Рішення

від 17.09.2015 по справі 910/16600/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015Справа №910/16600/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним

позовом Унітарного підприємства «Тупаланггідрокуріліш»

до Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест»

про стягнення заборгованості в розмірі 105 050 доларів США

та за зустрічним

позовом Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест»

до Унітарного підприємства «Тупаланггідрокуріліш»

про визнання недійсною Додаткової угоди №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року

Представники:

від Позивача

за первісним позовом: Бобоназаров А.Р. (представник за Довіреністю);

від Відповідача

за первісним позовом : Матвієвський О.В. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Унітарне підприємство «Тупаланггідрокуріліш» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 105 050 доларів США.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 07.07.2010 року між Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» (Покупець) та Закритим акціонерним товариством «Машпромінвест» (Продавець) було укладено Контракт №0227SL-UZB, відповідно до умов якого Покупець зобов»язався прийняти та оплатити, а Продавець поставити на умовах вказаного Контракту продукцію у номенклатурі, кількості і за ціною, зазначеною у специфікації, наведеної у Додатку №1, що є невід»ємною частиною вказаного Контракту. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він здійснив оплату на загальну суму в розмірі 1 775 270 доларів США за платіжним дорученням №2401 від 24.09.2010 р. та на суму 760 830 доларів США за платіжним дорученням №596 від 01.03.2011 р., проте Відповідачем неналежним чином виконуються умови Договору в частині поставки товару в кількості одного самоскиду КрАЗ-65055-054-02 за ціною 95 500 доларів США. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» становить 95 500 доларів США. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» пеню у розмірі 9 550 долара США.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16600/15, судове засідання призначено на 16.07.2015 р.

09.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла квитанція про оплату судового збору на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.06.2015 року.

16.07.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.06.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.06.2015 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати докази на підтвердження здійснення оплати на поставку товару за Контрактом №0227SL-UZB від 07.06.2010 року;

- надати правове обґрунтування позовних вимог з відсилкою на правові норми законодавства Узбекистану, яким регулюються правовідносини сторін за Контрактом №0227SL-UZB від 07.06.2010 року;

- надати обґрунтований розрахунок пені із зазначенням початку виникнення прострочки та закінчення такого нарахування із посиланням на належні норми законодавства Узбекистану.

2) Відповідача надати докази на підтвердження поставки самохвалу КрАЗ 65055-054-02 у кількості 1 штука на виконання умов Контракту №0227SL-UZB від 07.06.2010 року.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 03.09.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі, клопотанням про продовження строків розгляду спору.

20.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2015 року.

25.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Закритого акціонерного товариства "Машпромінвест" надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить Суд визнати недійсною повністю додаткову угоду від 23 лютого 2012 року №7 до Контракту від 07 липня 2010 року №0227 SL-UZB, укладеного між Унітарним підприємством "Тупаланггідрокуріліш" та Закритим акціонерним товариством "Машпромінвест" та стягнути з Відповідача за зустрічним позовом на користь Позивача за зустрічним позовом судові витрати.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що додаткова угода №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року була підписана від імені Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» заступником голови правління Волошиним І.О., який діяв на підставі довіреності №АТТ-03 від 04.01.2011 р. Як зазначає Позивач за зустрічним позовом, на час укладання додаткової угоди вказана довіреність була недійсною, оскільки строк дії закінчився 20.01.2012 р., а право на укладання від імені Позивача за зустрічним позовом угод (контрактів) належить лише голові правління товариства. За таких підстав, просить Суд визнати недійсною повністю Додаткову угоду №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року, укладеного між Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» та Закритим акціонерним товариством «Машпромінвест».

26.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати позовну давність до вимог Унітарного підприємства "Тупаланггідрокуріліш".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 року зустрічний позов Закритого акціонерного товариства "Машпромінвест" до Унітарного підприємства "Тупаланггідрокуріліш" про визнання недійсною повністю додаткової угоди від 23 лютого 2012 року №7 до Контракту від 07 липня 2010 року №0227 SL-UZB, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №910/16600/15.

