Постанова

від 25.09.2015 по справі 810/3850/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2015 року           810/3850/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Білоцерківському районі Київської області до Приватного підприємства “Білоцерківбудхолдінг” про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків

ВСТАНОВИВ:

          Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Білоцерківському районі Київської області (надалі - Відділення виконавчої дирекції або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства “Білоцерківбудхолдінг” (надалі – ПП “Білоцерківбудхолдінг” або відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 247,00 грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

          Оскільки, самостійно узгоджена сума зі сплати страхових внесків за 4-й квартал 2010 року у розмірі 247,00 грн. відповідачем не сплачена, позивач просив суд стягнути її з відповідача у судовому порядку.

          Представник позивача у судове засідання 25.09.2015 не з'явився. Разом з цим, матеріали адміністративної справи містять клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

          Відповідач правом на подання письмових заперечень проти адміністративного позову не скористався, у судове засідання, призначене на 25.09.2015, не з'явився. Ухвала суду надсилалась відповідачеві за адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: вул. Заводська, буд. 2Б, м. Узин, Білоцерківський район, Київська область, 09161 (а.с.15-17).

          Проте, до суду повернувся конверт з довідкою поштового відділення “за зазначеною адресою не проживає” (а.с.19) .

          З огляду на приписи частин восьмої та одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

          Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон України № 1105-ХІV), суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Фонд соціального страхування від нещасних випадків або Фонд).

          Частинами четвертою та п'ятою статті 10 Закону України № 1105-XIV встановлено, що юридичні особи, як роботодавці, набувають статусу страхувальників з дня взяття їх на облік Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату подання ПП “Білоцерківбудхолдінг” розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків знаходився на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків як платник страхових внесків, а отже, був страхувальником у розумінні положень Закону України №1105-XIV.

Судом встановлено, що ПП “Білоцерківбудхолдінг” до Відділення виконавчої дирекції була подана розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 4-й квартал 2010 року, у якій відповідачем самостійно визначено суму несплачених платежів за 4-й квартал 2010 року у розмірі 247,00 грн.

Проте, як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду, самостійно узгоджена відповідачем сума зобов'язань не сплачена на відповідні рахунки у зв'язку з чим, останній звернувся з позовом до суду.

          Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

          Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи), є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

          Частиною п'ятою статті 21 Основ (у редакції, що діяла до 01.01.2011) обов'язок сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань покладався виключно на роботодавця.

          Крім того, частиною другою статті 45 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2011) було встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

          До 1 січня 2011 року порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначались законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 22 Основ).

Відповідно до пункту 4.10 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за № 867/14134 (втратила чинність згідно з постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 №31, діяла у період до 01.01.2011) розміри страхових внесків страхувальників обчислюються для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Страхові внески, відповідно до пункту 4.12 Інструкції №36, сплачуються юридичними особами - в день одержання коштів на оплату праці в установах банків, а при проведенні оплати праці з готівкової виручки чи натуроплатою - платники зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Відповідно до пункту 7.5 Інструкції №36 юридичні особи - платники страхових внесків щоквартально у двох примірниках складають розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду (додаток 2), один примірник якої подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації страхувальника в такі строки: до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня поточного року, до 25 січня року, наступного за звітним.

          Відповідно до пункту 5.1 Інструкції №36, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством з нарахуванням пені.

          Згідно з пунктом 5.8 вказаної Інструкції, при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

          Враховуючи, що зобов'язання зі сплати страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків за 2010 рік, нарахованих до 01.01.2011 та строк сплати яких настав, самостійно визначене відповідачем у відповідній розрахунковій відомості, суд дійшов висновку, що узгоджена сума зобов'язань, що підлягає стягненню на користь позивача складає 247,00 грн.

          Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Жодних доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 247,00 грн. суду не надано.

          За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та з огляду на те, що недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідачем у самостійному порядку не сплачена, її існування підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, який на дату звернення до суду був звільнений від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

          Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 136, 157 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Білоцерківбудхолдінг» (ідентифікаційний код 34019213) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Білоцерківському районі Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 247 (двісті сорок сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 25.09.2015.