Рішення

від 29.09.2015 по справі 917/1714/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015 р. Справа №917/1714/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріженергокомплект", вул.Дніпровські Зорі, 1, а/с 8033, м.Запоріжжя, 69015

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Ватра", вул.Будівельників, 31, м.Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про стягнення грошових коштів в сумі 130 841,08 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 15.08.2015р.

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про стягнення 130 841,08 грн., у тому числі 110 000,60 грн. основного боргу за договором № 070414 від 07.04.2014р., 895,07 грн. 3% річних, 3 309,70 грн. інфляційних втрат, 16 635,71 грн. пені.

29.09.2015р. позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі (вх. № 14208 від 29.09.2015р.) та заява про зменшення позовних вимог (вх. № 14209 від 29.09.2015р.). В заяві позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 110 000,60 грн. основного боргу, 895,07 грн. 3% річних, 3 309,70 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення 110 000,60 грн. основного боргу, 895,07 грн. 3% річних, 3 309,70 грн. інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

07.04.2014 року, між ТОВ «Запоріженергокомплект» (далі по тексту - Позивач, постачальник) та ТОВ ВКП «Ватра» (далі по тексту - Відповідач, покупець) укладено Договір поставки №070414 (далі - Договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п. 1.1. Постачальник зобов'язується поставити в обумовленні строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму;

- п.2.1. Загальна кількість і номенклатура товару, що поставляється, визначається специфікаціями, що є невід"ємною частиною цього договору;

- п.5.3. Покупець оплачує товар в наступному порядку, якщо інше не обумовляється в специфікаціях, що являються невід"ємною частиною цього договору: 100% передплата;

- п.6.2. За прострочку виконання зобов"язань по цьому договору винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від ціни невиконаного зобов"язання за кожен день прострочки. Пеня за порушення грошового зобов"язання по даному договору обмежується розміром і в порядку, передбаченому законами.

Позивач вказує, що за усним проханням відповідача розстрочити платежі, без здійснення відповідачем передплати поставив, а відповідач прийняв товар на суму на суму 849 136,28 гривень.

В підтвердження факту поставки позивачем надані наступні документи: Видаткова накладна від 07.04.2014р. №217 на суму 3 257,24 грн.; Видаткова накладна від 05.05.2014р. № 308 на суму 32 200,80 грн.; Видаткова накладна від 06.06.2014р. № 439 на суму 74 500,45 грн.; Видаткова накладна від 06.06.2014р. № 440 на суму 2 400,00 грн.; Видаткова накладна від 11.06.2014р. № 454 на суму 17 810,92 грн.; Видаткова накладна від 10.07.2014р. № 560 на суму 162 603,98 грн.; Видаткова накладна від 10.07.2014р. № 561 на суму 10 920,00 грн.; Видаткова накладна від 29.07.2014р. № 618 на суму 273 627,96 грн.; Видаткова накладна від 29.07.2014р. № 619 на суму 167 421,60 грн.; Видаткова накладна від 28.08.2014р. № 722 на суму 12 830,36 грн.; Видаткова накладна від 19.09.2014р. № 795 на суму 24 323,92 грн.; Видаткова накладна від 22.09.2014р. № 810 на суму 3 775,20 грн.; Видаткова накладна від 07.11.2014р. № 973 на суму 9 133,78 грн.; Видаткова накладна від 01.04.2015р. № 190 на суму 6 585,70 грн.; Видаткова накладна від 10.04.2015р. № 209 на суму 5 021,82 грн.; Видаткова накладна від 16.04.2015р. № 217 на суму 5 538,37 грн.; Видаткова накладна від 29.04.2015р № 240 на суму 19 547,35 грн.; Видаткова накладна від 29.04.2015р № 241 на суму 2 030,83 грн.; Видаткова накладна від 30.04.2015р. № 244 на суму 15 606,00 грн. Загальна сума видаткових накладних - 849 136,28 гривень.

Оригінали видаткових накладних оглянуті в судом у засіданні, копії долучені до матеріалів справи. Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

Позивач вказує, що Відповідачем оплата отриманого ним товару здійснена частково, що підтверджується наданими банківськими виписками за 08.04.2014р., 30.04.2014р., 30.05.2014р., 02.06.2014р., 04.06.2014р., 05.06.2014, 13.06.2014р., 09.07.2014р., 07.08.2014р., 28.08.2014р., 18.09.2014р., 07.11.2014р., 26.12.2014р., 30.03.2015р., 31.03.2015р., 09.04.2015р., 15.04.2015р., 20.04.2015р., 28.04.2015р., 28.04.2015р., 30.04.2015р.

