Рішення

від 29.09.2015 по справі 916/2903/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2015 р.Справа № 916/2903/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС"

До відповідача : Комунального підприємства "Агентство програм розвитку Одеси"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Одеська міська рада

про стягнення 1269304,85 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, представник відповідача

Від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю

Від 3-ї особи: не з'явився

В судових засіданнях 10.08.2015р., 09.09.2015р., 21.09.2015р. оголошувались перерви згідно до ст. 77 ГПК України, до 09.09.2015р., 21.09.2015р. та 25.09.2015р., відповідно.

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.09.2015р., просить суд стягнути з Комунального підприємства "Агентство програм розвитку Одеси" заборгованість в сумі 937827,72 грн., пеню в сумі 131038,94 грн., проценти в сумі 131038,94 грн., штраф в сумі 65647,94 грн. та інфляційні нарахування в сумі 3751,31 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.2015р. порушено провадження в справі №916/2903/15.

25.09.2015р. у судовому засіданні представником Комунального підприємства "Агентство програм розвитку Одеси" надано суду клопотання, у якому заявник просив суд залучити до участі у справі Одеську міську раду, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв'язку з тим, що рішення з даного спору впливатиме на права та інтереси Одеської міської ради, оскільки відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок займу, передбачених в Спеціальному фонді Державного бюджету України виключно для цілей Проекту „Розвиток міської інфраструктуриВ» , гарантом якої виступає Одеська міська рада.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2015р. залучено Одеську міську раду (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд.1) до участі у справі №916/2903/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

29.09.2015р. у судовому засіданні представником Комунального підприємства "Агентство програм розвитку Одеси" надано суду клопотання про залучення співвідповідача, у якому представник відповідача просить суд залучити Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у якості співвідповідача по справі №916/2903/15. Вказана заява була залишена судом без задоволення, оскільки як це вбачається з положень ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Так як позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" не містить будь-яких вимог до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України і дане міністерство не є стороною договору поставки № КС-ОД/15-1 від 19.05.2015р., на підставі якого виник спір, правових підстав для залучення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України співвідповідачем у справі немає.

Комунальне підприємство "Агентство програм розвитку ОдесиВ» проти задоволення позовних вимог у справі заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві повноважного представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив.

19 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Агентство програм розвитку Одеси" (Покупець) було укладено Договір поставки № КС-ОД/15-1 (далі за текстом - Договір), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити електротехнічне обладнання - джерела безперебійного живлення для впускного клапану (Продукція), що відповідають технічному опису у кількості та по цінам, зазначеним у рахунках-фактурах та Специфікаціях до даного договору, що є невід'ємними частинами даного договору.

У відповідності до положень п. 4.1 Договору найменування, технічний опис, кількість, ціна одиниці та загальна вартість продукції, строки поставки та оплати визначаються сторонами у специфікаціях до даного договору, які підписуються повноважними представниками сторін і є його невід'ємними частинами.

З урахуванням положень п. 4.2 Договору поставка продукції здійснюється на умовах DDP склад Покупця за адресами: 1 комплект - м. Одеса, вул. Алмазна, 36, будівля КНС 6Б, 1 комплект - м. Одеса, пров. Кордонний, 3-г, будівля КНС 7А, згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010р.

Відповідно до умов двосторонньо підписаної специфікації №1 від 19.05.2015р. до договору, сторонами договору було узгоджено поставку двох комплектів продукції загальною вартістю 937827,72 грн.

Згідно до п. 5.1 договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 19.05.2015р., Оплата продукції Покупцем здійснюється шляхом 100% оплати на поточний рахунок Постачальника не пізніше 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної та/або акту виконаних робіт та отримання рахунка фактури.

На виконання умов Договору поставки № КС-ОД/15-1 від 19 травня 2015 року, 02.06.2015р. (видаткова накладна №КК-000000114 на суму 468913,86 грн.) та 02.06.2015р. (видаткова накладна №КК-000000113 на суму 468913,86грн.) Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" поставлено Комунальному підприємству "Агентство програм розвитку Одеси" продукцію загальною вартістю 937827,72 грн., що підтверджується копіями названих видаткових накладних, залучених до матеріалів справи.

Як вбачається з пояснень представника позивача та засвідчується поданими ним доказами, Комунальним підприємством "Агентство програм розвитку Одеси" не було сплачено вартість продукції, отриманої, згідно специфікації № 1 та накладних на суму 937827,72 грн., у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 937827,72 грн.

