Рішення

від 24.09.2015 по справі 915/1474/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 915/1474/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Профінструмент-КВ» /вул. Чигрина, 157/1, м. Миколаїв, 54055/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Інтерпромтех плюсВ» /вул. Айвазовського, 15-к, м. Миколаїв, 54052/

про стягнення 123237,95 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 07.09.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 117752,95 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 4343,08 грн. 3% річних та 1141,92 грн. пені.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар за договором поставки від 17.04.2014 № 1704/ПК1, укладеним між сторонами.

Відповідач визнав позов позивача частково пояснюючи тим, що 26.11.2014 він сплатив позивачу 1065,00 грн., а тому відповідач визнає основний борг в сумі 112816,00 грн., інфляційні втрати в сумі 3871,95 грн., 3% річних в сумі 4343,08 грн. та пеню в сумі 1141,92 грн.

Ухвалою суду від 18.08.2015 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 10.09.2015 о 11 год. 45 хв.

Ухвалою суду від 10.09.2015 розгляд справи був відкладений на 24.09.2015 о 14 год. 40 хв. у зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних судом доказів по справі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутнього представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2014 між сторонами був укладений договір поставки № 1704/ПК1 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити цей товар.

Згідно з п. 7.1. договору оплата товару відповідачем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок позивача протягом 15 календарних днів із моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 9.1. договору за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п.п. 10.3. та 10.4. договору:

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, але не довше, ніж до 31.12.2014;

- закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбулося під час дії договору.

На виконання умов договору, 22.04.2014, 28.04.2014, 30.04.2014 та 05.05.2014 позивач поставив відповідачу товар вартістю 113881,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 22.04.2014 № 1577, від 28.04.2014 № 1651, від 28.04.2014 № 1665, від 30.04.2015 № 1720, від 30.04.2014 № 1741, від 05.05.2014 № 1767, довіреностями на отримання ТМЦ та визнається сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості вказаного товару виконав частково, сплативши позивачу лише 1065,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 26.11.2014 № 2 та визнається сторонами.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором за товар становить 112816,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором за товар становить 112816,00 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню господарським судом

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом у п. 9.1. договору сторони передбачили, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За цих обставин, господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що позивач при здійсненні даного розрахунку не врахував норми ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому суд самостійно, в межах запропонованого позивачем періоду, розрахував пеню з 12.08.2014 по 08.11.2014, 14.11.2014, 16.11.2014, 21.11.2014 щодо кожної накладної окремо, розмір якої є вищим ніж заявлений позивачем, а тому суд задовольняє позов позивача в частині стягнення пені у заявленому розмірі - 1141,92 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи визнання позову відповідачем, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих по 30.07.2015, в сумі 4343,08 грн. підлягає повному задоволенню судом.

В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про невірність поданого розрахунку, а тому суд самостійно, в межах запропонованого позивачем періоду (травень 2014 року - липень 2015 року), розрахував встановлений індекс інфляції, розмір якого є вищим ніж заявлений позивачем, а тому суд задовольняє позов позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань у заявленому розмірі - 3871,95 грн.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Інтерпромтех плюсВ» (вул. Айвазовського, 15-к, м. Миколаїв, 54052, код 37206771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Профінструмент-КВ» (вул. Чигрина, 157/1, м. Миколаїв, 54055, код 38524755) 112816 (сто дванадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 92 коп. пені, 4343 (чотири тисячі триста сорок три) грн. 08 коп. 3% річних, 3871 (три тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 95 коп. інфляційних нарахувань та 2443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн. 46 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 29.09.2015.

Суддя Д.О.Бездоля