Рішення

від 01.10.2015 по справі 926/1352/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2015 р. Справа № 926/1352/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ОЛБІСагроВ» , смт. Глибока Чернівецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше Мобіліті", м.Київ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м.Київ

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Суддя Дутка В.В.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 11.08.2015р.

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 17.08.2015р.

від третьої особи - не з'явився

СУТЬ СПОРУ : товариство з обмеженою відповідальністю В«ОЛБІСагроВ» звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше Мобіліті", третя особа без самостійних вимог на предмет спору - нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованого у реєстрі за №982 від 14.07.2015р. за договором застави транспортного засобу про стягнення із ТОВ В«ОЛБІСагроВ» на користь ТОВ В«Порше МобілітіВ» грошових коштів у розмірі 216168,00 грн. таким, що не підлягає виконанню; визнати розрахунок заборгованості ТОВ В«ОЛБІСагроВ» перед ТОВ В«Порше МобілітіВ» за кредитним договором 50001635 від 27.05.2011р. таким, що не відповідає умовам кредитного договору.

Позов обґрунтований вчиненням виконавчого напису нотаріуса з порушеннями чинного законодавства, а саме:

- порушено приписи част. 1 ст. 88 Закону України В«Про нотаріатВ» , яка передбачає вчинення нотаріусом виконавчого напису за наявності документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- у порушення п.287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України приватним нотаріусом не вказано жодного документа підтверджуючого суму безспірної заборгованості, документів підтверджуючих факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язань чи факт прострочення виконання зобов'язання забезпеченого заставою;

- у порушення ст.ст. 87,88 Закону України В«Про нотаріатВ» , розділу 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 нотаріус допустив чинення виконавчого напису за наявності у боржника спору з кредитором стосовно суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування та пені, який виник на підставі кредитного договору;

- порушено Закон України В«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяженьВ» , яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса;

Крім того, позивач вважає необґрунтованою суму заборгованості, оскільки сума вказана у вимозі 168020,00 грн. не співпадає з сумою вчиненого виконавчого напису - 216168,56 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.09.2015р., сторони зобов'язано надати суду додаткові докази.

02.09.2015р. до господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 03.09.2015р. розгляд справи відкладено на 22.09.2015р. у зв'язку з неявкою представників сторін.

21.09.2015р. господарським судом отримано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні, одночасно представник відповідача подав відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та не відповідності нормам чинного законодавства України. Зокрема, відповідач зазначає у відзиві про вчинення виконавчого напису нотаріуса на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості, а виконавчий напис нотаріуса вчинений 14.07.2014р. під час набрання чинності змін до Закону України В«Про забезпечення кредиторів та реєстрацію обтяженьВ» , де згідно ч.1 ст. 24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку , встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 22.09.2015р. представників відповідача, третьої особи, ухвалою від 22.09.2015р. розгляд справи відкладено на 01.10.2015р., сторони третю особу повторно зобов'язано подати суду витребувані докази.

У судовому засіданні 01.10.2015р. представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача просив відмовити у позові за необґрунтованістю.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

27.05.2011р. між ТОВ В«Порше МобілітіВ» (Компанія) та ТОВ В«ОЛБІСагроВ» (Позичальник) укладено кредитний договір №50001635, відповідно до предмету якого Компанія зобов'язується надати Позичальнику кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях (далі за текстом - «Сума кредиту»). В Кредитному договорі Сторони встановлюють еквівалент Суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для Сторін. Цільове призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Passat NF, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1798 куб. см., рік випуску 2011. Строк кредиту - 48 місяців.

Згідно п.1.2. Договору, Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії Кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.

У п.1.3. Договору сторони погодились, що кошти у повернення Кредиту Позичальником відображають справедливу вартість Кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання Компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено Сторонами у Кредитному договорі.

Розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення Кредиту, визначено у гривні на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення Кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі (п.1.3.1. Договору).

У забезпечення зобов'язань за вищезгаданим кредитним договором між ТОВ В«Порше МобілітіВ» (Заставодержатель) та ТОВ В«ОЛБІСагроВ» (Заставодавець) укладено 31.05.2011р. Договір застави транспортного засобу №50001635, згідно з п. 1.1. якого предметом застави вказано автомобіль марки, модель - Volkswagen Passat, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1798 куб. см., реєстраційний №СЕ9795АТ, рік випуску 2011, колір коричневий.

