Рішення

від 29.09.2015 по справі 903/989/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2015 р. Справа № 903/989/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЗЕРНОВ» , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«АГРОТЕХНІКАВ» , м.Луцьк

про стягнення 60 149,04грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність від 08.06.2015р.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЗЕРНОВ» звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«АГРОТЕХНІКАВ» та просить стягнути 60 149,04грн. заборгованості, в т.ч.: 55 968,00грн. штрафу, 3 168,09грн. - втрат від інфляції та 1 012,95грн. - 3% річних за договором поставки №31 від 31.03.2014р.

В підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки №31 від 31.03.2014р., специфікацію від 04.06.2014р., рахунок-фактуру №5 від 05.06.2014р., накладну №5 від 05.06.2014р., довіреність №753 від 30.05.2014р., товарно-транспортну накладну №44 від 05.06.2014р., банківські виписки з 01.06.2014р. по 30.06.2014р., з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., з 01.08.2014р. по 31.08.2014р., розрахунок штрафних санкцій, розрахунок відсотків річних та інфляційних витрат, статут ТзОВ В«УТФ ЗЕРНОВ» від 25.02.2013р., протокол №1 від 04.02.2013р., наказ №1від 25.02.2013р., довідку АБ №688143 з ЄДРПОУ ТзОВ В«УТФ ЗЕРНОВ» , виписку з ЄДРПОУ ТзОВ В«УТФ ЗЕРНОВ» , витяг з ЄДРПОУ ТзОВ В«УТФ ЗЕРНОВ» , гарантійний лист №23/07 від 23.07.2014р., акт звіряння за період з 01.06.2014р. по 14.08.2015р., довіреність від 05.01.2015р. (а.с.9-50).

Представник відповідача через канцелярію суду подав наступні документи:

1) пояснення по суті пред'явленого позову за вх. №01-54/9624/15 від 24.09.2015р., в яких просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності. В обґрунтування посилається на:

- ст. 258 ЦК України, відповідно до змісту якої для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

- ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом;

- на ч. 1 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

- зокрема, відповідач згідно умов договору поставки № 31 від 31.03.2014 року та специфікації від 04.06.2014 року зобов'язався оплатити товар протягом 2-х банківських днів, тобто до 06.06.2014 року включно, але цього не зробив, то 07.06.2014 року позивач довідався про порушення умов договору, а отже свого права, тому строк позовної давності, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) починається саме з 07.06.2014 року;

- відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново;

- відповідно до положень п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року №10 до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин, належати письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- 23.07.2014 року відповідач направив позивачу гарантійний лист про погашення боргу до 08.08.2014 року, а отже визнав борг, але своєчасно оплатити його не зміг, то 09.08.2014 року строк позовної давності розпочався заново і позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) до 09.08.2015 року. Оскільки, позивач звернувся до господарського суду Волинської області у вересні 2015 року, то строк позовної давності по стягненню неустойки (штрафу, пені) пропущений;

- борг був сплачений відповідачем 05.09.2014 року, проте згідно положень п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року №10 визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами;

- відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

2) відзив на позовну заяву про стягнення штрафних санкцій за вх. №01-54/9623/15 від 24.09.2015р., в якому просить відмовити в задоволенні стягнення штрафних санкцій.

3) заяву за вх. №01-54/9782/15 від 29.09.2015р., в якій просить застосувати позовну давність та відмовити у позові в частині стягнення штрафу.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача вимог ухвали суду від 03.09.2015р. не виконав, в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду заяви, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0421014527538.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника позивача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

31 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (покупець) було укладено договір поставки № 31, згідно з п. 1.1. якого постачальник передає, а покупець приймає та сплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях до даного договору, сільськогосподарську продукцію. (а.с. 9-10).

Відповідно до п. п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.3, 4.2, 5.4, 5.6, 8.12 договору позивач передає, а відповідач приймає та сплачує на умовах, що вказуються у специфікаціях до даного договору сільськогосподарську продукцію. Найменування товару, кількість та ціна визначається у накладних (специфікаціях, рахунках). Поставка здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях. Передплата за товар, здійснюється відповідачем на умовах та строках, вказаних у специфікаціях до даного договору, що підписані сторонами. У разі неоплати партії товару або за порушення строків оплати, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій. Сплата стороною визначених даним договором або чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням даного договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі, а також штрафні санкції, вказані у ст. 625 ЦК України. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року.

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

В специфікації, підписаній уповноваженими представниками та скріпленій печатками обох сторін 04.06.2014 року, сторони узгодили наступні умови поставки товару: соя товарна, кількістю 43,000 тонн, загальною вартістю 279 930,00грн. Оплата за товар проводиться покупцем на протязі двох банківських днів згідно рахунку-фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару на складі покупця (а.с. 11).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору на поставку №31 від 31.03.2014р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу на підставі довіреності № 753 від 30.05.2014 року (а.с. 13) товар кількістю 43,520 тонн на загальну суму 283 315,20грн., що стверджується рахунком-фактурою № 5 від 05.06.2014 року, накладною № 5 від 05.06.2014 року, товарно-транспортною накладною № 44 від 05.06.2014 р., які відповідач згідно п.4.2. договору та п. 5 специфікації зобов'язався оплатити до 10.06.2014р.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором виконав з порушенням встановлених строків.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що у разі неоплати партії товару або за порушення строків оплати, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій.

Оскільки, відповідач порушив строки оплати товару, як це було визначено п.4.1 - 4.3 договору поставки №31 від 31.03.2014р. позивач нарахував штраф згідно ст. 229, 230 ГК України на підставі п.5.4. договору (розрахунок штрафу (а.с.21).

Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01 - 06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України В«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд, дослідивши документи додані до матеріалів справи, дійшов висновку про задоволення заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 55 968,00грн., виходячи з наступного.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, з врахуванням ст. 257ЦК України позивач мав право звернутись до суду з вимогою про захист свого права та стягнення штрафу за договором поставки №31 від 31.03.2014р. до 10.06.2015р.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до даного спору підлягає до задоволення, що є підставою для відмови у цій частині позову згідно приписів ч.2 п.1 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних в сумі 1 012,95грн. за період з 10.06.2014р. по 22.08.2014р. та інфляційні втрати в сумі 3 168,09грн. за період з 10.06.2014р. по 31.08.2014р. підлягають до задоволення в межах заявлених сум за період прострочення встановлений судом (розрахунок перевірений за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» ,а.с.60-61).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором поставки №31 від 31.03.2014р. підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані підлягають задоволенню в сумі 4 181,04грн. заборгованості, в т.ч.: 3 168,09грн. - інфляційних втрат та 1 012,95грн. - 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 258, 261, 267, 526, 610, 612, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АГРОТЕХНІКАВ» (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Єршова,11, код ЄДРПОУ 21750952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«УТФ ЗЕРНОВ» (04205, м.Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, буд.30, офіс 287, код ЄДРПОУ 38615496) 4 181,04грн. заборгованості, в т.ч.: 3 168,09грн. - інфляційних втрат та 1 012,95грн. - 3% річних та 1 827, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

30.09.2015р.

Суддя В. М. Дем`як