Постанова

від 29.09.2015 по справі 923/671/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.Справа № 923/671/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Головея В.М., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт серія СЕ № 588154 від 26.10.2011р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства В«Завод крупних електричних машинВ»

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.07.2015р.

по справі № 923/671/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будівельна компанія В«ПРОМОЛВ»

до Приватного акціонерного товариства В«Завод крупних електричних машинВ»

про стягнення 73 991,21 грн.

Встановила:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«Будівельна компанія В«ПРОМОЛВ» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства В«Завод крупних електричних машинВ» суму основного боргу в розмірі 69 983,70 грн. з урахуванням індексу інфляції та 4 007,52 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору поставки № 04/2013 від 16.05.2013р. в частині своєчасної та повної оплати товару.

20.07.2015р. через канцелярію суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача 69 983,70 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції (заборгованості з оплати товару) , 4 007,52 грн. пені та 823,46 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд першої інстанції відхилив зазначену заяву позивача, з підстав відсутності за текстом даної заяви позивача розрахунку заявлених до стягнення 823,46 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та відсутності такого розрахунку серед додатків до даної заяви позивача, відсутності доказів направлення або вручення даної заяви позивача відповідачеві до судового засідання 22.07.2015р., що суперечить положенням ч. 2 ст. 54, ст. 57 ГПК України, а також, у зв'язку із неподанням позивачем суду клопотань про відкладення розгляду справи або про оголошення перерви у судовому засіданні 22.07.2015р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.07.2015р. (суддя Соловйов К.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ПРОМОЛ" 69 983,70 грн. основного боргу, з урахуванням індексу інфляції, 4 007,52 грн. пені та 1 827,00 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідачів боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст. ст. 525, 610, 625, 655, 692 України та ст. 193,230,231,232 ГПК України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство В«Завод крупних електричних машинВ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на пункт 2.5 Договору поставки укладеного між сторонами, у якому зазначено, що у випадку якщо Постачальник одночасно з товаром не надасть оригінали рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної, товаро-транспортної накладної, акту прийому-передачі, Покупець має право затримати другу половину оплати на строк надання Постачальником відсутнього документу, якщо іншого не передбачено в специфікації. Отже, апелянт у скарзі наполягає на тому, що оскільки Постачальник не надав Покупцеві оригінали рахунків-фактур, акти прийому-передачі, специфікації, то обов'язок Покупця відстрочується до моменту виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань по підготовці та наданню всього пакету документів.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ПРОМОЛ" та Приватним акціонерним товариством "Завод крупних електричних машин" був укладений договір поставки № 04/2013, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а саме, пиломатеріали (ділову деревину), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар за цінами та в строки, які вказано у специфікаціях до даного договору (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору асортимент, кількість та ціна товару вважаються узгодженими між сторонами з моменту підписання відповідної специфікації до договору.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату товару, сплачуючи половину (50 %) вартості товару до моменту приймання-передачі товару та залишок (інші 50 %) вартості товару протягом 7 (семи) календарних днів від моменту приймання-передачі товару.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що моментом приймання-передачі товару є дата підписання відповідного акта приймання-передачі на товар.

З п. 2.5. договору слідує, що позивач зобов'язався передавати відповідачеві разом з товаром оригінали рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та акту приймання-передачі на товар.

Згідно з п. 3.2. договору моментом поставки товару та переходу від позивача до відповідача права власності на товар є дата, яку вказано у підписаних сторонами даного договору видатковій накладній або акті приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 7.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення взаєморозрахунків за даним договором - до завершення таких розрахунків.

Згідно з п. 9.2. договору будь-які зміни та доповнення до даного договору є дійсними за умови, якщо їх вчинено у письмовій формі (у вигляді письмового документу) та підписано повноважними представниками сторін договору.

Згідно з п. 9.4. договору копії договору, додатків, змін та доповнень до цього договору, інші документи, які отримано однією з сторін даного договору електронною поштою, телеграфом, факсом, є дійсними протягом 10 (десяти) календарних днів, якщо такі документи надіслані їхньому отримувачу компетентною особою іншої сторони даного договору та якщо такі документи містять у своєму тексті пряму вказівку на даний договір. Оригінали таких документів мають бути, в обов'язковому порядку, надіслані іншій стороні договору протягом п'яти днів. При ненадсиланні оригіналів документів, їхні примірники раніше надіслані електронною поштою, телеграфом, факсом втрачають свою силу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар загальною вартістю 79 652,22 грн. (з ПДВ), на підставі видаткових:

