Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/19828/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/19828/15

За позовом Приватного підприємства «ВІК ГРУПСЕРВІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інженерно-будівельна компанія»

про стягнення 173 383,39 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Овчинников Д.В. - представник за довіреністю від 25.06.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 23.09.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «ВІК ГРУПСЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інженерно-будівельна компанія» про стягнення 173 383,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.07.2012 року між сторонами було укладено договір поставки № 300712 за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити труби, трубопровідну арматуру, фасоні та з'єднувальні деталі для водопроводів та каналізації та сантехнічні вироби, одиниця виміру яких визначається сторонами у відповідних специфікаціях на кожну поставку. За доводами позивача ПП «ВІК ГРУПСЕРВІС» протягом 2012 року здійснив поставку товарів відповідачу, згідно з видатковими накладними № РН-0000436 від 24.09.2012 на суму 775 148,35 грн, № РН-0000467 від 02.10.2012 на суму 186 999,80 грн та № РН-0000512 від 19.10.2012 на суму 3 149,65 грн. Відповідачем в свою чергу було повернуто товар на суму 42 825,70 грн та оплачено у сумі 832 334,20 грн, у зв'язку з чим у останнього утворився борг перед позивачем у сумі 90 137,90 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію з вимогою погасити борг, проте відповідачем вимога була проігнорована. А тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача боргу у розмірі 90 137,90 грн а також пені у розмірі 7 358,26 грн, 3% річних у розмірі 7 183,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 68 703,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/19828/15 та призначено розгляд справи на 23.09.2015.

У судове засідання 23.09.2015 з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0421014370078, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 11.08.2015. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 липня 2012 року між Приватним підприємством «ВІК ГРУПСЕРВІС» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна інженерно-будівельна компанія (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 300712 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник передає у власність покупцеві а покупець приймає та оплачує труби, трубопровідну арматуру, фасоні та з'єднувальні деталі для водопроводів та каналізації та сантехнічні вироби (надалі - товар), одиниця виміру яких визначається сторонами у відповідних специфікаціях на кожну поставку, що є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору ціна за одиницю виміру та загальна ціна товару визначається сторонами у відповідному рахунку-фактурі та специфікації.

Оплата товарів покупцем у повному обсязі здійснюється шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно відповідного рахунку-фактури не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем, зазначеної у відповідній видатковій накладній (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 4.2. договору товар вважається прийнятим покупцем згідно належним чином підписаної видаткової накладної. Дата відвантаження визначається у видатковій накладній.

За доводами позивача ПП «ВІК ГРУПСЕРВІС» протягом 2012 року здійснив поставку товарів відповідачу на суму 965 297,80 грн, згідно з видатковими накладними № РН-0000436 від 24.09.2012 на суму 775 148,35 грн, № РН-0000467 від 02.10.2012 на суму 186 999,80 грн та № РН-0000512 від 19.10.2012 на суму 3 149,65 грн. Відповідачем в свою чергу було повернуто товар на суму 42 825,70 грн та оплачено у сумі 832 334,20 грн, у зв'язку з чим у останнього утворився борг перед позивачем у сумі 90 137,90 грн. З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію № 27/2 від 27.11.2014 з вимогою погасити борг, проте відповідачем вимога була проігнорована.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням, на думку позивача, зобов'язань за договором щодо оплати товару з боку відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата товарів покупцем у повному обсязі здійснюється шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно відповідного рахунку-фактури не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем, зазначеної у відповідній видатковій накладній.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом вересня-жовтня 2012 року поставив відповідачу товар на суму 965 297,80 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: № РН-0000436 від 24.09.2012 на суму 775 148,35 грн, № РН-0000467 від 02.10.2012 на суму 186 999,80 грн та № РН-0000512 від 19.10.2012 на суму 3 149,65 грн. Відповідачем у свою чергу було прийнято товар, що підтверджується довіреностями на отримання цінностей № 17 від 19.09.2012 та № 18 від 24.09.2012 р., частково оплачено товар на суму 832 334,20 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача та повернуто товар на суму 42 825,70 грн, згідно з видатковою накладною (повернення) № ВП-0000004 від 18.12.2012 р. А тому на момент звернення позивача до суду з позовом, борг відповідача становив 90 137,90 грн (965 297,80 грн - 832 334,20 грн - 42 825,70 грн).

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи по суті настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 90 137,90 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 90 137,90 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 358,26 грн, 3% річних у розмірі 7 183,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 68 703,55 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3. договору покупець за порушення терміну оплати, зазначеному у п. 3.1. договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі, № % річних та інфляційних втратСудом здійснено перерахунок розміру пені, зокрема:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 240137.90 20.11.2012 - 29.11.2012 10 7.5000 % 0.041 %* 984.17 90137.90 30.11.2012 - 20.05.2013 172 7.5000 % 0.041 %* 6353.98

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 7 338,15 грн. в іншій частині пені слід відмовити.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, зокрема:

Судом перевірено розрахунок 3% річних, та встановлено, що з відповідачем допущено арифметичну посилку при додаванні сум, а тому до задоволенні підлягає 3% річних у сумі 7 183,67 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд встановив, що інфляційні втрати становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають сума у розмірі, заявленому позивачем, а саме 68 703,55 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору та послуг адвоката відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інженерно-будівельна компанія» (04210, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 34, ідентифікаційний код: 37797103) на користь Приватного підприємства «ВІК ГРУПСЕРВІС» 01013, м. Київ, вул.. Будіндустрії, буд. 5, ідентифікаційний код 32956181) основну суму боргу у розмірі 90 137 (дев'яносто тисяч сто тридцять сім) грн 90 коп.; пеню у розмірі 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн 15 коп.; 3% річних у розмірі 7 183 (сім тисяч сто вісімдесят три) грн 67 коп.; інфляційні втрати у розмірі 68 703 (шістдесят вісім тисяч сімсот три) грн 55 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 467 (три тисячі чотириста шістдесят сім) грн 28 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.