Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/16953/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/16953/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» стягнення заборгованості в розмірі 44 508 грн. 35 коп. Представники:

від Позивача: Миронюк В.П. (представник за Довіреністю);;

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Квазар» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 44 508 грн. 35 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 28.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН ПРІНТ ЮА» (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» (Новий боржник) та Публічним акціонерним товариством «Квазар» (Кредитор) було укладено Договір про переведення боргу №91/Д, відповідно до умов якого Первісний боржник перевів на Нового боржника борг (грошове зобов»язання у розмірі 38 235 грн. 47 коп., що виник згідно з п.п.5.1.8, 5.2, 5.3 Основного Договору та на підставі актів виконаних робіт та наданих послуг №798/0214 від 28.02.2014 р., №798/014 від 31.01.2014 р., №798/1213 від 25.12.2013 р., №798/1113 від 29.11.2013 р. від 31.10.2013 р., №798/0913 від 30.09.2013 р., а Новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов»язання згідно наступного графіку погашення заборгованості. Як зазначає Позивач, в порушення умов Договору Новий боржник лише частково сплатив заборгованість у розмірі 12 500 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним товариством «Квазар» становить 25 735 грн. 47 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» 3% річних у розмірі 429 грн. 39 коп., інфляційні у розмірі 11 413 грн. 94 коп. та пеню в розмірі 6 929 грн. 55 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16953/15, судове засідання призначено на 22.07.2015 р.

21.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 03.07.2015 року.

22.07.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 03.07.2015 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 25 735,47 грн. за Договором №45/Д від 01.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 р. відкладено розгляд справи на 03.09.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

03.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні, також, просить Суд продовжити строк розгляду спору.

03.09.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 16.09.2015 р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи та продовженням строків розгляду спору.

В судовому засіданні 16 вересня 2015 року представник Позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з»явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 року у справі № 910/16953/15, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» є 04136, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНО-СИРЕЦЬКА, будинок 3, корпус 25.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/16953/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16 вересня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

28.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН ПРІНТ ЮА» (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» (Новий боржник) та Публічним акціонерним товариством «Квазар» (Кредитор) було укладено Договір про переведення боргу №91/Д, відповідно до умов якого Первісний боржник перевів на Нового боржника борг (грошове зобов»язання у розмірі 38 235 грн. 47 коп., що виник згідно з п.п.5.1.8, 5.2, 5.3 Основного Договору та на підставі актів виконаних робіт та наданих послуг №798/0214 від 28.02.2014 р., №798/014 від 31.01.2014 р., №798/1213 від 25.12.2013 р., №798/1113 від 29.11.2013 р. від 31.10.2013 р., №798/0913 від 30.09.2013 р., а Новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов»язання згідно наступного графіку погашення заборгованості:

- до 01.07.2014 р. - 3 000 грн. 00 коп.;

- до 01.08.2014 р. - 5 000 грн. 00 коп.;

- до 01.09.2014 р. - 7 558 грн. 00 коп.;

- до 01.10.2014 р. - 7 558 грн. 00 коп.;

- до 01.11.2014 р. - 7 558 грн. 00 коп.;

- до 01.12.2014 р. - 7 561 грн. 47 коп.

Згідно з п.1.3 Договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному Договорі і, підписуючи зі своєї Сторони цей Договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах. Визначених цим Договором.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань винна Сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в порушення умов Договору Новий боржник лише частково сплатив заборгованість у розмірі 12 500 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним товариством «Квазар» становить 25 735 грн. 47 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» 3% річних у розмірі 429 грн. 39 коп., інфляційні у розмірі 11 413 грн. 94 коп. та пеню в розмірі 6 929 грн. 55 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Квазар» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про переведення боргу №91/Д від 28.05.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про переведення боргу №91/Д від 28.05.2014 року Відповідачем було частково сплачено заборгованість у загальному розмірі 12 500 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» перед Публічним акціонерним товариством «Квазар» за Договором про переведення боргу №91/Д від 28.05.2014 року становить 25 735 грн. 47 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Квазар» в розмірі 25 735 грн. 47 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 25 735 грн. 47 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 10.12.2014 р. по 30.06.2015 р. у розмірі 429 грн. 39 коп., інфляційні у розмірі 11 413 грн. 94 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором про переведення боргу №91/Д від 28.05.2014 року за загальний період прострочки з 10.12.2014 р. по 30.06.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 429 грн. 39 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 10.12.2014 року по 30.06.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 11 413 грн. 94 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі позовних вимог.

Також Позивач просив Суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період прострочки з 10.12.2014 р. по 30.06.2015 р. у розмірі 6 929 грн. 55 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань винна Сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача в частині застосування шестимісячного періоду нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також Суд зазначає, що Позивачем невірно визначений початок періоду прострочки Відповідача, оскільки останній зобов»язаний був здійснити оплату за спірним Договором у строк до 01.12.2014 р., а тому останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному випадку - 30 листопада 2014 року), проте в даному випадку Суд не має можливості виходити за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, до стягнення з Відповідача підлягає пеня у розмірі 5 625 грн. 14 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 10.12.2014 р. по 30.05.2015 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» на користь Публічного акціонерного товариства «Квазар» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 25 735 грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 429 грн. 39 коп., інфляційні в розмірі 11 413 грн. 94 коп. та пеня у розмірі 5 625 грн. 14 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорцій но задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Квазар» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКРЕЙС» (04136, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНО-СИРЕЦЬКА, будинок 3, корпус 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 39214936) на користь Публічного акціонерного товариства «Квазар» (04136, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНО-СИРЕЦЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 14314038) заборгованість у розмірі 25 735 (двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 47 (сорок сім) коп., 3% річних у розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп., інфляційні у розмірі 11 413 (одинадцять тисяч чотириста тринадцять) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп., пеню у розмірі 5 625 (п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 14 (чотирнадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 46 (сорок шість) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 вересня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин