Рішення

від 15.09.2015 по справі 910/19864/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015Справа №910/19864/15

За позовом Державного підприємства "Готель "Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма "Супутник"

про стягнення грошових коштів

Суддя Демидов В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Брусніцина М.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явилися.

встановив:

03.08.2015 до Господарського суду міста Києва звернулося ДП "Готель "Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма "Супутник" про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг від 18.03.2011 в сумі 4062 грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 261 грн. 44 коп., 3096 грн. 43 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 273 грн. 77 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як Замовник не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг № 1а-з/11 від 18.03.2011, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості наданих йому позивачем як Виконавцем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на суму 6 062,49 грн., однак, Замовник послуги оплатив лише частково, зокрема в розмірі 2000,00 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в сумі 4062,49 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 261 грн. 44 коп., 3096 грн. 43 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 273 грн. 77 коп. пені за неналежне виконання умов Договору щодо оплати послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 порушено провадження по справі № 910/19908/15, розгляд справи призначено на 20.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 15.09.2015.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, суд встановив такі фактичні обставини.

18.03.2011 між позивачем (надалі - Виконавець або Довіритель) та відповідачем (далі по тексту - Агент або Замовник) укладено договір про надання послуг № 1а-з/11 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого Замовник замовляє та оплачує, а Виконавець надає Замовник комплекс послуг з організації прийому, розміщення та комплексного обслуговування індивідуальних осіб та груп осіб, які прибувають до міста Києва.

Виконавець надав Замовнику послуги за Договором на суму 6062,49 грн., а відповідач такі послуги прийняв, що підтверджується складеним між сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ук-0001577 від 08.06.2013

У відповідності до п. 3.1. Договору послуг Замовник проводить 100% передплату вартості замовлених послуг згідно виставленому Виконавцем рахунку.

Матеріали справи свідчать, що в оплату послуг за Договором Замовник перерахував на користь Виконавця 2000,00 грн., що витікає з акту звірки від 31.10.2014 та не спростовано сторонами. Зі змісту вказаного акту звірки також вбачається, що підставою для оплати послуг є рахунок № 696 від 30/05, що свідчить про виставлення відповідного рахунку Виконавцем та про обізнаність про такий рахунок з боку Замовника.

Несплачену за договором заборгованість позивач просить стягнути з відповідача за позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав .

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 18.03.2011 між сторонами укладено договір про надання послуг, згідно умов п. 1.1. якого Замовник замовляє та оплачує, а Виконавець надає Замовник комплекс послуг з організації прийому, розміщення та комплексного обслуговування індивідуальних осіб та груп осіб, які прибувають до міста Києва.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3.1. Договору послуг Замовник проводить 100% передплату вартості замовлених послуг, згідно виставленому Виконавцем рахунку.

З матеріалів справи вбачаться, що Виконавець надав Замовнику послуги за Договором на суму 6062,49 грн., а відповідач такі послуги прийняв та оплати частково, у сумі 2000 грн.

Зі змісту складеного сторонами у справі акту звірки 31.10.2014 вбачається, що підставою для оплати послуг є рахунок № 696 від 30/05, що свідчить про виставлення відповідного рахунку Виконавцем та про обізнаність про такий рахунок з боку Замовника.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 та 20.08.2015 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати послуг за Договором у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на вересень 2015 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника боргу за Договором по оплаті послуг в розмірі 4062,49 грн. з розрахунку 6 062,49 грн. (сума послуг) - 2 000,00 грн. (частково оплачені послуги).

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені в розмірі 273,77 грн. суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У своїй постанові від 17.12.2013 N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пленум Вищого господарського суду України з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, зазначив, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

З урахуванням того, що сторонами в Договорі не визначено розміру та бази нарахування пені за несвоєчасне виконання Агентом взятих на себе зобов'язань щодо оплати послуг, тобто не конкретизовано виду відповідальності Замовника за порушення останнім п. 3.1. Договору, а позивачем не визначено і не зазначено обов'язок та умови сплати пені з боку відповідача в силу вимог певного законодавчого акту, зважаючи на те, що нарахування пені в такому випадку здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", недоведеними та необґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Замовника 273,77 грн. пені за невиконання/неналежне виконання останнім грошового зобов'язання по Договору щодо оплати послуг.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, доведеними є заявлені позивачем вимоги про стягнення з Замовника, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Виконавця відповідача 261,44 грн. 3% річних та 3 096,43 грн. втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати послуг, з розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 08.06.2013 - 30.06.2015 4062.49 1.762 3096.43 7158.92 Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1761,96 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма "Супутник" (ідентифікаційний код 30859786, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, рах. № 26006501334914 в AT «ОТП Банк» в м. Київ, МФО 300528), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Готель "Україна" (ідентифікаційний код 22926100, адреса: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 4, р/р 2600830938001 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в м. Києві, ІПН 229261026553, МФО 305749), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 4 062,49 грн. (чотири тисячі шістдесят дві гривні 49 копійок), 3% річних - 261,44 грн. (двісті шістдесят одна гривня 44 копійки), втрат від інфляції - 3 096,43 грн. (три тисячі дев'яносто шість гривень 43 копійки) та судові витрати - 1 761,96 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят одна гривня 96 копійок). Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 15.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне рішення складено 21.09.2015.

Суддя В.О. Демидов