03.09.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представники позивача в судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали вимоги та доводи первісної позовної заяви. Представники позивача вимоги ухвали суду від 16.07.2015 року виконали не в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав вимоги та доводи зустрічної позовної заяви.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

1) надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Закритого акціонерного товариства "Машпромінвест";

2) надати відзив на зустрічну позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Машпромінвест" та належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 року відкладено розгляд справи на 09.09.2015 р., у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

07.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.

09.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог та письмові заперечення на відзив Відповідача на виконання вимог ухвали суду.

09.09.2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 р. призначено розгляд справи на 17.09.2015 р., з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи.

В судовому засіданні 17 вересня 2015 року представник Позивача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити первісні позовні вимоги, а в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі. Представник Відповідача за первісним позовом в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 вересня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

07.07.2010 року між Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» (Покупець) та Закритим акціонерним товариством «Машпромінвест» (Продавець) було укладено Контракт №0227SL-UZB, відповідно до умов якого Покупець зобов»язався прийняти та оплатити, а Продавець поставити на умовах вказаного Контракту продукцію у номенклатурі, кількості і за ціною, зазначеною у специфікації, наведеної у Додатку №1, що є невід»ємною частиною вказаного Контракту.

Відповідно до п. 2.1 Контракту кількість Продукції повинно відповідати даним, зазначеним у Специфікації й відвантажуючих документах.

Згідно з п.3.1 Контракту поставка Продукції відбувається на умовах CIP ст. Термез Узбекської залізничної дороги. Умови поставки розуміються у відповідності до Правил ІНКОТЕРМС-2000.

Поставка продукції буде здійснюватись партіями за додатковим письмовим погодженням сторонами, згідно строків поставки продукції, наведених в Додатку 2, що є невід'ємною частиною даного Контракту. (п.3.2 Контракту)

Згідно з п. 3.3 Контракту строк поставки кожної партії продукції починає відлік з моменту авізування банком покупця документарного акредитиву на користь продавця на суму партії, що поставляється, у відповідності до умов даного Контракту. У випадку виставлення акредитиву, що не відповідає умовам Контракту, строк поставки починає відлік з дня приведення акредитиву у відповідність до умов Контракту.

Пунктом 3.5 Контракту передбачено, що датою поставки продукції є дата календарного штемпеля станції відправлення у залізничній накладній, у відповідності до Правил ІНКОТЕРМС-2000 для умов поставки СІР Станція призначення.

Відповідно до п. 4.1 Контракту ціна на продукцію встановлена в доларах США та вказана у Специфікації до даного Контракту.

Згідно з п. 4.4 Контракту загальна сума Контракту становить 2 536 100 доларів США.

За змістом п.п. 5.1 - 5.2 Контракту оплата за продукцію здійснюється в доларах США. Оплата здійснюється окремо за кожну узгоджену партію продукції шляхом виставлення покупцем на користь продавця безвідкличного документарного акредитиву на суму вартості партії продукції, що поставляється за даним Контрактом, протягом трьох банківських днів від дати конвертації відповідної суми коштів в національній валюті Республіки Узбекистан у долари США на Узбецькій Республіканській Валютній біржі. Банк-емітент: АКБ "Туронбанк", м. Ташкент, Республіка Узбекистан. Виконуючий банк: АТ "ОТП Банк", м. Київ, Україна.

Пунктом 10.1 Контракту передбачено, що за порушення строків поставки продукції Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції, що поставляється з порушенням строків, за кожен день прострочки, але не більше 10% від вартості продукції, що поставляється з порушенням строків.

Відповідно до п. 12.2 Контракту всі спори та розбіжності, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, передаються на розгляд господарського (арбітражного) суду за місцезнаходженням відповідача у відповідності до Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаною 20.03.1992 р. урядами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, ратифікованою Україною 19.12.1992 та Республікою Узбекистан 06.05.1993. Правом, що регулює даний Контракт є матеріальне право Республіки Узбекистан .

У п.13.1 Контракту передбачено, що Контракт вступає в силу з моменту його підписання і постановки на облік в уповноважених органах Республіки Узбекистан і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов»язань за Контрактом.