За домовленістю сторін заставна вартість Предмета застави становить 354736,00 грн.

Згідно п.1.3.1 Договору Застави, Заставодержатель видає Заставодавцю кредит за Кредитним договором в сумі 248 315,20 грн., що на день укладання Кредитного договору складає еквівалент 31 039,40 дол. США, а Заставодавець зобов'язується його використати за цільовим призначенням та згідно зі встановленим строком використання, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (проценти за ставкою у розмірі 12,50 % та комісії: разова комісія за переказ коштів - 0,00 % від Суми кредиту та комісія за дострокове повернення - 0% від суми повернення), а також своєчасно повернути кредит Заставодержателю.

Строк користування кредитом за Кредитним договором встановлено згідно з Графіком погашення кредиту, що є невід'ємною частиною до Кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15.05.2015р., якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного Кредитного договору (п.1.3.2. Договору застави).

Відповідач звернувся до позивача з вимогою (повідомленням) від 19.05.2015р. щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 166 275,30 грн., яка отримана позивачем 02.06.2015р.

До матеріалів справи надана копія вимоги від 03.07.2015р. про дострокове повернення заборгованості в сумі 168020,00 грн., яка отримана позивачем 16.07.2015р., однак така вимога не підписана і не скріплена печаткою відповідача, а тому не є доказом у справі.

14.07.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на транспортний засіб: марка Volkswagen, модель - Passat, номер шасі (кузова, рами) - WVWZZZ3CZBP352018, рік випуску - 2011, колір - коричневий, реєстраційний номер - СЕ9795АТ, що належить на праві власності ТОВ В«ОЛБІСагроВ» .

За рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу запропоновано задовольнити вимоги ТОВ В«Порше МобілітіВ» на загальну суму 216 168,56 грн.

На підставі заяви відповідача від 23.07.2015р., державним виконавцем органу державної виконавчої служби Глибоцького управління юстиції прийнято постанову від 29.07.2015р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_1 від 14.07.2015р. про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач вказує, що виконавчий напис від 14.07.2015р. є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням ст.ст. 87, 88 Закону України В«Про нотаріатВ» , розділу 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, п.287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Закону України В«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяженьВ» , без перевірки безспірності заборгованості боржника.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».

Пункт 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса було доповнено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року .

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності .

Отже, положення Закону України «Про заставу» у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Судом установлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення кредитного договору ( 27 травня 2011 року ) у ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому вчинений виконавчий напис нотаріуса не може підлягати виконанню.

Судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду України викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 09.07.2014 у справі № 6/89цс14.

Згідно з частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не відповідає вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (27 травня 2011 року), відтак позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису, вчиненого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання розрахунку заборгованості ТОВ В«ОЛБІСагроВ» перед ТОВ В«Порше МобілітіВ» за кредитним договором 50001635 від 27.05.2011р. таким, що не відповідає умовам кредитного договору, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Розрахунок заборгованості, як окремий документ, містить лише обсяг грошового зобов'язання і не може порушувати немайнового або майнового права та інтересу позивача.

Натомість поновлення порушеного права в даному спорі відбувається внаслідок визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, господарський суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнання розрахунку заборгованості за кредитним договором 50001635 від 27.05.2011р. таким, що не відповідає умовам кредитного договору, у зв'язку з неправильним обранням позивачем способу захисту.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати виконавчий напис, вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований у реєстрі за №982 від 14.07.2015р. за договором застави транспортного засобу про стягнення із ТОВ В«ОЛБІСагроВ» на користь ТОВ В«Порше МобілітіВ» грошових коштів у розмірі 216168,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

3.Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання розрахунку заборгованості ТОВ В«ОЛБІСагроВ» перед ТОВ В«Порше МобілітіВ» за кредитним договором 50001635 від 27.05.2011р. таким, що не відповідає умовам кредитного договору.

4.Стягнути з ТОВ В«Порше МобілітіВ» (м.Київ, проспект Павла Тичини, 1-В, код ЄДРПОУ 36422974) на користь ТОВ В«ОЛБІСагроВ» (Чернівецька область, смт.Глибока, вул.. Алекулова, 26, код ЄДРПОУ 36751031) судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Повне рішення складено 01.10.2015р.

Суддя В.В. Дутка