від 22.09.2014р. № РН-0000024 на суму 22 218,00 грн.,

від 27.09.2014р. № РН-0000025 на суму 18635,82 грн.,

від 03.10.2014р. № РН-0000026 на суму 12 615,96 грн.,

від 28.10.2014р. № РН-0000027 на суму 19 300,68 грн.,

від 04.11.2014р. № РН-0000028 на суму 6 881,76 грн. (а.с.42-46, 48-52),

товарно-транспортних накладних: № 24 від 22.09.2014р.,№ 25 від 27.09.2014р.,

№ 26 від 03.10.2014р., № 27 від 28.10.2014р., №28 від 04.11.2014р. (а.с.53-57)

та згідно довіреностей відповідача № 987 від 15.09.2014р., № 1090 від 27.10.2014р. (а.с.58-59), що підтверджується копіями цих накладних та довіреностей.

Накладні підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Викладене свідчить, що позивач, передавши відповідачеві товар на підставі вказаних накладних, належним чином виконав свої зобов'язання за договором.

В порушення умов договору, відповідачем здійснено лише часткову оплату за поставлений товар. Позивач заявив до стягнення в якості боргу 60 096,12 грн., повідомивши про прийняття від відповідача решти - 20 000,00 грн. з вартостей товарів.

Оплату заборгованості відповідач не здійснив, внаслідок чого позивач звернувся до суду.

Статтею 509 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія констатує, що в матеріалах справи наявні докази факту передачі від позивача до відповідача, саме, на умовах договору поставки № 04/2013 від 16.05.2013р. товару, який вказаний у видаткових накладних від 22.09.2014р. № РН-0000024, від 27.09.2014р. № РН-0000025, від 03.10.2014р. № РН-0000026, від 28.10.2014р. № РН-0000027, від 04.11.2014р. № РН-0000028. та прийняття товару відповідачем. Крім того, борг відповідача підтверджується підписаними сторонами двома актами звірки взаєморозрахунків за договором поставки № 04/2013 від 16.05.2013

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення відповідачем такої часткової, у сумі 20 000,00 грн., оплати товару. Разом з тим судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спір вирішується судом, виходячи з вказаного (визначеного) позивачем розміру позовних вимог. Визначення розміру позовних вимог є виключним правом позивача. Виходячи з обставин справи заявлення позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, складовою якої є 60 096,12 грн. основного боргу (заборгованості з оплати товару), об'єктивно, не призводить та не може призвести до порушення прав та ущемлення інтересів відповідача. З цих 20 000,00 грн. здійсненої відповідачем 19.01.2015р. та 20.01.2015р. часткової оплати вказаного товару 19 556,10 грн. було зараховано позивачем на оплату товару, переданого відповідачеві, за видатковою накладною від 22.09.2014р. № РН-0000024. Відповідач не заперечує факту здійснення 19.01.2015р. та 20.01.2015р. часткової, у сумі 20 000,00 грн., оплати товару позивача. Також, відповідач не надав суду доказів того, що вказана здійснена відповідачем 19.01.2015р. та 20.01.2015р. часткова, у сумі 20 000,00 грн., оплата товару позивача є оплатою товару позивача, який вказаний у будь-якій іншій видатковій накладній, ніж видаткова накладна від 22.09.2014р. № РН-0000024.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно врахував те, що 19 556,10 грн. з здійсненої відповідачем 19.01.2015р. та 20.01.2015р. часткової оплати товару за договором є оплатою товару позивача, який вказаний у видатковій накладній від 22.09.2014р. № РН-0000024.

Доказів сплати за отриманий товар відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат здійснений місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку щодо правильності нарахування суми.

Отже, позовні вимоги про стягнення 69 983,70 грн. заборгованості з оплати товару, з урахуванням індексу інфляції, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення норм чинного законодавства України та умови договору, колегія суддів перевірила правильність розрахунку пені зроблений позивачем за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" та дійшла до висновку, що розрахунок пені зроблено вірно.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком першої інстанції щодо стягнення з відповідача 4 007,52 грн. пені.

На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють його доводи викладені у відзиві на позов і яким місцевий суд дав належну оцінку, на переконання колегії суддів не доводять помилковість прийнятого місцевим господарським судом рішення, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства В«Завод крупних електричних машинВ» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.07.2015р. по справі № 923/671/15 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 01.10.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя В.М. Головей

Суддя Н.В. Ліпчанська