Додатком №1 до Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року Сторони узгодили поставку товару - самоскиду КрАЗ-65055-0000054-02 у кількості 15 штук за ціною за одиницю - 95 500 доларів США на суму 1 432 500 доларів США.

Додатком №2 до Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року Сторони погодили строки поставки продукції - самоскиду КрАЗ-65055-0000054-02 у кількості 15 штук 90 робочих днів.

Додатковими угодами №1 від 20.10.2010 року, № 2 від 29.11.2010 року, № 3 від 07.02.2011 року, №4 від 28.02.2011 року, №5 від 15.04.2011 року, №6 від 28.09.2011 року до Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року вносились зміни в частині строків поставки продукції, строків дії акредитиву та технічних параметрів продукції.

Додатковою угодою №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року Сторони погодили строк поставки продукції 570 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року Позивачем була здійснена оплата у загальному розмірі 2 536 100 доларів США, що підтверджується листом №10/04-203 від 06.02.2015 року Акціонерного комерційного банку «Туронбанк», а Відповідач в свою чергу поставив продукцію у загальній кількості 14 самоскидів КрАЗ-65055-0000054-02, що підтверджується вантажними митними деклараціями, сертифікатом про походження товару, сертифікатами відповідності з додатком.

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем неналежним чином виконуються умови Договору в частині поставки товару в кількості одного самоскиду КрАЗ-65055-054-02 за ціною 95 500 доларів США. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» становить 95 500 доларів США. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» пеню у розмірі 9 550 долара США.

Листом №146 від 26.06.2012 року на адресу Відповідача Позивач просив виконати умови Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року в частині здійснення поставки продукції - самоскиду КрАЗ-65055-054-02 в кількості 1 штуки, у відповідь на який Відповідач листом повідомив про здійснення поставки товару в 3 кварталі 2012 року.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги Позивач за зустрічним позовом зазначає, що додаткова угода №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року була підписана від імені Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» заступником голови правління Волошиним І.О., який діяв на підставі довіреності №АТТ-03 від 04.01.2011 р. Як зазначає Позивач за зустрічним позовом, на час укладання додаткової угоди вказана довіреність була недійсною, оскільки строк дії закінчився 20.01.2012 р., а право на укладання від імені Позивача за зустрічним позовом угод (контрактів) належить лише голові правління товариства. За таких підстав, просить Суд визнати недійсною повністю Додаткову угоду №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року, укладеного між Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» та Закритим акціонерним товариством «Машпромінвест».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Унітарного підприємства «Тупаланггідрокуріліш» підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

За змістом ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Відповідно до п. 12.2 Контракту всі спори та розбіжності, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, передаються на розгляд господарського (арбітражного) суду за місцезнаходженням відповідача у відповідності до Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаною 20.03.1992 р. урядами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, ратифікованою Україною 19.12.1992 р. та Республікою Узбекистан 06.05.1993 р. Правом, що регулює даний Контракт є матеріальне право Республіки Узбекистан .

Таким чином, сторони погодили, що до правовідносин, які виникають із укладеного між сторонами Контракту, підлягає застосуванню матеріальне право Республіки Узбекистан.

Крім того, пунктом першим частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з пунктом другим статті 4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" (дата підписання Україною: 20.03.1992; дата ратифікації: 19.12.1992; дата набуття чинності для України: 19.12.1992) компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду. При наявності такої угоди суд іншої держави - учасниці Співдружності припиняє виробництво у справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до прийняття рішення у справі.

Статтею 8 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і юридичних осіб, які хоча і не передбачені ним, але через загальні початки і сенс цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з договорів і інших операцій, передбачених законом, а також з договорів і інших операцій, хоча і не передбачених законом, але що не перечать йому.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан зобов'язання - цивільне правовідношення, через яке одна особа (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, якось: передати майно, виконати роботу, надавати послуги, сплатити гроші і тому подібне або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору, внаслідок спричинення шкоди і з інших підстав, вказаних у вказаному Кодексі.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством або договором. (стаття 237 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан)

Зобов'язання має бути виконане погодженим і прийнятним для сторін способом. Спосіб виконання зобов'язання, якщо він не витікає із суті зобов'язання і не встановлений законодавством, має бути обумовлений в договорі. (стаття 238 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан)

За своєю правовою природою укладений між сторонами Контракт №0227SL-UZB від 07.07.2010 року є договором поставки, а відтак спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 29 Підрозділу 3 Розділу 1 Частини другої Цивільного кодексу Республіки Узбекистан.

