здійснено часткове погашення податкового боргу не обґрунтовує заперечень проти позову, оскільки часткове погашення податкового боргу позивачем відображено в обліковій картці платника податку та сплачені суми податкового боргу до стягнення позивачем не заявлялися.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують приватне виробничо-комерційне підприємство «ІН ТОТО» (ідентифікаційний код 24686195) та за рахунок готівки, що йому належить на користь державного бюджету податковий борг з сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток, податку на додану вартість в розмірі 8742 (восьми тисяч сімсот сорока двох) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 28.03.2012 року.