Постанова

від 28.09.2015 по справі 904/2842/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015 року Справа № 904/2842/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Герасименко І.М.

секретар судового засідання Однорог О.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, директор, наказ №1 к від 02.03.04;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1225 від 12.06.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015р. у справі №904/2842/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Промтехуслуги", м. Дніпропетровськ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ

про стягнення 293184,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015р. у справі №904/2842/15 (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Промтехуслуги" 248277,16 грн. - основного боргу, 2856,89 грн. - трьох процентів річних, 81956,29 грн. - інфляційних нарахувань, 47329,10 грн. - пені, 1461,60 грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 7608,39 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд вказав на те, що відповідачем не виконані зобов'язання зі своєчасної оплати вартості виконаних підрядних робіт, факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи, нарахування пені передбачено умовами договору, стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено нормами чинного законодавства. В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у сумі 1461,60 грн. рішення суду вмотивоване доведеністю відповідних вимог позивача. При вирішенні спору, суд керувався положеннями ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193 Господарського кодексу України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" тощо.

Відповідач (МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі"), не погодившись з означеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду прийняте без з'ясування всіх істотних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015р. у справі №904/2842/15 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, строк виконання ним грошового зобов'язання з оплати вартості виконаних на підставі договору підряду робіт ані на момент подання позовної заяви, ані на даний час не настав, а тому позовні вимоги є передчасними і на даний час фактично відсутній предмет спору з приводу стягнення грошових коштів у сумі 248277,16 грн., оскільки господарським судом Дніпропетровської області не було враховано положення п. 11.2. Договору, яким сторони визначили виключний випадок, при настанні якого, обов'язок Замовника оплатити виконані роботи відтерміновується до моменту надходження на рахунок Замовника бюджетних коштів відповідного призначення. Враховуючи відсутність простроченого грошового зобов'язання, відповідач зазначає, що вважати дату підписання акту приймання-передачі першим днем прострочення виконання зобов'язання - є неправомірним та безпідставним, тому не вбачає підстав для нарахування та стягнення з нього пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Також відповідач не погоджується із стягнутою з нього оскарженим рішенням сумою витрат на оплату послуг адвоката, оскільки вважає, що акт приймання наданих послуг може містити лише перелік та вартість послуг, які на дату підписання такого акту вже надані, проте послуга "попередня оплата за участь у судовому засіданні" не є юридичною послугою та не є такою, що взагалі могла бути наданою станом на 26.03.2015 року - дату складання акта, а тому вартість надання такої "послуги" пред'явлена безпідставно.

Позивач (ТОВ ВКП "Промтехуслуги") письмовий відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав.

В апеляційному провадженні відповідачем також було заявлено клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для з'ясування: - чи відповідає вартість робіт на закриття дахової котельні по вул. Кавалерійській, 9 з переключенням споживачів на котельню по вул. Робоча, 24а (згідно договору №080-14-Р від 17.06.2014р.), визначених у локальному кошторисі та актах виконаних робіт вартості робіт, затвердженої державними стандартами України; - чи відповідають фактичні об'єми та вартість виконаних робіт на закриття дахової котельні по вул. Кавалерійській, 9 з переключенням споживачів на котельню по вул. Робоча, 24а, згідно договору №080-14-Р від 17.06.2014р. даним проектно-кошторисної документації та даним актів виконаних робіт.

Дослідивши матеріали справи судова колегія відмовила в задоволенні цього клопотання, дійшовши висновку про його безпідставність, оскільки акти приймання виконання будівельних робіт від 29.12.2014р. підписані посадовими особами сторін та скріплені печатками без зауважень.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим комерційним підприємством "Промтехуслуги" (Підрядник) укладено договір підряду №080-14-Р від 17.06.2014р., предметом якого є виконання Підрядником робіт на закриття дахової котельної по вул. Кавалерійська, 9 з переключенням споживачів на котельну по вул. Робоча, 24а (п. 1.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що договірна ціна визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складає з договірної ціни на закриття дахової котельної по вул. Кавалерійська, 9 з переключенням споживачів на котельну по вул. Робоча, 24а, в сумі 577654,80 грн., в тому числі ПДВ 20% - 6275,80 грн.

За умовами Договору (п. 10.1.) фінансування робіт здійснюється за рахунок власних коштів Замовника.

Згідно з п. 11.1. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку: - розрахунки здійснюються на підставі актів фактично виконаних робіт в 10-ти денний термін за формою КБ-2В, підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки до усунення недоробок і дефектів, виявлених під час приймання робіт.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що підрядник визначає об'єм і вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, надає відповідні документи для підпису замовнику протягом двох днів після виконання робіт. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, які підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом п'яти днів з дня отримання. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій рахунок.