Відповідно до п. 9.3 Договору у випадку невиконання (прострочення) строків оплати продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої партії продукції за кожен день прострочення.

З урахуванням п. 9.4 договору сторонами договору було погоджено, що у випадку, якщо Покупець прострочив строки оплати продукції, поставленої з відстроченням оплати, на прострочену суму за письмовою вимогою Постачальника нараховуються проценти за використання чужих грошових коштів згідно до ст. 536 ГК України, п. 6 ст. 231 ГК України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ зі дня, коли продукція повинна була бути оплачена Покупцем до дня її фактичної оплати.

Згідно до п. 9.6 договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 19.05.2015 р., сторонами договору передбачено, що у випадку, якщо Замовник прострочив оплату Продукції на 30 календарних днів на вимогу Постачальника він сплачує додатковий штраф у розмірі 2% від простроченої суми. Якщо прострочення оплати складає понад 60 календарних днів, Покупець сплачує додатковий штраф в розмірі 5% від простроченої суми.

У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого товару, позивачем здійснено розрахунок пені, процентів, штрафу та інфляційних нарахувань. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 937827,72 грн., пеня в сумі 131038,94 грн. (розрахунок проведено з 13.06.2015р. по 06.09.2015р.), проценти за використання чужих грошових коштів сумі 131038,94 грн.(розрахунок проведено з 13.06.2015р. по 06.09.2015р.), штраф в сумі 65647,94 грн. (із розрахунку 2% та 5% від простроченої заборгованості) та інфляційні нарахування в сумі 3751,31 грн. (за червень 2015р.).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1269304,85 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Комунальним підприємством "Агентство програм розвитку Одеси" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору поставки № КС-ОД/15-1 від 19 травня 2015 року.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" про стягнення основної заборгованості в розмірі 937827,72 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.3 Договору у випадку невиконання (прострочення) строків оплати продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої партії продукції за кожен день прострочення.

З урахуванням п. 9.4 договору сторонами договору було погоджено, що у випадку, якщо Покупець прострочив строки оплати продукції, поставленої з відстроченням оплати, на прострочену суму за письмовою вимогою Постачальника нараховуються проценти за використання чужих грошових коштів згідно до ст. 536 ГК України, п. 6 ст. 231 ГК України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ зі дня, коли продукція повинна була бути оплачена Покупцем до дня її фактичної оплати.

Згідно до п. 9.6 договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 19.05.2015 р., сторонами договору передбачено, що у випадку, якщо Замовник прострочив оплату Продукції на 30 календарних днів на вимогу Постачальника він сплачує додатковий штраф у розмірі 2% від простроченої суми. Якщо прострочення оплати складає понад 60 календарних днів, Покупець сплачує додатковий штраф в розмірі 5% від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені в сумі 131038,94 грн., процентів за використання чужих грошових кошті в сумі 131038,94 грн., штрафу в сумі 65647,94 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 3751,31 грн., вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості в сумі 937827,72 грн., пені в сумі 131038,94 грн., процентів в сумі 131038,94 грн., штрафу в сумі 65647,94 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 3751,31 грн.

Відповідно, судом відхиляються заперечення представника відповідача з посиланням на п.5.2 договору поставки, за яким передбачалось, що оплата продукції відповідачем фінансуватиметься відповідно до категорії (1-а) додатку 1 до угоди про позику (проект „Розвиток міської інфраструктуриВ» ) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 26.05.2008р. № 4869-UA за рахунок коштів позики, а також на те, що Комунальне підприємство "Агентство програм розвитку Одеси" не могло самостійно розпоряджатись коштами позики.

Оскільки, згідно положень ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника , відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання,відсутність у боржника необхідних коштів .

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 22783,30грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Агентство програм розвитку Одеси" (65004, м.Одеса, Думська площа, 1; код 34381156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "КСІМЕКС" (65072, м. Одеса, ОСОБА_3, 49/1, код 01295813; п/р 26004010115648 у АТ „УкрексімбанкВ» , у м. Одеса, МФО 328618) 937827 (дев'ятсот тридцять сім тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 72 коп. заборгованості, 131038 (сто тридцять одна тисяча тридцять вісім) грн. 94 коп. пені, 131038 (сто тридцять одна тисяча тридцять вісім) грн. 94 процентів, 65647 (шістдесят п'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 94 коп. штрафу, 3751 (три тисячі сімсот п'ятдесят одна) грн. 31 коп. інфляційних нарахувань, 22783 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 30 коп. судового збору.

Повний текст рішення складено 01.10.2015 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко