Постанова

від 17.10.2011 по справі 13/526/07-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.10.11 № 13/526/07-АП

суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

до відповідачів: 1. ТОВ В«ІнвестагромашВ» , м. Запоріжжя

2 . ТОВ В«ІнвестінтерсервісВ» , м. Запоріжжя

про визнання недійсним господарського зобов'язання

Суддя Серкіз В.Г.

Секретар судового засідання Скрипець А.О.

Представники сторін:

Від позивача: Кваснюк -ОСОБА_1, дов. № 5528/10/10-010 від 30.05.2011 р.

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

Розглядається адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ТОВ В«ІнвестагромашВ» , м. Запоріжжя та ТОВ В«ІнвестінтерсервісВ» , м. Запоріжжя про визнання недійсним господарського зобов'язання укладеного між відповідачами та оформлене договором поставки № 1 від 03.04.2006 р.

Ухвалою суду від 07.11.2007 р. провадження у справі зупинено до повернення з відрядження представника відповідача - 1 -ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача - 1 після повернення з відрядження надіслати до суду відомості про його закінчення.

Ухвалою суду від 19.09.2011 р. провадження по справі поновлено та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 04.10.2011 р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою у судове засідання позивача та відповідачів 1, 2.

17.10.2011 р. відповідно до ст. 126 КАС України та змін, які внесені до розділу VІІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» КАС України судове засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу В«ОберігВ» .

Судом оголошено про відкриття судового засідання.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у адміністративному позові.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином.

Відповідач 1 та відповідач 2 проти адміністративного позову не заперечили, письмових відзивів на адресу суду не надіслали.

Приймаючи судове рішення за відсутності відповідачів, господарський суд бере до уваги те, що надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає вирішенню спору, отже справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

ДПІ Жовтневого районі м. Запоріжжя проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагромаш" з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету су податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Екопромцентр", ТОВ "Інвестінтерсервіс", ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія", ТОВ "Техноспецстрой-Ф" за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р., про що складений акт перевірки від 05.03.2007р. № 25/23-2/32269224.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Інвестагромаш" мав взаємовідносини з Приватним підприємством "Інвестінтерсервіс", а саме між відповідачами укладене господарське зобов'язання, оформлене договором поставки № 1 від 03.04.2006 р.

На виконання даного договору ТОВ В«ІнвестінтерсервісВ» , м. Запоріжжя виписані податкові накладні, в яких міститься підпис керівника ТОВ "Інвестінтерсервіс" ОСОБА_3, а саме:

податкова накладна № 8 від 30.06.06р. - на суму 191 878,75грн. (ПДВ - 31 979,79грн.);

податкова накладна № 10 від 17.07.06р. - на суму 136 102,58грн. (ПДВ - 22 683,76грн.);

податкова накладна № 12 від 06.07.06р. - на суму 3 310,56грн. (ПДВ - 551,76грн.);

податкова накладна № 13 від 07.07.06р. - на суму 7 829,44грн. (ПДВ - 1 304,91грн.);

податкова накладна № 41 від 26.09.06р. - на суму 20 651,34грн. (ПДВ - 3 441,89грн.);

податкова накладна № 42 від 09.09.06р. - на суму 141 649,39грн. (ПДВ - 23 608,23грн.);

податкова накладна № 43 від 19.09.06р. - на суму 259 604,98грн. (ПДВ - 43 267,50грн.);

податкова накладна № 44 від 21.09.06р. - на суму 267 504,46грн. (ПДВ - 44 584,08грн.);

податкова накладна № 45 від 22.09.06р. - на суму 59 902,40грн. (ПДВ - 9 983,73грн.);

податкова накладна № 46 від 28.09.06р. - на суму ЗО 018,32грн. (ПДВ - 5 003,05грн.);

податкова накладна № 162 від 17.05.06р. - на суму 12 071,81грн. (ПДВ - 2 011,97грн.);

податкова накладна № 165 від 22.05.06р. - на суму 12 071,81грн. (ПДВ - 2 011,97грн.);

