Рішення

від 29.09.2015 по справі 923/1287/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 р. Справа № 923/1287/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі В.І. Ковтун, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна", м. Херсон

до: Приватного підприємства "Полба", м. Херсон

про стягнення 158 499 грн. 74 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 представник, дов. № 43 від 25.12.2014р.;

від відповідача - не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна", м. Херсон (далі-позивач) звернувся з позовом до приватного підприємства "Полба", м. Херсон, (далі-відповідач) про стягнення 158499 грн. 74 коп. за договором поставки з яких: 117220,00 грн. - основного боргу, 20375,89 грн. - сума пені, 1011,62 грн. - сума трьох процентів річних, 19892,23 грн. - сума інфляційних втрат. Також позивач просить стягнути з відповідача 3169,99 грн. сплаченого судового збору.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 692 ЦК України, договірних зобов’язань з оплати поставленого товару.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних ухвалами суду документів не надав. Докази отримання відповідачем ухвали про порушення в матеріалах справи відсутні. Копія ухвали про відкладення розгляду справи надіслана на адресу відповідача, зазначену у витягу з ЄДРЮО та ФОП та повернута до суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає". За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Справу розглянуто в судовому засіданні 27 серпня та 29 вересня 2015 року.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між ТОВ "Екобіотек-Україна" (надалі-постачальник) та ПП "Полба" (надалі-покупець) 29 серпня 2014 року було укладено договір поставки № 96/М (надалі-договір), предметом якого була поставка макухи з насіння соняшника українського походження (надалі-товар) (а.с. 21-24).

Відповідно до п. 2.3. Договору кількість партії ОСОБА_2 визначається в Додаткових угодах до даного Договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно із п. 1 Додаткової угоди № 13 від 31.03.2015 року до Договору № 96/М від 29.08.2014 року визначено кількість партії ОСОБА_2, яка становила 200 (двісті) тон +/- 5% (а.с. 26).

Пунктами 2.2., 2.4. та 2.5. Договору встановлено наступне:

Загальна кількість ОСОБА_2, що поставляється за даним Договором складає сукупність загальної кількості партії ОСОБА_2, визначених в Додаткових угодах до даного Договору, що є його невід’ємними частинами.

Ціна за одиницю ОСОБА_2 визначається в Додаткових угодах до даного Договору, що є його невід’ємними частинами.

Загальна сума договору складає сукупність загальних сум партії ОСОБА_2, визначених в Додаткових угодах до даного Договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно із пп. 2 і 3 Додаткової угоди № 13 від 31.03.2015 року до Договору № 96/М від 29.08.2014 року передбачено, що ціна за одну тонну становить 5850 (п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят) гривень, 00 копійок, втому числі ПДВ 975,00 грн., а загальна сума партії ОСОБА_2 складає 1170000 (один мільйон сто сімдесят тисяч) гривень, 00 копійок, у тому числі ПДВ 195000,00 гривень (а.с. 26).

У відповідності до п. 4.7. Договору термін поставки партії ОСОБА_2 визначається в Додаткових угодах до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Термін поставки партії ОСОБА_2 становив строк до 11 квітня 2015 року (включно) (п. 4 Додаткової угоди № 13 від 31.03.2015 до Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору Оплата ОСОБА_2 Покупцем здійснюється на підставі рахунку, виставленого Постачальником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його виставлення, шляхом 100% попередньої оплати ОСОБА_2 в безготівковій формі з поточного банківського рахунку Покупця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 4.8. Договору встановлено, що Поставка ОСОБА_2 Постачальником здійснюється після 100% оплати Покупцем вартості ОСОБА_2.

Відповідно до п. 8.1. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року включно, а в частині сплати штрафних санкцій, неустойки та відшкодування збитків - до повного виконання сторонами даних зобов'язань на умовах, визначених договором.

Позивач на виконання вимог Договору та Додаткової угоди № 13 від 31.03.2015 року до нього поставило відповідачу ОСОБА_2 у кількості 130580 кг. на загальну суму 763893,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна № 104-00028 від 06.04.2015 на суму 127530,00 грн.

- видаткова накладна № 104-00032 від 08.04.2015 на суму 127179,00 грн.

- видаткова накладна № 104-00036 від 09.04.2015 на суму 128817,00 грн.

- видаткова накладна № 104-00037 від 09.04.2015 на суму 126945,00 грн.

- видаткова накладна № 104-00038 від 09.04.2015 на суму 126477,00 грн.

- видаткова накладна № 104-00042 від 10.04.2015 на суму 126945,00 грн. (а.с. 28-33).

Позивачем за домовленістю Сторін поставлено, а відповідачем прийнято ОСОБА_2 до здійснення Покупцем попередньої оплати у сумі 117220,00 грн.

За період з 10.04.2015 року по теперішній час по видатковій накладній № 104-00042 від 10.04.2015 року заборгованість сплачена не була, тому станом на 24.07.2015 року (дата звернення до суду з позовною заявою) у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 117220,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 06.07.2015 року направлено відповідачу претензію № 291 від 06.07.2015 року з вимогою про сплату заборгованості. Зазначена претензія відповідачем не отримана, оскільки за місцезнаходженням відповідача двері опечатані, немає доступу для вручення поштового відправлення (а.с. 34-36).

Отже, відповідачем умови договору поставки не виконані, що зумовило виникнення заборгованості за договором № 96/М від 29.08.2014 року за поставлений товар в сумі 117220,00 грн.

Позовні вимоги у сумі 158499 грн. 74 коп. за договором поставки з яких: 117220,00 грн. - основного боргу, 20375,89 грн. - сума пені, 1011,62 грн. - сума трьох процентів річних, 19892,23 грн. - сума інфляційних втрат стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленої продукції не виконано. На момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки становить 117220,00 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 117220,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 20375,89 грн. - сума пені, 1011,62 грн. - сума трьох процентів річних, 19892,23 грн. - сума інфляційних втрат.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом. 5.1 договору № 96/М від 29.08.2014р., встановлено, що сторона, яка прострочила виконання зобов'язання за договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строку оплати поставленого товару та задовольняє ці вимоги в сумі заявленій до стягнення - 20375,89 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Правова позиція щодо віднесення інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних до складу грошового зобов’язання викладена в постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 р. по справі № 4/719 та постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань".

Зокрема зазначено, що відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 117220,00 грн. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов’язання є правомірними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, задовольняє ці вимоги в сумі, заявленій до стягнення, відповідно 1011,62 грн. та 19892,23 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полба" (73000, м. Херсон, Придніпровський спуск (Придніпровський узвіз), 1, р/р 26007300000819 в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" МФО 320854, ідентифікаційний код 36505442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (73042, м. Херсон, вул. Ракетна, 110-а, р/р 26006300496289 в Ф-ХОУ АТ "Ощадбанк", м. Херсон, МФО 352457, ідентифікаційний код 32125693) 158499,74 грн. з яких: 117220,00 грн. - основного боргу, 20375,89 грн. - сума пені, 1011,62 грн. - сума трьох процентів річних, 19892,23 грн. - сума інфляційних втрат та 3169,99 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2015 року

Суддя Л.М. Немченко