Відповідно до положень ст.ст. 437, 449 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан за договором поставки постачальник-продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк або строки товари, що ним виробляються або закупаються, покупцю для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари та оплатити їх. Покупець оплачує товар, що поставляється, з дотриманням порядку та форми розрахунків, передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року Позивачем була здійснена оплата у загальному розмірі 2 536 100 доларів США, що підтверджується листом №10/04-203 від 06.02.2015 року Акціонерного комерційного банку «Туронбанк», а Відповідач в свою чергу поставив продукцію у загальній кількості лише 14 самоскидів КрАЗ-65055-0000054-02, що підтверджується вантажними митними деклараціями, сертифікатом про походження товару, сертифікатами відповідності з додатком.

Таким чином, Суд зазначає, що Відповідачем неналежним чином виконуються умови Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року в частині здійснення поставки продукції - самоскидів КрАЗ-65055-0000054-02 у кількості 15 штук у строки, передбачені умовами спірного Контракту.

Факт наявності заборгованості Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» перед Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» за Контрактом №0227SL-UZB від 07.07.2010 року в розмірі 95 500 доларів США підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між Закритим акціонерним товариством «Машпромінвест» та Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» станом на 20.03.2012 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення поставки продукції - самоскидів КрАЗ-65055-0000054-02 у загальній кількості 15 штук або повернення Відповідачем сплачених грошових коштів Унітарному підприємству «Тупаланггідрокуріліш» в розмірі 95 500 доларів США, тобто вартості одного самоскиду КрАЗ-65055-0000054-02.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу Республіки Узбекистан та умов Договору поставки, не здійснив поставку продукції у строки, передбачені умовами Контракту, та не повернув сплачені грошові кошти за недопоставлений товар в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 95 500 доларів США - суми основної заборгованості є обґрунтованими.

26.08.2015 року Відповідачем за первісним позовом подано до суду відзив на позовну заяву, яким просив Суд застосувати до позовних вимог Позивача за первісним позовом про стягнення грошових коштів строки позовної давності.

Відповідно до статті 149 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан позовна давність - це термін, в межах якого особа може захистити своє порушене право шляхом пред'явлення позову.

Загальний термін позовної давності Загальний термін позовної давності - три роки. (стаття 150 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан)

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан вимога про захист порушеного права береться до розгляду судом незалежно від закінчення терміну позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення судом рішення. Закінчення терміну позовної давності, про вживання якої заявлено стороною в спорі, є підставою до винесення судом рішення про відмову в позові.

Статтею 154 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан передбачено, що перебіг терміну позовної давності починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. Виключення з цього правила встановлюються вказаним Кодексом і іншими законами. По зобов'язанням з певним терміном виконання перебіг позовної давності починається після закінчення терміну виконання.

Додатковими угодами №1 від 20.10.2010 року, № 2 від 29.11.2010 року, № 3 від 07.02.2011 року, №4 від 28.02.2011 року, №5 від 15.04.2011 року, №6 від 28.09.2011 року, №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року вносились зміни в частині збільшення строків поставки продукції, строків дії акредитиву та технічних параметрів продукції. Додатковою угодою №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227SL-UZB від 07.07.2010 року Сторони погодили строк поставки продукції 570 робочих днів.

Таким чином, перебіг позовної давності до вимог за Контрактом №0227SL-UZB від 07.07.2010 року та додаткових угод до нього починається з 15.12.2012 року.

Судом встановлено, що Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вказаним позовом 12.06.2015 р. (згідно з поштовим штемпелем на поштовому конверті), тоді як право Позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості виникло з 15.12.2012 року, тобто Унітарне підприємство «Тупаланггідрокуріліш» звернулось до суду в межах трирічного загального строку позовної давності для можливості захисту свого порушеного права.