податкова накладна № 167 від 26.05.06р. - на суму 16 095,74грн. (ПДВ - 2 682,62грн.);

податкова накладна № 170 від 29.05.06р. - на суму 16 095,74грн. (ПДВ - 2 682,62грн.);

Згідно даного договору кількість, асортимент, ціна товару зазначаються у специфікаціях, які підписані з боку обох сторін, а саме:

специфікація № 1 на суму - 894 999,60грн.;

специфікація № 1 на суму - 1 948 008грн.;

специфікація № 01 від 17.05.06р. на суму - 12 071,81грн.;

специфікація № 2 від 22.05.06р. на суму - 12 071,81грн.;

специфікація № 03 від 26.05.06р. на суму -16 095,74грн.;

специфікація № 04 від 29.05.06р. на суму - 16 095,74грн.;

специфікація № 5 від 06.07.06р. на суму - 3 310,56грн.;

специфікація № 6 від 07.07.06р. на суму - 7 829,44грн.;

специфікація № 7 від 26.09.06р. на суму - 20 651,34грн.;

Сплата за поставлену продукцію здійснено у безготівковій формі на загальну суму 2 022 497 грн. 95 коп., про що свідчить реєстр платіжних доручень.

Під час проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було з'ясовано, що в рамках кримінальної справи № 12840601, порушеної слідчим СУ УМВС України у Запорізькій області, проведена технічна експертиза документів, на підставі яких відбувалися взаємовідносини між відповідачами.

Згідно експертного висновку № 72 від 31.01.07р. проведеною Науково-дослідним експернто-криміналістичним центром, капітаном міліції ОСОБА_4, встановлено, що по-перше, підписи від імені ОСОБА_3 в податкових накладних, виданих постачальником ТОВ "Інвестінтерсервіс" покупцю ТОВ "Інвестагромаш" виконані з використанням рельєфного кліше у вигляді підпису-факсімільє, а по-друге, підписи від імені ОСОБА_3 в податкових накладних, виданих ТОВ "Інвестінтерсервіс" покупцю ТОВ "Інвестагромаш" виконані за допомогою факсімільє з підписом "Афанасьєв" (факсімільє № 1), вилученого 10.11.06р. при проведені обшуку офісу ТОВ "Техноспецстрой-Ф" та ТОВ "Інвестагромаш" за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 117-А, оф. 903.

В рамках цієї ж кримінальної справи був опитаний у якості свідка - громадянин ОСОБА_3, про що свідчить протокол додаткового допиту свідка від 16.01.07р.

Згідно наданих пояснень ОСОБА_3 на питання - які взаємовідносини у сфері фінансово-господарської діяльності були між ТОВ "Інвестінтерсервіс" та ТОВ "Інвестагромаш" та що відомо йому про укладені між ними договори та специфікації до них і чи підписував такі документи ОСОБА_3, відповів - що ніколи не укладав жодного договору від імені підприємства ТОВ "Інвестінтерсервіс". Якщо бути конкретним надані для огляду договори (в тому числі договір поставки № 1 від 03.04.06р.) та доповнення до них не укладав та від свого імені не підписував, пояснив що в цих документах не міститься його підпис. Про взаємовідносини між ТОВ "Інвестінтерсервіс" та ТОВ "Інвестагромаш" йому нічого не відомо та як заявляв раніше йому не відомо, яку діяльність проводило ТОВ "Інвестінтерсервіс".

Також ОСОБА_3 оглянувши податкової накладні, виписані на адресу ТОВ "Інвестагромаш", пояснив, що він не має ніякого відношення к складанню та підписанню цих податкових накладних. У них проставлений не його підпис. Крім того, він ніколи не уповноважував складати ці податкової накладні. Йому взагалі не відомо, які дані та з якою метою повинні вноситься у податкові накладні.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 174 цього ж Кодексу, господарські зобов'язання можуть виникати: В« ...з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;В»

Частиною другою ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Перевіркою встановлено що ТОВ В«ІнвестагромашВ» , м. Запоріжжя не надав докази отримання таких товарів від ТОВ В«ІнвестінтерсервісВ» , м. Запоріжжя, а саме - наявність місць зберігання (складських приміщень) отриманих ТМЦ, здійснення транспортних витрат з придбання та відвантаження отриманих ТМЦ від ТОВ "Інвестінтерстрой", місця та дату фактичного отримання (вручення) ТМЦ, та ким отримано товар від ТОВ "Інвестінтерсервіс".