За даними позивача, відповідачем неоплачена частина отриманого ним товару за видатковими накладними № 618 від 29.07.2015р. та № 619 від 29.07.2014р., всього на суму 110 000,60 грн.

Даний розмір заборгованості відображено сторонами у акті звіряння, що підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками (оригінал акту доданий до пояснень від 29.09.2015р.).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 110 000,60 грн. основного боргу за договором № 070414 від 07.04.2014р., 895,07 грн. 3% річних, 3 309,70 грн. інфляційних втрат.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору № 070414 від 07.04.2014р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 538 Цивільного Кодексу України визначає, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором № 070414 від 07.04.2014р. в частині поставки відповідачу продукції на підставі видаткових накладних. Факт отримання товару від позивача за видатковими накладними від 07.04.2014р. №217 на суму 3 257,24 грн.; від 05.05.2014р. № 308 на суму 32 200,80 грн.; від 06.06.2014р. № 439 на суму 74 500,45 грн.; від 06.06.2014р. № 440 на суму 2 400,00 грн.; від 11.06.2014р. № 454 на суму 17 810,92 грн.; від 10.07.2014р. № 560 на суму 162 603,98 грн.; від 10.07.2014р. № 561 на суму 10 920,00 грн.; від 29.07.2014р. № 618 на суму 273 627,96 грн.; від 29.07.2014р. № 619 на суму 167 421,60 грн.; від 28.08.2014р. № 722 на суму 12 830,36 грн.; від 19.09.2014р. № 795 на суму 24 323,92 грн.; від 22.09.2014р. № 810 на суму 3 775,20 грн.; від 07.11.2014р. № 973 на суму 9 133,78 грн.; від 01.04.2015р. № 190 на суму 6 585,70 грн.; від 10.04.2015р. № 209 на суму 5 021,82 грн.; від 16.04.2015р. № 217 на суму 5 538,37 грн.; від 29.04.2015р № 240 на суму 19 547,35 грн.; від 29.04.2015р № 241 на суму 2 030,83 грн.; від 30.04.2015р. № 244 на суму 15 606,00 грн. відповідач не спростовував.

У відповідності до п.5.3 Договору, яким визначено, що покупець оплачує товар на умовах 100% передплати та ст.692 ЦК України (Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару) з врахуванням дат здійснених неоплачених поставок, відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання по сплаті вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 110 000,60 грн. заборгованості підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідачу нараховані інфляційні за період з травня по липень 2015р. в розмірі 3 309,70 грн. та три проценти річних від простроченої суми за період з 01.05.2015р. по 07.08.2015р. в розмірі 895,07 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає позовні вимоги в частині їх стягнення такими, що підлягають задоволенню, зокрема, вимоги про стягнення інфляційних за період з травня по липень 2015р. в розмірі 3 309,70 грн. та три проценти річних від простроченої суми за період з 01.05.2015р. по 07.08.2015р. в розмірі 895,07 грн. (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VІ "Про судовий збір" повернення судового збору здійснюється за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про повернення позивачу з державного бюджету сплаченої суми судового збору в розмірі 332,89 грн. у зв'язку з задоволенням судом заяви про зменшення позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Ватра"(вул.Будівельників, 31, м.Комсомольськ, Полтавська область, 39800, ЄДРПОУ 24392915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріженергокомплект" (вул.Дніпровські Зорі, 1, а/с 8033, м.Запоріжжя, 69015, ЄДРПОУ 23290472) 110 000,60 грн. основного боргу, 895,07 грн. 3% річних, 3 309,70 грн. інфляційних втрат, 2284,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Запоріженергокомплект" (вул.Дніпровські Зорі, 1, а/с 8033, м.Запоріжжя, 69015, ЄДРПОУ 23290472) з Державного бюджету України в порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" 332,89 грн. витрат по сплаті судового збору сплаченого платіжним дорученням №1096 від 07.08.2015 р. на суму 2617,00 грн. (оригінал в матер. справи, а.с - 8).

Повне рішення складено _____.2015р.

Суддя Киричук О.А.