Крім того, відповідно до статті 157 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан перебіг терміну позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку, а також здійсненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Після перерви перебіг терміну позовної давності починається заново, а час, минулий до перерви, не зараховується в новий термін.

Якщо позов залишений судом без розгляду, то перебіг терміну позовної давності, що почався до пред'явлення позову, продовжується в загальному порядку. (стаття 158 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан)

Як вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством «Машпромінвест» та Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за Контрактом №0227SL-UZB від 07.07.2010 року станом на 20.03.2012 року, тобто Відповідачем за первісним позовом вчинялись дії, що свідчать про визнання боргу за Контрактом №0227SL-UZB від 07.07.2010 року. Крім того, ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року у справі №910/14512/14, від 18.12.2014 року у справі №910/28338/14, від 29.01.2015 року у справі №910/1432/15-г повернуто без розгляду позовну заяву Унітарного підприємства «Тупаланггідрокуріліш» про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» заборгованості за Контрактом №0227SL-UZB від 07.07.2010 року.

Таким чином, клопотання Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» від 26.08.2015 року про застосування до позовних вимог Позивача за первісним позовом про стягнення грошових коштів строків позовної давності задоволенню не підлягає.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги щодо стягнення 95 500 доларів США суми основної заборгованості є такими, що підлягають до задоволення.

Також Позивач за первісним позовом просив стягнути з Відповідача за первісним позовом на його користь пеню у розмірі 9 550 доларів США.

Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан неустойкою визнається визначена законодавством або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. На вимогу про сплату неустойки кредитор не зобов'язаний доводити заподіяні йому збитки. Неустойкою забезпечується лише дійсна вимога. Кредитор не має права вимагати сплати неустойки, якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан неустойка виступає у формі штрафу або пені. Пенею визнається неустойка, що сплачується боржником при простроченні виконання зобов'язань і обчислювана в процентному відношенні до невиконаної частини зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 25 Закону Республіки Узбекистан «Про договірно - правову базу діяльності господарюючих суб»єктів» від 29.08.1998 року у випадку прострочки поставки, недопоставки товарів, невиконання робіт або ненадання послуг постачальник (підрядник) сплачує покупцю (замовнику) пеню в розмірі 0,5% невиконаної частини зобов»язання за кожен день прострочки, при цьому загальна сума пені не повинна перевищувати 50% вартості недопоставлених товарів, невиконаних робіт або ненаданих послуг . Сплата пені не звільняє сторону, що порушила договірні зобов»язання, від відшкодування збитків, спричинених прострочкою поставки, недопоставкою товарів, невиконанням робіт або ненаданням послуг.

Пунктом 10.1 Контракту передбачено, що за порушення строків поставки продукції Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції, що поставляється з порушенням строків, за кожен день прострочки, але не більше 10% від вартості продукції, що поставляється з порушенням строків.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 15.12.2012 року по 12.06.2015 року в розмірі 9 550 доларів США, вважає, що ця частина первісних позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 9 550 доларів США, що не перевищує 50% вартості недопоставлених товарів, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 15.12.2012 року по 12.06.2015 року.

Таким чином, з Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» на користь Унітарного підприємства «Тупаланггідрокуріліш» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 95 500 доларів США та пеня у розмірі 9 550 доларів США.

Що стосується зустрічного позову Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» до Унітарного підприємства «Тупаланггідрокуріліш» про визнання недійсною Додаткової угоди №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року, Суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги Позивач за зустрічним позовом зазначає, що додаткова угода №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року була підписана від імені Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» заступником голови правління Волошиним І.О., який діяв на підставі довіреності №АТТ-03 від 04.01.2011 р. Як зазначає Позивач за зустрічним позовом, на час укладання додаткової угоди вказана довіреність була недійсною, оскільки строк дії закінчився 20.01.2012 р., а право на укладання від імені Позивача за зустрічним позовом угод (контрактів) належить лише голові правління товариства. За таких підстав, просить Суд визнати недійсною повністю Додаткову угоду №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року, укладеного між Унітарним підприємством «Тупаланггідрокуріліш» та Закритим акціонерним товариством «Машпромінвест».