Договір поставки № 1 від 03.04.06р., податкові накладні та специфікації до договору на підставі яких відповідач-2 здійснив продаж товарів відповідачу-1 підписані з боку ТОВ "Інвестінтерсервіс" гр. ОСОБА_3 - що не відповідає дійсності так як згідно протоколу допиту ОСОБА_3 останній ніяких документів від імені ТОВ "Інвестінтерсервіс" не підписував.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване господарське зобов'язання укладалося без наміру створення правових наслідків, що призвело до завдання державному бюджету збитків у вигляді ненадходження сум податку по ПДВ та податку на прибуток саме з боку ТОВ В«ІнвестагромашВ» , м. Запоріжжя, що є підставою для визнання його недійсним, відповідно до п. 1 ст. 207 та п. 1 ст. 208 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-ІV.

У відповідності до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства...може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

У відповідності ж до п. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до п. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно до ст. 208 ЦК, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Абз. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК передбачено вимоги щодо письмової форми, зокрема зазначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

ТОВ В«ІнвестагромашВ» , м. Запоріжжя укладаючи спірні зобов'язання діяло з метою завідомо суперечливою інтересам держави, а саме - мінімізувати отримані доходи та занизити суми податків по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Згідно статті п. 1 ст. 207 ГК України, для застосування цієї норми права, необхідно встановити, наявність обставин, які засвідчують про те, що сторона (сторони) укладаючи спірну угоду, завідомо діяли з прямим умислом, направленим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Для даних правочинів - господарських зобов'язань характерними є такі ознаки:

- вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави та суспільства в цілому. А тому в даному випадку наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави та суспільства; такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або при наймі однієї) у формі умислу.

У відношенні спірної угоди такі обставини підтверджуються проведеною технічною експертизою (висновок № 72 від 31.01.06р.) та протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_3, які підтверджують про відсутність взаємовідносин ТОВ "Інвестагромаш" з ТОВ "Інвестінтерсервіс".

Отже, правочин, підписаний не уповноваженою особою є таким, що не відповідає вимогам закону, а, отже, господарське зобов'язання, що існує у формі такого правочину є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КАС України визначається перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позову. Перелік вимог, зафіксований у ст. 105 КАС України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Таким чином, позивач може вимагати від суду: скасувати або визнати нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Що стосується кола суб'єктів публічно-правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління (органи виконавчої влади, їх посадові особи, органи і посадові особи законодавчої влади, місцевого самоврядування). Ці суб'єкти є виразниками державних і суспільних інтересів, носіями публічної влади. Суб'єкт публічного управління, обов'язковий учасник публічно-правових відносин, має особливий правовий статус, тому що наділений владними повноваженнями щодо об'єкта управління. Разом з тим, носій владних повноважень обмежений повноваженнями, наданими йому законом.

Відповідно до статті 71 КАС України -кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач 1, 2 у справі, не довели суду обставин, якими вони обґрунтовують свої заперечення проти адміністративного позову, тобто підставу позову, тому судове рішення ґрунтується переважно на доказах, що підтверджують обставини на які посилався позивач і вірогідно, не задовольняє інтереси відповідачів, які не виконали обов'язок доказування.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 4, п. 1 ст. 17, 49, 51, 94, ст. 158 - 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним господарське зобов'язання, укладене між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ІнвестагромашВ» , м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 32269224), Товариством з обмеженою відповідальністю В«ІнвестінтерсервісВ» , м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 34268594), оформлене договором поставки № 1 від 03.04.2006 р.

Суддя В.Г. Серкіз

Бєляєва

Постанову підписано 18.10.2011 р.

гіналом

Помічник судді О.М. Камаєва