Здача результатів робіт підрядником і прийом їх замовником оформляються актом виконаних робіт за формою КБ-2В, виконаним в програмі АВК-5, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 12.3. Договору).

У відповідності до умов вказаного договору позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 248277,16 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, підписаними 29.12.2014р. Замовником без зауважень та заперечень (а.с. 14-23).

Оплату виконаних Підрядником робіт відповідач у визначений строк не здійснив. Наявність у відповідача невиконаних перед позивачем грошових зобов'язань на суму 248277,16 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.04.2015р., який підписаний сторонами та завірений печатками підприємств (а.с. 53).

22.01.2015р. за вих. №7 позивач направляв на адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості за договором №080-14-Р від 17.06.2014р. на суму 248277,16 грн., однак ця вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення (а.с. 24).

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та було підтверджено під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 248277,16 грн.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок оплати робіт за договором підряду визначений статтею 854 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції положень п. 11.2. укладеного між сторонами договору підряду №080-14-Р від 17.06.2014р., судова колегія не вважає підставою для скасування рішення, оскільки згідно з п. 10.1. цього ж Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок власних коштів Замовника. Зі своєї сторони відповідач, наполягаючи на застосуванні до правовідносин сторін положень п. 11.2. Договору, не надав доказів того, що кошториси витрат на ці види робіт були погоджені за рахунок бюджету, а не за власні кошти, як про це вказано у п.10.1. Договору підряду від 17.06.2014р. №080-14-Р. Між тим, джерелами формування майна відповідача є як доходи, отримані від господарської діяльності, так і дотації з бюджетів (п. 3.3.2. і п. 3.3.2. Статуту).

Крім того, за змістом положень ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відтак, відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.

За вказаних вище обставин, колегія суддів доходить висновку, що у відповідності до наведених положень законодавства позовні вимоги позивача в частині основного боргу обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання грошових зобов'язань на суму основного боргу позивач нарахував до сплати відповідачу три проценти річних в сумі 2856,89 грн. за період з 09.01.2015р. по 28.01.2015р. та інфляційні втрати в сумі 81956,29 грн. за період з лютого 2015р. по квітень 2015 року включно.

Також, у відповідності до умов п. 14.9. договору підряду №080-14-Р від 17.06.2014р., позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1% від ціни цього договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, за загальний період прострочення з 09.01.2015р. по 28.05.2015р., що складає 47329,10 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів встановила, що початок прострочки виконання відповідачем грошових зобов'язань обраховується позивачем з 09.01.2015р., тобто після спливу 10-ти денного строку з дати підписання актів виконаних робіт (29.12.2014р.), що відповідає умовам п.11.1. вказаного договору підряду та спростовує доводи відповідача про нібито неправильне визначення дати, з якої слід рахувати прострочення виконання ним своїх зобов'язань.

Відтак, враховуючи, що позивачем доведено шляхом надання належних доказів факт допущення відповідачем порушення строків та порядку оплати за виконані підрядні роботи, а нараховані позивачем до суми основного боргу додаткові нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також пені, були здійсненні у відповідності до положень чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, судова колегія доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині також є законними та обґрунтованими, а тому вірно були задоволені місцевим господарським судом.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване стягнення на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката, то колегія суддів відхиляє ці заперечення відповідача, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно до пунктів 4, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; зазначає представництво як один із видів адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У відповідності до роз'яснень, наданих в пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в даному спорі підтверджуються договором про надання адвокатських послуг №07/15-ЮО від 20.03.2015р. (а.с. 30), укладеним між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1927 від 17.11.2008р. (а.с. 57), актом надання послуг №2 від 26.03.2015р., що засвідчує факт надання послуг із ознайомлення з матеріалами та підготовку позовної заяви до МКП "МТМ" за дог. 080-14-Р від 17.06.2014 року та передбачає попередню оплату за участь у судовому засіданні (а.с. 31), а також платіжним дорученням №101 від 27.03.2015р. на суму 1461,60 грн. (а.с. 32), яке підтверджує дійсну сплату відповідних послуг.

Таким чином, частина послуг адвоката у даній справі, а саме за участь у судовому засіданні, хоча і була проведена попередньою оплатою, однак матеріали справи свідчать, що в подальшому адвокат ОСОБА_3 дійсно приймав участь у судових засіданнях місцевого господарського суду 30.04.2015р. та 28.05.2015р., тобто фактично надав такі послуги позивачу.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального законодавства та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1461,60 грн.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що місцевим господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржуване рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015р. у справі №904/2842/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 01.10.2015р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Герасименко