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан угода недійсна на підставах, встановлених вказаним Кодексом, через визнання її такою судом (оспорювана угода) або незалежно від такого визнання (нікчемна угода). Вимога про визнання оспорюваної угоди недійсною може бути пред'явлена особами, зазначеними у вказаному Кодексі. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемної угоди може бути пред'явлена будь-якою зацікавленою особою. Суд має право застосувати такі наслідки за власною ініціативою.

Згідно зі статтею 126 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан якщо повноваження особи на здійснення операції обмежені договором або повноваження органу юридичної особи - його уставними документами в порівнянні з тим, як вони визначені в довіреності, в законі або можуть вважатися очевидними з обстановки, в якій здійснюється операція, і якщо при її здійсненні така особа або орган вийшли за межі цих обмежень, угода може бути визнана судом недійсною за позовом особи, на користь якої встановлені обмеження, лише у випадках, коли буде доведено, що інша сторона в операції знала або свідомо повинна була знати про вказані обмеження.

Як вбачається з матеріалів справи, Додаткову угоду №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року від імені Покупця - Унітарного підприємством «Тупаланггідрокуріліш» було укладено директором Салімовим Н.О., який діяв на підставі статуту, з одного боку та від імені Продавця - Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» було укладено заступником голови правління Волошиним І.О., який діяв на підставі довіреності №АТТ-03 від 04.01.2011 року, з іншого боку.

В матеріалах справи наявна довіреність №АТТ-03 від 04.01.2011 року, видана від імені голови правління Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест», який діяв на підставі статуту, на ім'я заступника голови правління Волошина Ігоря Олеговича, зі строком дії по 20.01.2012 року.

Судом розглянуті та відхилені доводи представника Позивача за зустрічним позовом щодо відповідності довіреності №АТТ-03 від 04.01.2011 року вимогам чинного законодавства України згідно з Угодою "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", оскільки, як зазначалось вище у судовому рішенні, Сторони погодили, що до правовідносин, які виникають із укладеного між сторонами Контракту, підлягає застосуванню саме матеріальне право Республіки Узбекистан.

Статтею 129 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан визначено, що угода, здійснена однією особою (представником) від імені іншої особи (що представляється) через повноваження, засноване на довіреності, законі, рішенні суду, або акті уповноваженого на те державного органу, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки того, що представляється. Не допускається здійснення через представника угоди, яка за своїм характером може бути здійснена лише особисто, а також інших операцій у випадках, передбачених законодавчими актами. Представник не може здійснювати угоди від імені того, що представляється ні відносно себе особисто, ні відносно іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком випадків комерційного представництва.

Згідно з ч.1 статті 143 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан дії, вчинені особою, якій видано довіреність до того, як ця особа дізналась або повинна була дізнатися про припинення довіреності, зберігають силу для того, що видав довіреність або його правонаступників відносно третіх осіб.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства Республіки Узбекистан, Суд зазначає, що Позивачем за зустрічним позовом не надано Суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обізнаності Унітарного підприємством «Тупаланггідрокуріліш» про обмеження дії довіреності №АТТ-03 від 04.01.2011 року під час укладання Додаткової угоди №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення статті 126 Цивільного кодексу Республіки Узбекистан, Позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду з вимогами про визнання Додаткової угоди №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року недійсною не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а тому зустрічні позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» задоволенню не підлягаю повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на Відповідача, а витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Первісний позов Унітарного підприємства «Тупаланггідрокуріліш» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, будинок 62-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 30862448) на користь Унітарного підприємства «Тупаланггідрокуріліш» (191000 Республіка Узбекистан, Сурхандарьінська область, Саріасинський район, селище Янгі Тупаланг, код юридичної особи 21955000) заборгованість у розмірі 95 500 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот) доларів США, пеню у розмірі 9 550 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) доларів США та судовий збір у розмірі 44 178 (сорок чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн. 76 (сімдесят шість) коп.

3. В задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства «Машпромінвест» до Унітарного підприємства «Тупаланггідрокуріліш» про визнання недійсною Додаткової угоди №7 від 23.02.2012 року до Контракту №0227 SL-UZB від 07.07.2010 року - відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 вересня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин