Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/19445/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/19445/15

За позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУДІНВЕСТ" простягнення 116 288,34 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Поліщук Л.П. - представник за довіреністю № 74-Д від 26.12.14 від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 23.09.15 в порядку ст. 85 ГПК України , було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУДІНВЕСТ" про стягнення 116 288,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУДІНВЕСТ", як власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою Київ, вул. Золотоворітська, 2 споживались комунальні послуги, які надавались позивачем. За доводами позивача, відповідач систематично не здійснював оплату наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього в період з 20.09.2010 по 30.06.2012 утворилась заборгованість за фактично надані комунальні послуги в розмірі 68 796,88 грн. та з 03.07.2012 по 24.07.2014 утворилась заборгованість за послуги надані згідно умов договору № Ц-219 у розмірі 47491,46 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19445/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.08.2015.

У судове засідання, призначене на 19.08.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду подав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 19.08.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 23.09.15.

Представник позивача в судове засідання 23.09.2015 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (п.п. 1.1, 1.2 Статуту).

Відповідно до п. 2.2.1 Статуту, основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо-будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

Як зазначає позивач, на підставі укладених з АЕК "Київенерго" та ВАТ "АК "Київводоканал" договорів, відповідачу надавались комунальні послуги у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, 2, площею 130,9 кв.м., власником якого є відповідач згідно договору купівлі-продажу № 1553 від 12.05.2006р.

У період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року облік, нарахування та збір платежів від власників нежитлових приміщень від імені позивача здійснювали КП "ЖЕКи", що діяли на підставі договорів доручення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 905 від 13.09.2010 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущення безоплатного використання теплової енергії та водопостачання Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками приміщень Шевченківського району міста Києва.

КП ЖЕКам доручено передати позивачу всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району міста Києва, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010.

На виконання вказаного окремого доручення КП ЖЕК "Центральна" було складено акт звіряння розрахунків за комунальні послуги станом на 30.09.2010, відповідно до якого за відповідачем значиться заборгованість за спожиті комунальні послуги в сумі 13671,02 грн.

При цьому, окремий договір на використання теплової енергії та водопостачання між КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та ТОВ «Проектбудінвест» у подальшому укладений не був, а нарахування вартості комунальних послуг й надалі здійснювалось без оформлення письмового договору.

Звертаючись до суду з даним позовом КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" зазначає, що за період з 01.09.2010 по 30.06.2012 відповідачу були надані комунальні послуги на загальну суму 66923,33 грн., на підтвердження чого надано облікові картки (табуляграми), розшифровки рахунків абонента, а також рахунки, які складались позивачем на ім'я відповідача.

В той час, як відповідачем оплачені послуги позивача в сумі 11170,90 грн., на підтвердження чого позивачем надано Довідку про оплати та банківську виписку з рахунку. За твердженням позивача, за відповідачем рахується заборгованість за фактично спожиті послуги в розмірі 68796,88 грн, з яких 55752,43 грн. - сума основного боргу, 7916,06 грн. - інфляційна складова боргу, 5128,39 грн. - 3 % річних.

Крім того, 01.06.12 ТОВ «Проектбудінвест» (споживач) та КП по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради правонаступником якого є позивач (виконавець) укладено договір № Ц-219 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за умовами якого позивач зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п.1.2 договору споживач є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, 2, площею 130,9 кв.м.

Відповідно до п.3.2 договору у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п.4.2.1 споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлениц договором строк.

14.06.2012 року між сторонами було укладено договір № РСТ-37 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до п.1.1 якого боржник (відповідач) визнає свої зобов'язання перед кредитором (позивачем), що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті комунальні послуги за період з 01.09.10 по 14.06.12, відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.06.12 заборгованість становить 54025,24 грн.

Відповідачем умови договору № РСТ-37 про реструктуризацію заборгованості виконані не були, графік погашення заборгованості не дотримано.

В зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані комунальні послуги надані згідно умов договору № Ц-219 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 01.07.12 по 24.07.14 в сумі 30375,00 грн, 13550,11 грн. інфляційної складової боргу, 3566,35 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і надалі в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. вказаного 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

При цьому відповідно до ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг в період з 20.09.10 по 30.06.12 сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

При цьому, слід відзначити, що відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, зобов'язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг з опалення та постачання холодної води виникло на підставі дії вищевказаних законів.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем комунальних послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг як в період фактичного користування послугами так і в період дії договору № Ц-219, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 55 752,43 грн. за фактично надані послуги та 30375,00 грн. за послуги, надані на підставі договору № Ц-219.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 5128,39 грн. та інфляційні втрати в сумі 7916,06 грн., що нараховані на заборгованість за фактично спожиті послуги за період з 20.09.2010 по 30.06.2012, а також 3% річних в сумі 3566,35 грн. та інфляційні втрати в сумі 13550,11 грн., що нараховані на заборгованість за договором № Ц-219 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 01.07.12 по 24.07.14.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбудінвест" (01133, м. Київ, бульв. Лесі України, буд. 15 А, ідентифікаційний код 32248340) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 55 752 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 43 коп. - заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010 по 30.06.2012 року, 7 916 (сім тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 06 коп. - втрат від інфляційних процесів, 5 128 (п'ять тисяч сто двадцять вісім) грн. 39 коп. - 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбудінвест" (01133, м. Київ, бульв. Лесі України, буд. 15 А, ідентифікаційний код 32248340) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 30 375 (тридцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - заборгованості за комунальні послуги за Договором № Ц-219 за період з 01.07.2012 по 24.07.2014 року, 13 550 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 11 коп. - втрат від інфляційних процесів, 3 566 (три тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 35 коп. - 3 % річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбудінвест" (01133, м. Київ, бульв. Лесі України, буд. 15 А, ідентифікаційний код 32248340) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 2 325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) грн. 77 коп. - судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.09.15 р.

Суддя Пукшин Л.Г.